Польоти уві сні та наяву

Днями «золотому» альбому гурту Aviator виповнилося десять років. «В ефірі» — перший гучний і пристрасний голос відомого тепер бойз-бенду. Ним вони розпочали свою довгу спільну пісню під назвою «музична група». Ще в 2004-му Ігор Воєвуцький та Дмитро Тодорюк познайомилися на телепроекті «Шанс», одразу до групи приєднався Андрій Сторож. Зараз хлопці настільки згуртовані, що навіть смаки у них схожі. Снідаючи з кореспондентом «УМ» у кафе, всі замовили однакові страви. І розповіли про свою філософію «Цзен» та новий альбом.

Коли подорослішали

— У вас в альбомах традиційно повторюються пісні з попередніх альбомів. Для чого це і як ви визначаєте, що саме повторите в альбомі?

Дмитро: — Повторюються кращі, улюблені. Наш перший альбом «В ефірі» став «золотим». Для України це був рекорд: за два тижні наприкінці 2005-го ми продали більш як 200 тисяч копій. І вже тоді з’явилася нова пісня «Манія». Тому — щоб не засмучувати наших радіослухачів та фанатів пісні, і разом із тим порадувати тих, хто не встиг почути перший альбом, — ми зробили його перевидання плюс сингл-трек «Манія». А далі діяли за традицією. Так само ми перевидали другий альбом «Манія» з піснею «Трава у дома» та назвали його «Green Манія».

Ігор: — А ще «Green Манія» — тому що на той час у нас був дуже соціально-свідомий період у житті. Ми з’їздили з Партією зелених у тур проти захоронення ядерних відходів в Україні. «Трава у дома» була тоді головною піснею. А потім, щоб більш активно вести політику екологічного життя, ми стали членами цієї партії, і разом із ними перевидали попередній альбом уже як «Green Манію».

Андрій: — Ми, до речі, й досі маємо членські квитки Партії зелених! Хоча не знаю, чи існує партія…

— Як приймаєте рішення переспівати якусь пісню іншого виконавця, наприклад, «Трава у дома»?

І: — Це ж творчий процес. Ми в той час ще працювали з продюсерською компанією Mamamusic, і два рази на тиждень у нас були наради з продюсерами, креативними директорами. І от там з’явилася ідея переспівати цю пісню, ми її довго обмірковували, мабуть, місяців три ходили з цією думкою, нарешті ризикнули — і влучили в ціль.

Д: — Щодо «Трави у дома», між іншим, автори — група «Земляни», визнали, її кращим кавером на цю пісню з-поміж усіх, які вони колись чули. Так само ми обрали і переспівали пісню Status quo — You are in army now. Це цілком чоловіча, правильна пісня, а нормальні артисти-чоловіки, як ми, повинні співати нормальні чоловічі пісні, тому ми її заспівали.

А: — Тут на емоційному рівні зіграло те, що ми цю пісню співаємо під час застіль, на природі, коли відпочиваємо в колі друзів. Це пісня, на якій ми росли.

— Як сприймаєте пісні інших, коли вже їх переспівали — як свої?

А: — «Трава у дома» вже точно наша!

Д: — Нам відчувати як свої пісні, які співали раніше інші, допомагають слухачі. Наприклад, молоде покоління на сто відсотків впевнене, що це наші пісні. Хто такі «Земляни» вони взагалі уявлення не мають. Діти часом запитують: «Дядя Діма, дядя Ігор, а як твоя пісня потрапила у «Ну, постривай»? Мультик же був раніше, ніж ти?»

— Чому припинили спільну роботу з компанією Mamamusic?

І: — Все, хороше або погане, колись закінчується — у нас почався новий етап. Ми вже одружилися і виросли з тих штанів.

Д: — Завдання продюсера — вести артиста, поки він «ведеться», тобто поки ще він недостатньо дорослий для шоу-бізнесу. Юра Нікітін, наш продюсер у Mamamusic, відчув, що ми вже подорослішали. Зараз ми спілкуємося, радимося, але самі вирішуємо, які пісні співати, де їх записувати, з ким і коли.

Тут і зараз — наше кредо

— Андрію, ви написали пісню «Дєвочка», в якій є рядок про те, що «вона хоче все, і саме зараз» . Чи був у цієї героїні прототип?

А: — Це не про конкретну дівчину, це збірний образ людей, які поспішають жити. До речі, мабуть, я подаю приклад хлопцям, як потрібно не поспішати, нічого не встигати, і навпаки радіти цьому. Пісня про те, що не варто кудись бігти — тоді ти все встигнеш. І буде в тебе Париж, Лондон — або його не буде, і Бог із ним. Чи буде у тебе принц, чи не буде — теж. Просто потрібно кайфувати від життя в цей момент. З текстом я вгадав, бо ми всі втрьох поділяємо цю ідею. Тож для нас пісня навіть автобіографічна, бо я виховував цих «дєвочек».

Д: — Це — авіаторська філософія «Цзен». Тут і зараз — наше кредо. Це сенс буття кожної людини, адже завтра, навіть, в наступну секунду, ми вже не можемо бути впевненими, що буде. Тому тут і зараз потрібно отримувати задоволення.

— А ще які є автобіографічні пісні?

Д: — Пісня — це сублімація, пережитий стан, у мене є пісня «Стокгольм», написана за моїми мотивами.

І: — У нас просто були гастролі в Скандинавії, ми з Андрієм привезли зі Швеції по магнітику, а Дмитро — пісню написав.

— Часто творчі люди «літають» у своїх світах, і їм важко пристосуватися до реальності. Як у вас із цим?

Д: — Неважко з реальністю — її немає! Але, як літати в інших реальностях — це краще Андрій розкаже. Він майже завжди там.

А: — Як? Це приємно. Але головне не залітатися, не вдаритися у стовп. Іноді потрібно приземлятися і відчувати твердий ґрунт. Бо коли ти весь час на льоту — воно неправильно. Потрібно знати межу і жити так, як тобі хочеться, але іноді опускатися на землю. Я опускаюся раз на тиждень, наприклад, як виняток, приїжджаю кудись вчасно.

І: — До речі, ми нещодавно дійсно літали, пробували себе в ролі справжніх авіторів, пілотів — вели справжній літак. Я злітав, Діма розвертався в повітрі, Андрій приземлявся. Зараз замислюємося над тим, щоб піти на курси пілотів і стати дійсно авіаторами, не лише в музиці і піснях, а й у житті.

— Ви друзі чи колеги?

І: — Якби ми були просто колегами, група Aviator не змогла б проіснувати вже майже одинадцять років в одному складі.

А: — Слово «колеги» взагалі до нас не пасує. Ми і на сцені — не колеги, а друзі! Так, Дімо?

Д: — Ми сім’я — оце найправильніше слово. Ми — сім’я «авіаторів».

«Одна голова — добре, а три — не красиво, а ще краще»

— Дмитре, ви успішно просуваєтеся в режисурі, ставите вистави, організовуєте фестивалі. А як відбувається зйомка кліпів гурту: ви багато сперечаєтеся з режисером-постановником?

Д: — Ми все обговорюємо до того, як стаємо в кадр. Ми творчі хлопці, інколи підказуємо свої ідеї. Адже одна голова — добре, а три — не красиво, а ще краще. І якщо я тут артист — то я намагаюся не втручатися в роботу режисера, адже він відповідає за продукт, він його і робить. Коли я — режисер, наприклад ставлю виставу, чи організовую фестиваль, знімаю кліп — то я за це відповідаю, тому роблю так, як вважаю за потрібне. А тут я — актор. Головне — не переплутати, все «згідно зi штатним розкладом».

А: — Так, це я можу часом переплутати, де я, хто я, але не Діма.

— До чиєї думки ви дослухаєтеся, коли йдеться про вашу творчість або особисті питання?

А: — У мене є своя думка, але я люблю критику. Можу дослухатися до думки зустрічного перехожого, якщо вона мені допоможе. Головне, щоб аргументи або критика були обґрунтованими. Багато моїх близьких не вірили в те, що в мене вийде — але я їх не послухав і пішов своїм шляхом. Тому більше довіряю своєму внутрішньому світу, а там, хто підкаже, хто спрямує — я завжди вислухаю. Також дослухаюся до Всевишнього, який завжди поруч і який допомагає знайти правильний шлях. Я ходжу до церкви і розумію, що все складається так, як і має скластися — це дуже здорово.

І: — Думку всіх потрібно вислухати, а потім вже вибирати. Це не обов’язково має бути близька людина, все одно я послухаю і візьму собі те, що мені близьке. Останній крок — завжди мій.

Д: — Стосовно творчості я в першу чергу дослухаюся до думки тих, з ким працюю в одній «творчій кухні» — у групі або в театральному колективі. Також ціную думку «зацікавленої сторони» — рідних. Ігор правильно говорить, ми навчилися чути різні думки і на їх основі формувати своє бачення, малювати свою карту. Відштовхуючись від свого внутрішнього голосу, віри в Бога, віри в себе.

Тур пошуку творчої молоді

— Як відбивається ситуація в країні на вашій творчості?

Д: — Рік тому в нас був великий концерт, присвячений нашому десятиліттю у Палаці «Україна». І навесні ми мали поїхати в тур по всіх великих містах України. Були готові триповерхові декорації, тонни звуку, світла. Планували-планували, а тут як бомбануло, звісно, не поїхали. Хто прийде дивитися на ліхтарі на стадіоні, коли люди бояться за свою безпеку і не впевнені, що завтра буде, за що купити хліб? Натомість ми з’їздили в тур маленькими містами, в який давно збиралися. Він був спрямований на пошук і допомогу творчій молоді. За травень і частину червня ми об’їхали три області. Не вийшов великий тур — вийшов маленький, дай Бог, у новому році щось зміниться — поїдемо у великий.

— Знайшли творчу молодь?

Д: — Так, от приклад — хлопець, який надіслав Андрію текст пісні «По небу». Андрій її обрав, ми її «випробували» на концерті в травні, зробили аранжування — і вона пішла на «ура». Ми тепер про це розповідаємо на концертах, і люди надихаються. Тепер просять на пошті, в соціальних мережах оцінити їхні пісні.

А: — Нам на пошту надходить багато листів із пропозиціями пісень, ми їх прослуховуємо, читаємо тексти, і беремо, якщо вважаємо їх цікавими. В мене вже десять пісень-заготовок від молодих авторів, які я відібрав. Тобто люди дуже хочуть працювати, надсилають — ми їм намагаємося допомагати.

— Якими будуть ваші наступні альбом та кліп?

Д: — Новий альбом фанати зможуть почути наступного року. Коли працюєш без продюсерської компанії, сам на себе — ти, як художник, вкладаєш у свої творіння те, що сам відчуваєш і переживаєш. Тому більшість пісень у новому альбомі — на наші власні тексти: мої та Андрія. Може, Ігор теж дозріє і напише пісню.

Д: — От зараз ми готуємо до ротації пісню Андрія «В твоїх очах», плануємо зняти кліп і, до речі, шукаємо молодого кліпмейкера. Поки не вирішили, буде кліп сюжетним чи тільки візуально передасть наш стан у процесі виконання. Записали пісню в студії Сашка Пономарьова. Найімовірніше, будемо далі співпрацювати з його студією «З ранку до ночі». Сподіваємося, продовжимо співпрацю з американським звукорежисером Т. Дженсоном, який працював iз Muse, Леді Ґаґою, Coldplay, і запишемо з ним весь альбом.

А: — Зараз ми активно записуємося, практично кожен день, — проте випустимо альбом, лише коли відчуємо, що це вже готовий продукт. Хочемо десь на кінець зими — весну. До Восьмого березня. О, точно гарна ідея. А на кінець весни ми готуємо нове грандіозне шоу.