Біла й темна історії

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрилася виставка «Новий рік. Ми сильні — поки ми пам’ятаємо». Її автор — художник, фотограф та перформер Вальдемарт Клюзко, який живе і працює на два міста — Київ та Нью-Йорк — став широко популярним у мистецькому середовищі після цьогорічної масштабної інсталяції HOME EAST у США. У Нью-Йорку усі вікна Українського інституту Америки тоді були заклеєні червоно-білою стрічкою, якою огороджують місця катастроф. Вальдемарт Клюзко створює своєрідні мистецькі відгуки-акції на животрепетні соціальні проблеми чи політичні події, які його хвилюють.

Й остання виставка митця в київському музеї — це стисле художнє резюме подіям 2013—2015 років в Україні. Завдяки яскравим фотографіям, лайтбоксам та інсталяціям, які підштовхують кожного відвідувача до власних спогадів, тлумачень та неоднозначних переживань, Клюзку вдалося тематично торкнутися і Євромайдану, і аншлюсу Росією Криму, і сучасних воєнних дій на сході України, і російської інформаційної війни проти України. Кожним своїм експонатом автор намагається нагадати про те, що сила нашого народу у пам’яті про своє минуле, в ясному усвідомленні теперішнього, у шані та подяці тим людям, які боролися і продовжують боротися за нашу країну. Він переконує, що могутність наша — у єдності, тобто кожен є важливою і незамінною цеглиною державного муру.

У досить невеликому просторі на два зали художник спробував відтворити найяскравіші позитивні та негативні моменти нашого недалекого минулого і сьогодення — «білу» і «темну» частини історії. У першій — «святковій» — панує атмосфера Нового року — ялинка, солодощі та шампанське, які стали вже невід’ємними атрибутами українців цього свята. Проте їх значення кардинально переосмислене, адже кожен пам’ятає головну ялинку країни 2013-го на майдані Незалежності, прикрашену власноруч прапорами і плакатами, пляшки від алкогольних напоїв, у яких робили коктейлі Молотова і цукерки «Донбас — солодке», котрі набули гіркого присмаку. У другій частині — «похмурій», наче в підпільному магазині чи банку, відбувається «купівля-продаж» — вирішується вага та вартість людського життя. А Мойри, ті самі богині, що прядуть нитку людського життя, сидять за швейною машинкою «Тула», у якій заправлено три нитки — синю, червону і білу.

«Ми не змінилися і не забули, — зауважує Вальдемарт Клюзко. — Ми — ті самі, хто палив шини, хто протидіяв, стояв під кулями і будував барикади. Ми ті, хто, розмовляючи різними мовами, сповідуючи різні релігії, вважає себе українцями і прагне процвітання своєї Батьківщини. Поки ми пам’ятаємо — ми сильні. Поки ми пам’ятаємо, ми маємо право ставити запитання і шукати відповіді. Тільки разом ми є силою і тільки разом ми можемо змінювати світ навколо».

Виставка триватиме до 19 січня. А на першому поверсі музею за тиждень відкриється ще одна — щорічна презентація індивідуальних та колективних дитячих робіт (малюнки і вертепи) на тему Різдвяних свят, що має назву «Від Миколая до Стрітення».