Атакувати чи імітувати?

Наслідки для Туреччини

Проте варто спрогнозувати незмінність, погіршення чи загострення двосторонніх російсько-турецьких відносин після збиття турками російського бомбардувальника. Для цього формально треба визначити політичний або економічний виграш чи програш від погіршення відносин і порівняти з тим, що є і заплановано раніше, до збиття літака.

Туреччина, збивши російський військовий літак 24 листопада ц. р., зокрема як член НАТО насамперед продемонструвала бойову готовність захищати свій простір. Підтвердила свій суверенітет. Показала підтримку своїх соратників, навіть за межами країни. Туреччина підкреслила свою домінуючу роль на Близькому Сході тощо. При цьому практично нічого не втратила. Хіба що втрачено ракету, що повністю вкладається у витрати на навчання військових. Крім цього, Туреччина може зазнати зменшення надходжень у зв’язку з обмеженнями росіянам їхати на відпочинок, обмеження за окремими статтями експорту і т.д. Згубним, на перший погляд, є відмова РФ від будівництва газопроводу «Турецький потік». Однак насправді це не так, оскільки ЄС має набагато більше можливостей його нейтралізувати.

З іншого боку, наразі Москва не відмовилася від великих політико-економічних проектів у Туреччині, зокрема, будівництва АЕС фактично за демпінговими цінам та ін. Словом, Туреччина може втратити мільйони, але здобуває мільярди. Крім цього, після збиття російського літака керівництво Туреччини підвищує свій рейтинг перед власним народом, що є актуальним. Нинішнє керівництво Туреччини успішно використовує ситуацію «для випускання пари» як усередині держави, так і на міжнародній арені. Крім цього, демонструє рішучість Туреччини перед членами і прихильниками НАТО, ЄС тощо.

Наслідки для Росії

Втрачено літак і щонайменше одного свого військового громадянина, що цілком вкладається у втрати, передбачені Росією для військових операцій. Тут варто наголосити, що Кремль ніколи не рахувався і не рахується із втратами людей. Після збитого літака Москва налякала турецьких будівельників, зокрема дорожніх, не проявивши насправді ніякої дискримінації. Оголосила про введення візового режиму, що мало позначитися на двосторонніх відносинах, хіба що сприятиме їх впорядкуванню. Обмежено польоти чартерних літаків, що також принципово не вплине на російсько-турецькі відносини.

З іншого боку, Росія на всіх рівнях «вихлюпнула» емоції. Водночас Кремль не відмовився від багатомільярдних інвестиційно-політичних проектів у Туреччині чи з її залученням, які часто замість армії використовуються Кремлем для досягнення зовнішньополітичних цілей. Насамперед РФ не відмовилася від проекту будівництва у Туреччині мережі російських АЕС. Тут варто наголосити, що Кремль насправді триматиметься за цей проект, оскільки можливості й перспективи Росії у світі обмежуються з боку США, ЄС та ін. Усе це ніяк не може погіршити імідж кремлівської влади в очах російського народу, а навпаки. При цьому про імідж зовнішній російська влада тепер не думає.

Отже, виходить, що ні Росії, ні Туреччині не вигідно реально погіршувати двосторонні російсько-турецькі відносини. Вигоди від цього набагато менше, ніж від нинішнього співробітництва. А сьогоднішня риторика — це лише східна специфіка, пропаганда для наївних. Щоправда, варто наголосити, що в даному випадку йдеться про прагматичний аналіз. А у випадку неадекватних лідерів держав будь-який прогноз є невдячним.