Ні користі, ні шкоди...

Ефект плацебо: уявляємо, що лікуємось?

Гомеопатичні препарати можуть потрапити до «чорного списку» служби охорони здоров’я Англії, повідомляє Бі-Бі-Сі з посиланням на джерела в британському уряді. Зарахування до «чорного списку» означатиме, що лікарі з громадської служби охорони здоров’я будуть позбавлені права виписувати рецепти на такі препарати своїм пацієнтам. Це «світить» тим засобам, стосовно яких немає офіційно підтверджених державною системою охорони здоров’я відомостей про їх дійсно лікувальні властивості. А такого висновку на цей час не існує стосовно переважної більшості гомеопатичних ліків.

Лікарі стверджують: вірогідних досліджень, які б підтвердили, що розчинена у воді субстанція гомеопатичного препарату може виліковувати будь-яке захворювання, не було. Кілька місяців тому науковці, яких уряд Австралії залучив до спеціальних досліджень, дійшли висновку, що гомеопатичні препарати діють на одному рівні зі звичайним плацебо. «Вікіпедія» дає визначення, що плацебо (назва походить від латинського Placebo Domino in regione vivorum) — це фізіологічно інертна речовина, що використовується як лікарський засіб, позитивний лікувальний ефект якого пов’язаний із підсвідомими психологічними очікуваннями пацієнта. Крім того, терміном «ефект плацебо» називають саме явище немедикаментозного впливу, не лише препарату, а й, наприклад, імітації деякої лікувальної процедури. За речовини для плацебо часто править лактоза. Ступінь вияву ефекту плацебо залежить від схильності людини до навіювання та зовнішніх обставин під час «лікування», наприклад, від розмірів та кольору таблетки, довіри до лікаря, авторитету клініки.

Плацебо вперше згадане у медичному сенсі у XVIII столітті. Його використовують як контрольний препарат у клінічних випробуваннях нових лікарських препаратів, у процедурі кількісної оцінки ефективності ліків. Одній групі піддослідних дають препарат, що тестується, перевірений на тваринах, а іншій — плацебо. Ефект від застосування препарату має достовірно перевищувати ефект плацебо, щоб препарат вважали діючим. Плацебо задіюють також, аби вивчити роль навіювання у дії лікарських препаратів.

Тож від плацебо, як і гомеопатичних препаратів, як кажуть у народі, ні користі, ні шкоди. У Британії уряд ініціює широкі консультації стосовно гомеопатії наступного року. За їх результатами і приймуть рішення, чи зараховувати такі препарати до «чорного списку». Виробники такої продукції, а також існуючий в Англії (за бюджетні кошти) Факультет гомеопатії та гомеопатичні клініки, звісно, проти, але члени уряду та багато пацієнтів наполягають, аби нарешті припинили масштабне шахрайство з пігулками з цукру. Національна служба охорони здоров’я повідомляє, що зі страхового фонду медицини щороку витрачається чотири мільйони фунтів стерлінгів (приблизно шість мільйонів доларів) на компенсації за рецептами на гомеопатичні препарати, що їх виписують лікарі в клініках громадської системи охорони здоров’я. Сума ніби й не велика, але до неї варто додати кошти на розробку таких препаратів, утримання відповідних клінік.

«Час бити на сполох проти таких потенційно катастрофічних практик»

На практиці в Британії виготовлення гомеопатичного препарату відбувається таким чином: одну частину лікувальної субстанції (скажімо, пилку чи трави) розчиняють у 99 частинах води чи спирту. Потім з цього розчину виділяють екстракт субстанції. І так відбувається шість разів за формулою «6с» або 30 разів за формулою «30с». Кінцевий екстракт змішують з лактозою (цукром), і з нього виготовляють пігулки, наприклад, від лихоманки. Гомеопати кажуть: чим більша кількість таких змішувань та екстракцій, тим краща терапевтична дія препарату. Критики ж стверджують, що пацієнт отримує ніщо інше, як один цукор. На цей час гомеопатичні препарати найчастіше використовують при лікуванні астми, різних інфекцій, лихоманки, станів депресії, стресу, страху, алергії та артриту.

Британська Національна служба охорони здоров’я натомість заявляє: «Не існує достовірних підтверджень, що гомеопатія є ефективною як лікувальний препарат при будь-яких станах здоров’я». На островах є кілька громадських організацій, які ведуть активну кампанію за внесення гомеопатичних препаратів до списку ліків, рецепти на які не мають права виписувати лікарі громадської системи охорони здоров’я. Їхнi активісти вказують, що на ринку є більш ефективні та дешевші препарати. Гроші, які уряд витрачає на гомеопатію, краще скерувати на розробку ліків, які дійсно допомагатимуть пацієнтам.

Британський уряд, до речі, не є першим, хто заявляє про сумнівність гомеопатичних практик. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ще у серпні 2009 року попередила: гомеопатичні препарати не є ліками. Так ВООЗ відреагувала на заклик медичних дослідників припинити рекламу та промоцію гомеопатичних препаратів у країнах «третього світу», оскільки це ставить під загрозу життя їхніх жителів. Дослідники з Великої Британії та низки африканських країн звернулися у червні 2009 року до ВООЗ із відкритим листом, у якому заявляють: «Ми закликаємо ВООЗ рішуче засудити використання методів гомеопатії при лікуванні туберкульозу, дитячих діарей, грипу, малярії та СНІДу. Гомеопатія не допомагає захищати людей при цих хворобах і не виліковує від них. Ми, лікарі, які працюють у найбільш нужденних країнах світу, боремося за те, аби надавати людям медичну допомогу, якої вони насправді потребують. А коли гомеопатія замінює справжнє ефективне лікування, то люди втрачають життя». Один із цих дослідників, доктор Роберт Хейген з Університету Святого Андрія, сказав: «Ми прагнемо, щоб уряди всіх країн світу визнали небезпеку пропаганди гомеопатії при лікуванні хвороб, які загрожують життю. Ми сподіваємось, що ВООЗ заб’є на сполох і підтримає людей, які повстали проти таких потенційно катастрофічних практик».

Доктор Маріо Равільйоне, директор департаменту ВООЗ «Стоп туберкульозу», заявив: «Наш досвід, який базується на доказах із практики ВООЗ при лікуванні сухот та міжнародних стандартах лікування цієї хвороби, однозначно не рекомендує використання гомеопатії». Лікарів особливо турбує те, що гомеопатію рекламують як метод при лікуванні діареї у дітей, оскільки вона при цьому не дає жодних позитивних результатів. Доктор Нік Бічінг з Королівського шпиталю Ліверпульського університету наголосив, що такі інфекційні хвороби, як малярія, СНІД та туберкульоз характеризуються високим рівнем смертності, але їх перебіг у наш час уже можна надійно контролювати перевіреними методами лікування та препаратами, для яких є наукові дані щодо їх ефективності.