День гідності і роздумів

Другу річницю Майдану влада планувала відзначити без розмаху, але зі звичним пафосом. «21 листопада 2015 року в місті Києві, інших населених пунктах забезпечити проведення урочистостей та меморіальних заходів за участю представників органів виконавчої влади, територіальних громад, народних депутатів України, політичного корпусу, громадянського суспільства, насамперед учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013—2014 роках, родин Героїв Небесної сотні, учасників антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, представників волонтерських рухів, духовенства», — йшлося в Указі Президента від 9 листопада. Втім написаний сценарій, як і два роки тому, активісти, які прийшли на Майдан, «переписали» по-своєму.

«Ганьба» для Президента

Відзначення днів Гідності і Свободи планувалося почати зі вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні. Однак людей, що прийшли на вулицю Інститутську, де вже другий рік існує імпровізований меморіал Небесної сотні, чекав сюрприз: оскільки в заході очікувалася участь Петра Порошенка, дорога з обох боків виявилася перекритою. Тож не дивно, що, коли Президент із кортежем прибув на місце, люди зустріли його свистом і вигуками «Ганьба!».

Щоб хоч якось виправдатися перед родичами загиблих і постраждалих під час подій на Майдані за те, що досі не названі й не покарані винні у тих злочинах, влада вирішила відшкодувати матеріальні й моральні збитки. Як заявив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на зустрічі з учасниками Євромайдану, уряд ухвалив рішення «призначити виплати всім учасникам Євромайдану, які отримали тяжкі тілесні ушкодження та ушкодження середньої тяжкості», а також має намір створити єдиний реєстр постраждалих під час Євромайдану. Водночас Президент повідомив про призначення державної пенсії батькам білоруса Михайла Жизневського — одного з перших загиблих під час сутичок на Грушевського. Також Петро Порошенко зустрівся з родичами загиблих і пообіцяв вплинути на перезавантаження суддівської влади, зокрема добитися позбавлення суддів недоторканності та права відпускати злочинців під заставу, оскільки це гальмує процес розслідування і дозволяє винним уникнути покарання, як це сталося у випадку з командиром спецроти «Беркута» Дмитром Садовніком.

«Банду геть!»

Тим часом протестний настрій від меморіалу Героям Небесної сотні перекинувся і на Майдан, де планувався студентський музичний марафон «Вільні творять майбутнє!». Студентські гурти (в тому числі і закордонні), які мали виступати, просто зігнали зі сцени — кілька десятків чоловіків просто повалили огорожу, яка оточувала сцену, і натовп кинувся до мікрофонів. Найбільш активними в цьому процесі були лідер КУПР (Коаліції учасників Помаранчевої революції) Сергій Мельничук, Сергій Коба, якого «Автомайдан» сам заніс у «чорні списки», та командир батальйону ОУН Микола Коханівський.

Студенти стверджують, що в їхній бік навіть летіло каміння. «Ми приїхали з Лондона поділитися своєю музикою і своєю любов’ю, але вона нікому не потрібна», — дивувалися дівчата з гурту «Блум твінс». Обурення висловила і їхня мама, Вікторія Зотова, яка два роки тому брала участь у лежачому протесті на сходах Генпрокуратури і нині теж дивувалася, кому могла заважати музика її дітей. Активісти ж переконували, що цей день не варто відзначати, як свято, бо надто багато болісних спогадів з ним пов’язано. Невдовзі, як і два роки тому, серед натовпу з’явилася вантажівка зі звукопідсилюючою апаратурою, і стихійне зібрання перетворилося на мітинг у формі «вільного мікрофона». Риторика більшості виступів звелася до критики дій влади, вимог відставки і виконання вимог Майдану щодо реформ і покращення життя.

Такі ж вимоги лунали і під час віча, організованого на Майдані наступного дня. Цього разу активісти не обмежилися лише виступами, а організували «візит ввічливості» до офісу СКМ Ріната Ахметова, постукали в двері, але потрапити всередину не змогли (увечері прес-служба СКМ заявила, що невідомі виламали вхідні двері і розбили камери стеження). Потім попрямували до будівлі Печерського суду, де мав обиратися запобіжний захід для затриманого через події 31 серпня «свободівця» Сергія Бойка.

Час «професійних» революціонерів

Цікаво, що практично ніхто з політиків, які, власне, і прийшли до влади на хвилі Революції гідності, на Майдані в ці дні так і не з’явився. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк обмежився привітанням, записаним напередодні, яке транслювалося на національних каналах. Мустафа Найєм, нині народний депутат, з посту якого на «Фейсбуці», як прийнято вважати, все і почалося, прийшов на Майдан уже під вечір. Більшість же учасників Революції гідності намагалася уникати офіційного сценарію. «Ніяк не можу звикнути до того, що там, де вмирали люди, які були найдорожчими для України, намагаються робити концерти і шоу... Пішла з Миколою Тихоновим (кіборгом і моїм знайомим ще до війни), постояли біля сцени, подивились фотовиставку, у якої не було чіткої концепції, помовчали на Інститутській. Впало в око, що квітів на Інститутській було менше, аніж біля французького посольства», — зазначила в коментарі «УМ» співачка і волонтер Анжеліка Рудницька.

Загалом цей день показав, що влада не готова до діалогу з громадою. А якщо немає діалогу, а потреба поговорити є, то на перший план виходять «професійні революціонери». Що може мати свої ризики. «Так, у суспільстві є певні критичні настрої щодо дій влади, але масового протесту немає. Натомість знову на перший план виходить когорта «професійних революціонерів», які не вміють нічого іншого робити, як революції. Але радикальна стихія нічого нового не створює, і не можна кожного дня робити революцію. Я взагалі вважаю: чим менше буде в цей час різних гасел і мітингів, тим краще для країни», — переконаний політолог Володимир Фесенко.

З іншого боку, склалося враження, що багатьом було б набагато спокійніше, якби люди взагалі перестали згадувати про події дворічної давності. Принаймні програми провідних телеканалів були переповнені гумористичними шоу та серіалами, а про День гідності та свободи (на відміну від, хоча б, Дня Перемоги, наближення якого відчувається вже за місяць) згадувалося хіба що у підсумкових випусках новин. Але це вже зовсім інша тема для роздумів.