Між планом «Б» і планом «В»

«Вони зійшлись — вода і камінь…»

Оскільки ніхто нині не оскаржує результатів першого туру, вважаймо, що пара фіналістів сформована цілком законно: млявий, вайлуватий Кличко і активно-настирливий Береза. Розпорядник адмінресурсу і представник «нової» формації. Чиновник, який 1,5 року перебував при владі і не зумів її використати на благо місту, та його опонент. Людина Президента і той, хто цьому протистоїть.

Здавалось би, Кличко та Береза у багатьох речах є протилежностями. Проте їхня різнополюсність уявна. Ба, навіть удавана. Вибір між ними обома не є вибором між кращим та гіршим претендентом, це вибір між уже наявним зрощенням влади і бізнесу та укладенням аналогічного союзу в майбутньому.

Кличко та сили, які стояли за ним, посприяли тому, аби мандати депутатів Київради отримали бізнесмени та підприємці, зацікавлені в розширенні інструментарію, за допомогою котрого вони вирішуватимуть свої власні проблеми та задовольнятимуть свої власні потреби. У 2014-му до Київради за списками «УДАРу» пройшло чимало забудовників, які згодом отримали ще й ключові посади в комісіях КР.

У 2015-му ситуація кардинальним чином не зміниться — найбільшою фракцією Київради знову-таки виступатиме «УДАР-Солідарність», яка зі своїми 52 мандатами лише трохи не дотягує до одноосібної більшості. Нескладно спрогнозувати її зрощення з людьми з оточення Черновецького і навіть тими, хто був пов’язаний з Януковичем — всі ці тіні минулого успішно пройшли до Київради, зокрема й по мажоритарних округах.

Обрання мером Кличка лише законсервує такий стан речей, проте не слід думати, що гіпотетична перемога Берези відзначиться революційними перетвореннями та потужною боротьбою з корупцією. «Рішучі громадяни» Берези зовсім трохи не дотягнули до прохідного бар’єра — їм дісталися 4,83% голосів. Мер без власної фракції — доволі слабкий гравець. Подивитися в цій ситуації на дії Берези було б доволі цікаво, проте визнаємо відверто, що його шанси на перемогу є незначними.

Інша річ, якби «Рішучі громадяни» таки увійшли б до Київради — їхня фракція була б невеликою, але створила б платформу, від якої можна відштовхуватися. Додатковим опертям для Берези стало б і проходження до складу КР «УКРОПу», але ця політсила показала зовсім незначний результат — 2,85%.

За однією з версій, Береза заручився підтримкою Ігоря Коломойського, тому інший кандидат у мери — Геннадій Корбан, — по суті, відігравав роль «технічного кандидата» Берези. Мета Корбана полягала в проведенні до Київради фракції «УКРОПу», а от у частині мерських перегонів Береза і Корбан працювали разом. Чи так усе було насправді — зараз не має значення, адже трансфер «УКРОПу» до КР провалено. Як провалена і місія щодо «заведення» до столичного парламенту «Рішучих громадян».

Якщо завтра Береза стає мером

Уявімо, що Березу таки обрано мером Києва. На кого він може опертися в Київраді? Якщо «Солідарність» утворить коаліцію з «Єдністю» (15 мандатів) плюс до цього тандему гіпотетично примкне «Самопоміч» (22 депутатські місця), серед незадіяних гравців залишаться «Батьківщина» (17 депутатів) і «Свобода» (14).

«Батьківщина» ще з часів Леоніда Черновецького відіграє у Київраді роль ображеного — на її долю традиційно припадає небагато голосів. Відповідно, усі «смачні» посади обходять тимошенківців стороною. На цьому можна було б зіграти, якщо в Берези вистачить хисту для такої гри.

З іншого боку, поінформовані джерела розповідають, що Березі надходила пропозиція балотуватися в мери від «Батьківщини», але він її відкинув (і тоді ця партія висунула в столичні градоначальники Володимира Бондаренка). Відтак стосунки з «Батьківщиною» у Берези вочевидь зіпсовані.

Що стосується «Свободи», то свого часу ця політсила ухвалювала рішення про спільний із «Правим сектором» похід на місцеві вибори. Проте Береза давно покинув «ПС», ще від часів свого обрання народним депутатом у жовтні 2014-го. Власне кажучи, наразі взагалі не виглядає на те, що Борислав Береза вміє налагоджувати та зберігати потрібні йому зв’язки.

У цього політика, який узявся, по суті, нізвідки і який не має цікавого бекграунду (окрім дуже короткого періоду, пов’язаного з «ПС»), значно більше амбіцій та самозакоханості, ніж у позбавленого індивідуальності Кличка, проте за цими амбіціями мало що стоїть.

В умовах мерства Березі довелось би не лише виголошувати гасла, а й демонструвати договороздатність, гнучкість, уміння знаходити союзників та йти на компроміси. Особливо, якби він задався метою зламати гегемонію порошенківських гравців, котрі засіли в Київраді.

Словом, прихід до влади Берези сколихнув би мертве болото Київради, але нічого не дав би Києву. Прихід до влади Кличка утвердить панування Блоку Порошенка, але також нічого не дасть Києву. Хто б із них не виграв, програє місто.

Це досить прикро усвідомлювати, але ситуація на сьогодні є саме такою.

...У 2014 році Борислав Береза заявляв: «Я йду працювати тільки в парламенті. Я обіцяв виборцям, що не буду їм вкручувати лампочки, фарбувати лавочки і ремонтувати будинки. Але як депутат я зроблю все для прийняття таких законів, при яких чиновник не зможе не вкрутити лампочку або не відремонтувати їм будинок».

Не минуло й року, як автор цих слів зламав свою обіцянку і подався в мери. Що ж до законів «про вкручування лампочок», то їх наразі не видно. Про ефективність Кличка судити ще простіше — жодна його обіцянка не була виконана або ж її виконання було перетворене на фарс, як, наприклад, боротьба з безконтрольною забудовою.

Кого обирати — вирішувати, врешті-решт, виборцю. Можливо, якщо не цього разу, то наступного, у столичного електорату буде можливість привести до влади дійсно гідного мера. Вважатимемо цьогорічні перегони розминкою і готуватимемось до кращих часів. Колись вони таки мають настати.