«Бавимося — не дурня клеїмо»

Майбутнє — не амбіції політиків, а діти

— Володимире Вікторовичу, де більше подобається працювати: у театрі, в кіно чи на телебаченні?

— Театр — це основа, в ньому я працював багато років. Це основна робота для мене. А кіно — воно є, його немає, прийшов, знявся і пішов. Театр — це репетиції, пошук, з точки зору творчої атмосфери це більш комфортне середовище. Театр — це постійний колектив, з яким ти працюєш, різноманітний репертуар, різні ролі. Тому, звичайно, театр на першому місці.

— Як почуваєтесь у проекті «Маленькі гіганти»?

— Це прекрасний проект. Я вважаю, що таких проектів потрібно робити більше і більше приділяти уваги дітям. Щоб іще раз нагадати дорослим, особливо політикам, що саме діти — це наше майбутнє, а не їхні амбіції. Про дітей треба думати — тоді, може, і спокійніше стане в країні.

Канал «1+1» робить проект дуже якісно. Велика робота проведена з підбору дітей, було багато кастингів. Канал з усім цим упорався, про що свідчать рейтинги, цікавість до проекту. Насправді я дуже радий, що беру участь у «Маленьких гігантах». Це дійсно одне з кращих шоу на телебаченні.

— Чи хотіла ваша дочка брати участь у цьому проекті?

— Маші пропонували взяти участь. Але вона сказала: «Тату, ну це буде необ’єктивно. Тут ти, а тут я. Тому ти, чи я — давай розберемося».

— Вас якось змінила участь у проекті «Маленькі гіганти», чогось навчилися у дітей?

— Діти значно відвертіші, чесніші за дорослих. Вражає, наскільки діти можуть бути бойовими; те, як вони діють, — це діти, які хочуть перемагати. Вони протягом тижня готують номери, ламають себе в якихось звичних речах. Вони ж не професійні артисти! Але в результаті абсолютно дивовижно з усім справляються. Уявіть, за тиждень підготувати новий номер — не кожному дорослому таке вдасться! Це дуже важко, це велика напруга, але все відверте, живе — і це просто підкорює. Таке покоління, коли виросте, змінить наше життя, зробить те, на що ми поки що не здатні. Чи змінився я? Це глядач хай оцінить.

— Якщо порівнювати дитяче талант-шоу і туристичний телепроект «Подорожуй «Першим», у якому ви були співведучим, — можете сказати, в якій темі вам комфортніше?

— Це два абсолютно різні проекти, їх не можна порівнювати. «Подорожуй «Першим» був дуже хорошим своєчасним проектом про міста України — подібних тоді не було. Ми дійсно відкривали Україну для себе та глядачів. Але, на жаль, це більше особиста ініціатива Олександра Алієва (працював заступником гендиректора НТКУ, екс-міністр туризму Криму. — Авт.), завдяки якому «Подорожуй «Першим» і відбувся. Тому поки він був на «Першому» — проект існував. Він пішов — і проект також. Канал не здатен сам робити такий продукт, хоча він недорогий — і це вражає. Маючи такий проект, який полюбили глядачі, втратити його… Лякає те, що Національний канал не здатен профінансувати продукт про українську культуру, її міста, туристичні місця.

«Ми врахували помилки першого «Москаля»

— У антрепризі «Він — моя сестра» ви грали спочатку з Олексієм Маклаковим, а тепер з Анатолієм Хостікоєвим. Як від цього змінилася вистава?

— Хостікоєв — це особистість, актор високого класу, і звісно, що коли він входить у виставу, вона змінюється. Грати з Маклаковим — це одне, з Хостікоєвим — зовсім інше. Вони ж різні навіть за фактурою. Це, безумовно, Толина роль. Із ним у виставі з’явилася нова глибина, могутній трагізм, який проявляється в сценах, які він сам переробив. Мені з ним дуже комфортно грати, подобаються його професійний підхід та людські якості. Він незрівнянний і як людина, крім того, що як актор. Нам доводиться багато їздити з цією антрепризою, і тому це дуже важливо.

— Що згадуєте про зйомки серіалу «День народження Буржуя»?

— Глядач досі пам’ятає цей серіал, любить мого героя, при зустрічі мені досі його згадують. «День народження Буржуя» став культовим, залишився у свідомості людей назавжди. Такі серіали — дуже рідкісні. Адже більшість зараз — подивилися й одразу забули, разом з акторами, які в них грають. Це серіал, який завдяки актуальній на той час темі, підбору акторів, сценарію Рогози, який написав історію, роботі Анатолія Матешка, який створив ансамбль, попри стільки років не пішов, а залишився.

— Вам імпонує ваш образ у серіалі «Останній москаль»? Чи, можливо, щось хотіли б змінити чи додати?

— Є рамки сценарію, рамки діалогів. Але автор присутній на майданчику, що дуже добре, ми погоджуємо якісь правки одразу на місці, щось дописуємо, додаємо.

Другий «Москаль», якого ми знімаємо, більш насичений. Там більше подій, яскравих сцен — це буде дуже динамічний серіал. Ми врахували помилки першого «Москаля». Другий буде ще якіснішим за перший із точки зору сценарію.

— Як вам працювати з режисером серіалу Семеном Горовим?

— Та я його обожнюю! Ми з ним стільки зробили мюзиклів, картин, розуміємо один одного з півслова. У нього неймовірне почуття гумору. Вважаю, що Горов зробив кращі мюзикли на телебаченні, які показують уже багато років. Тому Горов — це Горов. Куди б він мене не покликав — навіть на найменшу роль — я не замислюючись і з задоволенням піду і буду зніматися. Він дуже любить акторів і відчуває їх на майданчику, допомагає розкриватися. Атмосфера на зйомках — це легко, таке враження, що ми не працюємо, а бавимося й отримуємо задоволення. Але бавимося, звісно, в хорошому сенсі, не дурня клеїмо. Горов завжди дозволяє імпровізувати.