«Якщо шукаєте найкраще місце на Землі — то знайте: ви вже тут!» — каже президент міста Єлєня Гура пан Марчін Завіла.
Життя маленьких містечок завжди дають мені багато підстав для роздумів. І мрій. Життя маленьких польських містечок — ще й для оптимізму. Останнім часом я тільки так міркую, коли опиняюся на цих теренах: колись і в нас буде так добре і впевнено у дні завтрашньому. Має бути так само або й краще. Інакше для чого жити?
Єлєня Гура — наочне дзеркало тих змін, які Польща пережила впродовж останніх десятиліть. Пан Марчін Завіла, який на посаді президента міста вже другу каденцію, стверджує: коли вперше заступив на свій пост, рівень безробіття складав 14%. Нині — 6%. «Коли повернетеся додому і сядете за кермо своїх «мерседесів», «ягуарів», «тошиб» і «порше», то знайте: все пластмасове начиння для ваших автівок ми виготовляємо тут, у нашому місті», — посміхається пан президент. У місті також потужнi фармацевтична промисловість, виробництво сталi.
Люблю таких людей, як пан Марчін Завіла, — відкритих, iз прекрасним почуттям гумору, залюблених у власну роботу і свій край. У Єлєні Гурі 86 тисяч жителів, містечко називають «перлиною Карконошів» — у цих горах і досі живе легенда про прекрасного оленя, якого князь польський Болеслав уздрів на вершині рано-вранці, на тлі красивого досвітнього сонця, прямуючи з походом на Чехію. «Якою була причина того походу — невідомо, — розводить руками пан Марчін, — але в будь-якому разі місто отримало таку романтичну легенду. І назву». Єлєня Гура — Оленяча гора, у перекладі з польської.
До 1945 року містечко належало Німеччині, називалося на той час Хіршберг, і які легенди лежали в основі колишніх назв — ми не знаємо. Але красень-олень (точніше, його макет) стоїть у приймальні пана президента Єлєні Гури давно.
За рік цей регіон відвідує 3 мільйони туристів — Єлєня Гура лежить у котловині між Карконошів, мальовничих гір Нижньої Сілезії. Тут розсипані всюди, ніби перлини від розкішного намиста, вишукані замки і палаци, які пам’ятають легендарні сюжети колишніх часів. Місто має три вищi навчальнi заклади (30 студентів-українців здобувають у Єлєні Гурі освіту, до речі). Щороку тут відбувається найбільший у Польщі фестиваль вуличних театрів, а також фестивалі фільмів та віденської музики, джаз-фест і свято органної музики. У місті є три театри, прекрасна філармонія. А ще знаменитий курорт Теплиці Здруй, де ефективно лікують захворювання опорно-рухового апарату, сечостатевої системи, хвороби очей. У місцевому музеї — багата колекція художніх виробів зі скла. Край славиться своїми гутнями (фабриками з виробництва скла).
«А проблеми, чи є проблеми?» — допитуємося з колегами пана Марчіна. «Трапляються, але ми даємо раду», — делікатно відповідає він. Екологія, наприклад. Більшість будівель у Єлєні Гурі на пічному опаленні — дим від торфу чи вугілля може висіти в повітрі днями, особливо за безвітряної погоди. Переходити на обігрів електрикою дорого. На газ, щоб залежати від самі знаєте кого, — не хочеться. Але тих, хто зважиться на альтернативні джерела енергії, у Польщі всіляко заохочують. Скажімо, відшкодовують до 80% вартості ощадливого за енерговитратністю котла тощо. ЄС дуже ретельно стежить за дотриманням екологічних норм.
«Коли я вперше став президентом міста, саме впав комунізм, — пригадує пан Завіла. — 90% доходів міського бюджету тоді нам розподіляла Варшава. Тепер не просимо дозволу самим скористатися з власних доходів — ми самостійні. Нині частіше мушу їздити в Брюссель, аніж до Варшави».
ЄС суттєво інвестує в проекти регіонального розвитку Польщі. Майже 80% вартості конкретного проекту можуть покривати «європейські кошти». І що важливо: люди бачать і відчувають зміни. Це не той випадок, коли бюджет «елегантно» розпилюють і концентрують у кишенях «тих, хто при владі». Ось тут мій оптимізм різко гальмує — я не знаю, як переконати наших крадіїв на місцях (тим паче у верхніх владних ешелонах) згадати про власну людську сутність. Але не я одна прагну змін у своїй країні. І тому дуже хочеться вірити — все у нас вийде.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
