Столичні вибори як генератор риторичних запитань

День, коли українці буцімто мали змогу визначитись зі своїми місцевими депутатами та очільниками на чергових виборах місцевих рад, 25 жовтня 2015 року, став для мене зразком політичного цинізму вітчизняних маніпуляторів волевиявленням.

У яку б партію затесатися?..

Певно, чимало потенційних кандидатів у депутати столичної ради цьогоріч мали безсонні ночі, перш ніж визначитися, з якою політичною силою йти на ці вибори. Так звані мажоритарники, ті, хто раніше працював зі своїми виборцями в чітко окресленому окрузі, таки знали про проблеми більшості мешканців району. Систематизували цю інформацію їхні постійні помічники, з роботою яких я знайома не з чужих слів. Але тепер у разі виграшу ніхто з депутатів не є відповідальним за той чи інший округ.

За підсумками виборів деякі округи не матимуть представника у місцевих радах, навіть віддавши за своїх кандидатів значно більше голосів, ніж отримало чимало «увіпхнутих»партіями. До кого тепер звертатись мешканцям неохоплених депутатством районів, щоб вирішити свої нагальні проблеми? А таких округів за підсумками нинішніх виборів двадцять (!). Тобто, кожен шостий округ столиці залишився без представника у Київраді. Виборці ж проголосували за конкретного кандидата. І він буцімто переміг. Але не став депутатом. А нове законодавство про місцеві вибори відповіді на запитання, хто ж буде представляти інтереси виборців на таких округах, не передбачає. Тим часом у п’ятнадцяти столичних округах до Київради обрано по два депутати. Декілька десятків кандидатів із результатом у 20-28 відсотків підтримкм мандат не отримали, зате в Київраді опинились депутати, які отримали в округах мізерну частку голосів.

Організація керованого хаосу

Після участі у проведенні цих виборів у столиці виникло чимало запитань, відповіді на які доволі невтішні.Чи мали можливість кияни зробити усвідомлений вибір? Ні. Велика кількість свідомо зіпсованих та невикористаних бюлетенів — додаткове тому підтвердження.Чи готові були члени дільничних виборчих комісій та територіальних виборчих комісій до виконання своїх обов’язків?Ні. Обов’язок організувати виборчий процес на дільницях та в територіальних комісіях (окрім ЦВК і Київської міської виборчої комісії, голову якої змінили за два місяці до проведення виборів на 27-річного Анатолія Сульдіна) покладено на голів ДВК та ТВК, які представлені різними політичними партіями, мають різний досвід роботи. Та й різну ідеологічну й матеріальну мотивацію. І замість того, щоб розпочати роботу з організації і грамотного розподілу обов’язків поміж членами тимчасового колективу, вони займалися пропиханням «своїх» людей на посади, що оплачуються, як працюючим на постійній основі (діловод, юрист, ІТ-спеціаліст, бухгалтер, касир, тощо), укладали різноманітні договори на обслуговування та транспорт. Голова ТВК також має право доукомплектовувати дільничні виборчі комісії напередодні виборів з оплатою їхніх послуг (як добові за два дні роботи). Таку саму загальну суму оплати отримують інші члени ДВК, які приходили на чергування, розносили запрошення на вибори, вирішували масу спірних питань згідно із Законом України «Про місцеві вибори». Тому такий волюнтаризм в оплаті праці зазвичай викликає незадоволення останніх. Проблема з перевантаженими роботою «в полях» врегульовується часто за рахунок премій від політичних сил, що їх делегують. Але не завжди і не всім, як засвідчує чимало «кинутих» партійними обіцяльниками активістів.

І досі ніхто не пояснив, чому з добових, які оплачуються з державного бюджету, йдуть незрозумілі відрахування, коли працівник на руки зрештою отримує всього 310 гривень. Тобто, члени ТВК, поставивши підпис у відомостях про отримання премії на руки, її не отримують у повному обсязі, зазначеному у відомості. Видача зароблених коштів членами ДВК та ТВК проводиться спеціально у вечірній час — з 18.00 до 24.00. При цьому сотні людей очікують своєї черги годинами і на момент, коли та черга підійшла, вже фізично не здатні адекватно оцінити ситуацію, коли їм підсовують відомості для підпису в певній графі. Головам ТВК хочеться нагадати: прийнявши присягу, як і всі інші члени комісій, ви зобов’язані зосередитись на організації підпорядкованих вам (хоч і тимчасово) колективів, а не займатись самозбагаченням.

Про практику зберігання матеріальних цінностей у ДВК і ТВК прикро навіть згадувати. Формально проводили навчання членів ДВК і ТВК. Але що бачимо на виході? Майже всі протоколи заповнені з помилками, частково не вписані кандидати, за яких голосують виборці у протоколах, не вписані номери та адреси дільниці, плутанина з термінами «недійсні», «не підлягають врахуванню» та «невикористані» бюлетені... Частину протоколів привозили до ТВК навіть без печаток. Випадковість це чи спеціально зроблено?

Висновок очевидний: потрібна елементарна просвітницька робота для громадян України, щоб усі розуміли, що відбувається на виборах.

Теорія і практика

Відповідно до статті 83 Закону України «Про місцеві вибори» виборчі комісії підбивали підсумки за дванадцятьма пунктами. Протоколи ДВК про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці з виборів міського голови повинні містити відомості, передбачені такими самими пунктами протоколу 1-10, а останні пункти 11 та 12 — з тематичними змінами. Невже серед дванадцяти або й вісімнадцяти членів виборчої дільниці не знайшлося б людей, які змогли б адекватно поставитися до заповнення цих підсумкових протоколів? Ні, треба було підраховувати на дільницях по 10-20 годин, а потім іще в холодних і голодних чергах на території відповідного ТВК до ночі вистояти, оберігаючи всі бюлетені-волевиявлення громадян на своїй дільниці, і також не мати часу перевірити два підсумкові протоколи. І здавати їх із помилками, звинуваючи членів ТВК у небажанні просто забрати ці протоколи-«напрацювання» без озвучування результатів...Це знову — випадковість, халатність чи продумана ситуація? Бо представників більшості ДВК відправляють на дільницю робити уточнені протоколи — внести зміни до сумнівного протоколу, складаючи новий протокол із позначкою «Уточнений». В цей час відповідні примірники протоколів про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, виборчі бюлетені та інші документи, доставлені до територіальної виборчої комісії, зберігаються у ТВК, яка приймала документи. Після внесення змін протокол із позначкою «Уточнений» передається відповідній ТВК.

Підставою для рішення ТВК про повторний підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці можуть бути акти, складені уповноваженими особами місцевих організацій партій, довіреними особами кандидатів та офіційними спостерігачами про порушення вимог Закону під час проведення голосування та/або підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, ознаки розпечатування пакетів із запакованими документами. Активна участь громади, яка через своїх представників може контролювати процес виборів, передбачена законом. Але не всі здатні правильно сформулювати зауваження і написати скаргу, тому не завжди отримують відповідне рішення ТВК.

Математичні парадокси

Загалом Київська міська виборча комісія отримала 2 мільйони 163 тисячі 12 бюлетенів.«Лише дільничні виборчі комісії мають право відкривати пакування виробника, саме вони й перевіряють фактичну кількість отриманих бюлетенів. Згідно з нормами законодавства, якщо є розбіжність у кількості отриманих бюлетенів, ДВК складають акт. Розбіжність по дільницях на виборах міського голови Києва склала 3 тисячі 193 бюлетені та 2 тисячі 165 за виборами до Київради», — повідомив Анатолій Сульдін, голова Київської міської виборчої комісії.

Остаточний протокол результатів виборів у Києві, в якому кількість бюлетенів, якими проголосовано, перевищує кількість надрукованих, вже оприлюднено. Його можна знайти в інтернеті за посиланням: kievvlast.com.ua/news/chudesa_viborov_v_kieve-_progolosovalo_bolshe_ljudej_chem_napechatali_bjulletenej32295.htm. У протоколі вказано, що виготовлено 2163012 бюлетенів. Але на дільниці завезли 2165177. Звідки взялись зайві бюлетені, майже 2 тисячі? До кого тепер ці питання? До фірми, яка повинна була друкувати ці документи («Укрспецполіграфія»), чи до Київської міської виборчої комісії? А може, до ТВК чи ДВК?

Сайт ЦВК виставляє інші цифри: отримало бюлетенів 2129930 киян, проголосували — 891750. А чому ж тоді в підсумковому протоколі Київської міської виборчої комісії в графі «загальна кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені у межах відповідного багатомандатного виборчого округу», стоїть цифра 887550? І що означає ця різниця майже в чотири тисячі голосів?

Анатолій Сульдін: «Акт про невикористані бюлетені підкладається до результатів виборів по округах, і таким чином ця цифра вноситься в підсумковий протокол». У цій фразі ключове слово — «підкладається». Саме воно пояснює підхід організаторів до волевиявлення киян на цьогорічних місцевих виборах.

Законодавством передбачені спеціальні виборчі дільниці у стаціонарних закладах охорони здоров’я та СІЗО, що також подають списки виборців. Таких у столиці діяло 68. Кількість виборців на цих дільницях склала 23 тисячі 618 осіб. З урахуванням 118 резервних бюлетенів для спеціальних дільниць виготовили 23 тисячі 736 бюлетенів. Це в Києві стільки хворих та засуджених було на 25 жовтня 2015 року? Хотілось би побачити процес їх волевиявлення у цей знаковий день...

Тест на виживання

Чому в більшості районів міста Києва на ДВК і ТВК опалення було відключене на період виборів? У підсумку приймати участь у безперервному засіданні комісій протягом трьох-шести (!) діб змогли тільки стресостійкі та загартовані члени ТВК, бо в холоді витримати цей марафон не всім було під силу. Частина членів ТВК відмовилась від виконання своїх обов’язків саме з цієї причини. Штучно створені черги в приміщеннях ТВК — теж давно відпрацьована технологія. Колектив людей «на взводі» під наглядом міліції, очікуючи своєї черги вночі, вимагає від членів ТВК прийняти їх, не перевіряючи, тільки б пошвидше закінчилася ця тортура. Уявили собі реакцію наелектризованого натовпу в нічний час після декількох безсонних ночей, коли хтось із членів ТВК виявить бажання окремо звірити цифри з протоколу ДВК, озвучені головою чи секретарем ТВК? А вимога цілком законна, бо кожен член ТВК несе відповідальність за прийняті комісією рішення.

Усі оці багатогодинні, відпрацьовані роками шоу проходять щоразу для того, аби відволікти увагу від реального центру підрахунку і коригування голосів волевиявлення — комп’ютерного вводу цифр у розроблену кимось програму і буцімто перевірки протоколів ДВК.

За кожним ТВК закріплена людина, яка координує необхідну кількість голосів за визначеним кимось кандидатом, бо потрібно сформувати Київраду, яку координаційний чи інший мозковий центр, на думку журналістів, давно вже укомплектував. Паралельно йде здача всіх печаток дільниць до територіальної виборчої дільниці, і у випадку так званого «коригування» з’являється можливість без відома членів ДВК відкоригувати за поданими зверху цифрами із КМДА будь-який документ.

Про що може свідчити створення Міського координаційного центру для забезпечення виконання заходів, визначених виборчим законодавством, щодо підготовки та проведення виборів Київського міського голови та депутатів Київради, координатором якого призначається керівник апарату КМДА — Володимир Бондаренко? На брифінгах ми дізнаємося, що ця структура проводить перевірку фактів стосовно проблем, що виникають під час проведення виборів. Прес-служба КМДА повідомляє: «У зв’язку з появою у ЗМІ інформації про розбіжність даних щодо кількості бюлетенів, а також стосовно явки Міським координаційним центром була здійснена перевірка, за результатом якої жодних порушень виявлено не було», — розповів Володимир Бондаренко. Хто цю інформацію перевіряв? Які повноваження у тих, хто перевіряв, хто їм надав ці повноваження щодо перевірки? А це хіба не використання адміністративного ресурсу?

Наступне запитання: чи можна вважати нормальним, коли всі бюлетені зберігаються просто в приміщеннях ТВК після здачі всіх протоколів до Київської міської виборчої комісії протягом декількох діб і відсутні всі члени ТВК? Ніхто з них не чергує і не охороняє, бо наказано відпочивати і не приходити до приміщення територіальної виборчої дільниці. На кожне приміщення ТВК виставлено по декілька міліціонерів, які вже виведені за штат. На запитання члена ТВК, куди поділась частина пакетів з бюлетенями з території територіальної виборчої дільниці після оформлення протоколів і здачі їх до Київської міської виборчої комісії, один із двох міліціонерів, приставлених до охорони цього скарбу (волевиявлення громадян цілого району міста Києва!!!), відповів, що він нічого не знає, бо тільки що замінив колегу на посту.

Присутність різного рівня спостерігачів, довірених осіб від різних політичних партій, навіть самих кандидатів не змогла завадити цинічному шахрайству. Навпаки — легітимізувала вибір без вибору. Ти можеш думати, що обираєш своє майбутнє, можеш бути активним громадянином, витрачати час на агітаційну роботу на користь політичної партії чи конкретного кандидата, на роботу в ДВК та ТВК... Але при такій організації виборів кожен громадянин своєю явкою чи навіть відсутністю (бо і вашу відсутність на виборах грамотно використають політтехнологи-маніпулятори), своїм підписом під протоколами виборчих комісій різних рівнів у Києві (не хочеться узагальнювати ці висновки на всю країну) просто легітимізує не свій вибір, а результат попередніх кулуарних домовленостей.

У списку «переможців» — знайомі всі обличчя. Забудовники та дерибанщики київського бюджету. Серед нових депутатів Київради ми бачимо і чиновників КМДА, які, не відриваючись від робочого стільця, «брали участь» у виборчих перегонах. До лобістів минулої каденції дерибану київських земель приєднались і співорганізатори-засновники афери «Еліта-центру», щоб контролювати процес розпилу земельних ділянок безпосередньо. Зі слів керівника штабу партії «Солідарність», що стала лідером виборів, голови постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землевідведення Прокопіва: «Біля 30 відсотків із тих, хто став депутатами від нашої партії, — новачки, а решта — депутати попереднього скликання. Це досвідчені люди, які ефективно працювали останні півтора року, і я впевнений, що так результативно наша команда буде діяти і далі». Можна уявити, якою буде ця результативність.

Хочеться звернутись до кандидатів, керівників молодих партій, їхніх представників та довірених осіб, спостерігачів. Чому після оголошення протоколів нікого з вас не було видно на територіальних виборчих дільницях, де буцімто «зберігались» і «зберігаються» досі бюлетені? Чому не об’єднались і не встановили своє чергування? Волевиявлення народу потребує захисту від фальсифікації. А то — «танцювали, танцювали та не вклонилися».

Хто може гарантувати киянам реальність їхнього волевиявлення після такої організації місцевих виборів і такого затягування підрахунків голосів виборців? А може, до перевірки вже заповнених і зданих бюлетенів треба запросити незалежних експертів-графологів, які під контролем громадськості перевірили б це волевиявлення?