І Бог створив жінку...

      «...Мсьє, ваше ім'я облетить увесь світ, прославиться навіть в Америці», — ці слова сказала циганка, тримаючи за руку Луї Бардо, що сидів у невеликому кафе з дружиною та друзями. Скромна вечеря негайно була доповнена шампанським. Щасливий Луї страшенно зрадів, сподіваючись, що це його заводи нарешті принесуть плоди за вкладену туди працю. Ніхто тоді й гадки не мав, що прізвище Бардо прославить на весь світ крихітна Брижит, яку того вечора залишили удома з нянею...

Це не робота, це релігія

      «28 вересня 1964 року мені виповнилося 30 років! Я вухам своїм не вірила, вглядалася в дзеркало, шукала те незворотнє, що мав би залишити на моєму обличчі вік. Нічого жахливого я не розгледіла. Тим часом новину коментувала вся світова преса: «Б.Б. 30 років!». Це був маленький скандал, образа величності. Секс-бомба, жінка-вамп, неперевершена, вибухонебезпечна — старіла», — так згадувала свій ювілей Брижит Бардо. Мине час, і актрисі не доведеться так вдивлятися у люстерко, боятися журналістів, хвилюватися, що на п'яти наступають молодші, а ти мусиш боротися за своє місце під сонцем. У 39 років вона назавжди розпрощалася з кіно і каже, що жодного разу про це не пошкодувала. Бо «знайшла любов, яка не боїться часу».

      Усе сталося раптово: під час зйомок 48-го у кар'єрі кіноактриси фільму «Коліно» вона помітила у натовпі селянку з козеням. Коли Брижит підійшла погладити милу тваринку, то дізналася, що доля її уже вирішена — кізка ось-ось має стати смачною вечерею. Шокована кінозірка, яка вже добрий десяток років була вегетаріанкою, діяла рішуче: «вечеря» була негайно викуплена і направлена в готельний номер для «превеликої радості» персоналу. Забігаючи наперед, скажу, що врятована коза, названа Колінеттою, безтурботно прожила на віллі мадам 15 років і померла природною смертю. Хазяйка стверджує, що вона була розумною і відданою, як собака.

      Ця історія стала останньою краплею. Невдачі переслідували актрису вже пару років: кілька останніх фільмів були відверто провальними, особисте життя не складалося, один за одним пішли з життя люди, яких Брижит любила: бабуся, няня, особиста костюмерка, гувернантка... До того ж Брижит, яка нарешті вирішила налагодити стосунки iз сином, з жахом для себе зрозуміла: вона йому зовсім чужа. В якийсь момент Б.Б. здалося: все, що вона робить, — це «щось нікчемне, непотрібне, достойне висміювання». Тоді над цим «черговим капризом» дружно посміялися: їй ніхто не повірив. Але вона свого слова дотримала, не взявши відтоді в руки жодного сценарію і не знявшись у жодному фільмі: «З цього дня моє ім'я, моя слава, мій статок, мої ще не розтрачені молодість та сила будуть віддані на те, щоб допомагати тваринам, боротися за них, любити їх. Це не робота, це релігія». Навіть Марлон Брандо не зміг спокусити її в Голлівуд у свою картину!

«Ніяких дівчат

на обкладинку!»

      Учитися Брижит не любила, бакалаврську освіту так і не здобула, зате чудові успіхи робила в танцях (згодом цей талант неабияк знадобився у кіно) і отримала диплом Національної консерваторії за класом танцю.

      Танець робив красивим душу і тіло, допомагав позбутися численних комплексів. Так-так, жінка, яку згодом жадатимуть усі чоловіки світу, вважала себе гидким каченям і страшенно некрасивою: «Я дивилася у дзеркало і плакала. Своєї зовнішності я соромилася. Косоокість, окуляри, зуби випирають, і доводиться носити дротину...». Дротина для виправлення прикусу так нічого і не дала. Згодом це стало своєрідною візиткою кінозірки — «гримаскою Бардо» — здавалося, що вона примхливо надула губи.

      А вже в 14 років гидкому каченяті запропонували знятися на обкладинку ELLE. Вдома зчинився скандал: ніяких «дівчат на обкладинку» в нашій родині. Зрештою, здалися.

На тому фото Брижит побачив режисер Марк Аллегре і запросив на кінопроби. Вдома знову скандал: «Нам у родині такі не потрібні». Конфлікт вичерпав дідусь Брижит, грюкнувши кулаком по столу: «Дамо малій шанс. Якщо їй судилося стати шльондрою, то вона стане нею з кіно чи без». У тому фільмі Брижит знятися не вдалося. Зате на пробах вона познайомилася з помічником режисера Роже Вадимом (справжнє прізвище Племянніков). У нього Брижит, на горе всій родині, закохалася. Сім'я ж хотіла зовсім не такого зятя — в розтягнутому светрі та з довгими патлами. Коли він уперше провів Брижит додому і його запросили до столу, після вечері мама про всяк випадок перерахувала срібні кавові ложечки — майбутній зять, син російського емігранта, зовсім не викликав довіри...

      Одначе Брижит таки стала дружиною Вадима. Тоді їй було 18 років, нареченому — 23. І саме йому вона мусить завдячувати тим, що пророцтво ворожки почало збуватися. Дебют Вадима як режисера і тріумф його дружини відбулися у стрічці «І Бог створив жінку». До того Б.Б. знялася у 15 фільмах, і жоден з них не був вдалим. У Франції фільм сприйняли прохолодно, мовляв, сюжет примітивний, склад акторів невдалий. Зате коли він перетнув океан і його побачили американські глядачі, це був справжній фурор. Переповнені кінотеатри, колосальні збори, через цей ажіотаж і на батьківщині прокинувся інтерес до фільму. Брижит умить стала знаменитою француженкою, новою зіркою першої величини, секс-бомбою, а Вадим був визнаний кращим режисером за останні 10 років.

      У 23 роки, коли Брижит отримала свій перший акторський приз «Тріумф французького кіно», за її плечима вже були два підпільні аборти (під час одного з них просто на операційному столі її серце зупинилося, на щастя, майбутню зірку вдалося врятувати), спроба самогубства, два романи з одруженими чоловіками, розлучення з Вадимом.

Від гріха до Маріанни

      З чоловіками стосунки ну ніяк не клеїлися: Брижит швидко спалахувала, але так же швидко й перегорала. В цьому незабаром переконався її другий чоловік актор Жак Шар'є. Батьки сподівалися, що нарешті матимуть достойного зятя (син полковника, вихований, серйозний). А в Брижит просто не було іншого виходу — вона завагітніла. Дитину Б.Б. не хотіла, але серед численних лікарів, акушерок і шарлатанів, у яких вона побувала, не знайшлося нікого, хто б наважився перервати вагітність «самій Брижит Бардо».

      У червні 1959 року молодята одружилися. На вінчання Брижит вдягла картате плаття, навіть не підозрюючи, що кілька років одяг «у клітинку, як у Бардо» не виходитиме з моди. Знімки молодят з'явилися на перших шпальтах усіх газет, навіть репортаж про те, як Шарль де Голль приймав парад на честь річниці взяття Бастилії, був відтіснений на «задвірки».

      Небажана вагітність стала для Брижит випробуванням: матір'ю бути боялася, бо їй «самій ще потрібна була мати». Гнітило й те, що день і ніч під будинком чатують фотографи. Через це вийти з квартири вона не могла і проводила дні під замком. До того ж новий чоловік пробував виявляти диктаторські замашки, намагаючись і далі посадити Брижит під замок, щоб доглядала дитину та піклувалася про нього. Одне з таких з'ясувань стосунків для вагітної Брижит закінчилося побоями. Бідолашне маля! Поки воно народилося, мати двічі намагалася покінчити життя самогубством...

      Злагоди у сім'ї Бардо-Шар'є не було і після народження дитини. Брижит зробила по-своєму — почала зніматися, сина виховувала няня (згодом Ніколя забрав на виховання батько), коханці зірки змінювалися, як у калейдоскопі: актори, музиканти, молоденькі альфонси. За мільйонера Гюнтера Закса вона вийшла заміж, будучи знайомою з ним усього пару тижнів. Через місяць вона вже була готова розлучитися, оскільки дізналася, що Гюнтер одружився з нею, побившись об заклад. До того ж зраджував її, та й Брижит шукала утіх з іншими чоловіками. Якимось дивом цей шлюб проіснував аж два роки, хоча мешкало подружжя в різних квартирах — кожен у своїй.

      Таке бурхливе особисте життя зірки годувало багатьох журналістів. Вони подорожували за нею скрізь, ночували і днювали під будинком, за скандальними кадрами полювали з дахів будинків, маскувалися під обслугу, щоб потрапити в дім або готельний номер. Змушена увесь час жити під прицілами об'єктивів, за заштореними вікнами, Б.Б. почувалася загнаним звіром. Одного разу в газеті з'явилося фото з брутальним підписом, де Бардо цілувала в щоку батька, який приніс їй квіти. 63-річного Луї теж записали в коханці!

      Не дивно, що у 1958 році в Брюсселі на Всесвітній виставці в павільйоні Ватикану її фото було виставлене в експозиції «Зло». Б.Б., яка танцює мамбу в «І Бог створив жінку», втілювала гріх і мерзоту. А вже у 1970 з неї ліпили Маріанну — символ Франції.

 «Я ніколи не була актрисою»

      За своє життя актриса отримала чимало різних нагород. Проте серед них немає жодного «Оскара». Вона сама зізнавалася: «Я ніколи не була актрисою. Я ніколи не влізала в шкуру моїх героїнь — я натягувала на них свою шкуру». На знімальному майданчику вона просто залишалася собою. Наприклад, якщо грала любовну сцену, то та їй вдавалася лише, коли між нею та партнером спалахувало почуття. Саме тому таким невиразним вийшов дует з Аленом Делоном у «Знаменитих любовних історіях». Брижит жалілася потім, що він більше переймався тим, як на нього падає світло і чи виразно камера підкреслює його вроду. А про партнершу забував...

      Природність — ось що вирізняє стиль мадам Б.Б. на екрані. Режисер «Істини», найбільш удалого фільму за участю Бардо, Анрі Клузо, зрозумівши, в чому річ, спеціально робив усілякі пакості, примушуючи Брижит бути якомога натуральнішою. Коли треба було заплакати, він міг впустити на її босу ногу склянку — Бардо потім накульгувала, зате сльози були справжніми. А коли знімали сцену самогубства, замість аспірину підсунув Брижит барбітал. Актриса заснула просто на знімальному майданчику, а проснулася аж через 48 годин (батьки Б.Б. навіть збиралися судитися потім з режисером), зате знято було з натури! Перед фінальною найдраматичнішою сценою він довгий час накручував Б.Б., мовляв, ти покинула дитину і чоловіка, ти нікчема, ніщо. Доведена до відчаю Брижит, яка за сюжетом опинилася на лаві підсудних, промовила свій монолог так, що після цього їй аплодував увесь знімальний майданчик. Вона говорила не стільки від імені своєї героїні, скільки від себе самої. «Це було одне з найсильніших переживань у моєму житті. Я була спустошена, виклалася до дна, але сцена вдалася», — згадувала актриса. Коли вийшов фільм, навіть найбільш жовчні критики писали: «Треба визнати, що Б.Б...» Героїня цього фільму порізала собі вени у тюрмі. Через пару місяців її прикладу послідувала 25-річна Брижит. Її дивом удалося врятувати. Преса потішалася над цим «рекламним трюком», а «доброзичливці» у листах радили: «Коли наступного разу захочеш звести рахунки з життям, кинься з Ейфелевої вежі — одним стервом на світі стане менше»...

      У її доробку заслуговують також на увагу фільми «Бабетта іде на війну», «Приватне життя», «Віва, Марія!», «Дорога Брижит», «Зневага». Більше ні критики, ні вона сама нічого достойного виділити не можуть! Це тому, казала Бардо, що їй рідко пропонували серйозні ролі, режисери більше любили її роздягати перед камерою. Хоча іноді вона сама собі капостила, могла відмовитись, навіть не бачивши в очі сценарію (так вона потім шкодувала за роллю Анжеліки за відомим романом Анн і Серж Голон, яку зіграла Мішель Мерсьє). А було й таке, що через своїх коханців просто не встигала прочитати запропонований їй сценарій і погоджувалася всліпу на поганенький фільм.

Я приймаю старість

      У 62 роки все те, що свого часу їй так хотілося приховати від стронніх очей, Бардо раптом узяла й вихлюпнула на сторінки своїх мемуарів «Ініціали Б.Б.». Сказати, що книга стала скандальною, — це нічого не сказати. Мало яка жінка відважиться оприлюднити свої інтимні секрети: кількість коханців (а імен деяких вона просто не пам'ятала), абортів, самогубств... Паралельно вона щиро і наївно «здала» і таємниці всіх тих, хто її оточував увесь цей час. Зокрема за «розголошення сімейних секретів» на неї подали в суд другий чоловік Жак Шар'є і син Ніколя. Бардо та видавця оштрафували на кругленьку суму. А нещодавно Б.Б. мала неприємності в суді через продовження своїх мемуарів, «Квадрат Плутона»: її звинуватили у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. Вона так і не подорослішала, залишившись наївною і прямолінійною, як дитина. І навіть у свої 70 каже, що думає, не замислюючись про наслідки. Може, саме ця несерйозна дитячість і завадила їй вчасно розгледіти поряд людей, які справді любили. Щиро і віданно. Неправда, що так вміють любити лише тварини...

      У 1992 році її серце знову розтануло — Б. Б. вийшла заміж за політика і бізнесмена Бернара д'Ормаля. «Моя мрія — самотність удвох... Я шукала чоловіка доброго, розумного, веселого і трошки дикого. Це мій останній чоловік — клянусь! Я заслужила своє щастя довгим чеканням. Мені досить знати, що хтось любить мене, думає про мене... Я розлучалася, коли ніхто цього не робив. А тепер, коли весь світ тільки тим і займається, що розлучається, я хочу іншого: справжнього, міцного шлюбу!». Син Ніколя, який став співаком, нарешті зумів пробачити свою непутящу матір за її нелюбов. Та й Б.Б сама згодом гірко у цьому розкаялася...

      Фільмів за участю Бардо чомусь ніколи не показують по телебаченню, багатьом навіть важко буде згадати, де вона знімалася. Проте кожен її знає. Шлейф слави тягнеться за актрисою навіть після того, як вона 30 років не знімалася. За опитуваннями суспільної думки у Франції, Б.Б. уже 45 років входить у сотню найкрасивiших жінок світу, а журнал «Плейбой» поставив її на четверту сходинку у списку найкрасивiших дам минулого століття. Жодних секретів молодості 70-річна Брижит не має. Вона ніколи не була пацієнткою пластичного хірурга, не стригла волосся — воно і сьогодні є довгим і розкішним, щоправда, посивіло, спортом теж не займалася — заняття танцями у молодості допомогли зберегти фігуру стрункою. А ще Брижит не їсть м'яса і навіть риби, натомість п'є багато кави і курить. Вдягається скромно, не носить хутра, коштовностей (свої фамільні прикраси вона свого часу розпродала, щоб мати гроші на допомогу тваринам). «Старість — це природно. Її треба вміти приймати. Я її приймаю...», — зізнається вона.