Померти на батьківщині

28.09.2004

       Дві доби знадобилося кримським правоохоронцям, щоб розкрити вбивство Сервера і Аліє Омерових у Сімферополі. У Криму ця родина була добре відомою. Сервер Омеров — один із ветеранів кримськотатарського національного руху, колишній міністр будівництва Республіки Узбекистан, депутат кількох скликань Верховної Ради УзРСР, голова Організаційного комітету з проведення другого Курултаю кримськотатарського народу, член Президії, керівник відділу інвестицій і економіки Меджлісу кримськотатарського народу в 1991—1996 роках, член Республіканської комісії у справах депортованих народів Криму при Кабінеті Міністрів України. Свого часу Сервер Омеров, що народився у Сімферополі, був депортований з Криму, саме тому його трудова біографія так тісно пов'язана з Узбекистаном. З моменту повернення на історичну батьківщину Омеров активно включився в громадську діяльність, спрямовану на вирішення проблем своїх співвітчизників. У роки своєї діяльності в Криму він брав участь у розробці й реалізації Програми повернення і облаштування кримськотатарського народу на свою батьківщину, обгрунтовував і захищав перед державними органами і міжнародними організаціями-донорами інвестиції на облаштування селищ компактного мешкання кримських татар, повідомляє УНІАН.

      Подружжя Омерових було вбито 22 вересня у власній квартирі в Сімферополі. 77-річний Сервер Омеров був застрелений, а на тілі його 76-річної дружини Аліє нарахували 7 ножових поранень. На розкриття цього резонансного злочину було кинуто кращих оперативників кримської міліції. А вже 25 вересня затримали головного підозрюваного. Як повідомив в.о. начальника Головного управління МВС України в Криму Микола Пихтін, затриманий на момент візиту правоохоронців чекав у квартирі, яку винаймав, свого спільника. Попередньо спакувавши речі, підозрюваний планував зникнути на автомобілі подалі з Криму. 29-річний затриманий — житель Запоріжжя, що має дві судимості. До нього вже приєдналися двоє спільників — 25-річний молодик і 33-річна жінка, обоє мешканці Сімферополя.

      Як засвідчили перші допити, основним мотивом убивства стало пограбування. Під виглядом виконання ремонтних робіт — виготовлення меблів — підозрюваний у вбивстві неодноразово бував у квартирі Омерових. У день злочину він зажадав від Омерових грошей, а коли ті відмовили, убив їх. У зловмисників вилучено особисті речі вбитих та інші речові докази. Зокрема, телефони, золото, відеоапаратуру, гроші, а також обріз, з якого було вбито главу сім'ї.

      Микола Пихтін також повідомив, що голова Верховної Ради Криму Борис Дейч подав клопотання до Президента України та міністра внутрішніх справ про нагородження державними нагородами працівників міліції, які відзначилися при розкритті цього резонансного злочину.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>