«Гаряча точка» — Дніпропетровськ

Зрима загроза реваншу

У другому турі боротьби за посаду міського голови Дніпропетровська суперники зійдуться справді стінка на стінку. Недарма ж експерти називають обласний центр поряд з Одесою, Ужгородом та Черніговом однією з «гарячих точок» під час повторних виборів мерів.

Як і засвідчували різного роду опитування, одним із фіналістів став Олександр Вілкул, екс-віце-прем’єр і екс-голова Дніпропетровської облдержадміністрації, той самий, якого називають незаперечною креатурою Ріната Ахметова. Адже цей виходець із Кривого Рогу саме у місті гірників почав робити свою стрімку політичну кар’єру відтоді, як очолив один із місцевих гірничо-збагачувальних комбінатів, що стали належати олігархові донецького розливу.

Коли ж Олександр Вілкул очолив у Дніпропетровську облдержадміністрацію, саме криворіжці стали правити політичним балом у колись гордому місті, яке називали не першим, але й не останнім, на весь колишній Радянський Союз. Швидко вихідці з міста гірників захопили всі владні важелі і в мерії обласного центру.

Коли ж переміг Євромайдан, здавалося б, учорашнім «регіоналам», які офіційно позбулися назви своєї ще недавно всемогутньої політичної сили, тут робити нічого. Тим паче, на тлі того, як місто дружно повстало проти російської агресії, продемонструвавши як ніколи свою українську сутність.

Нині ж у виборчих перегонах за посаду міського голови Олександр Вілкул зовсім небезпідставно сподівається на свою перемогу.

Опонентом Вілкула у справді великому фіналі стане народний депутат України і креатура УКРОПу Борис Філатов, відомий у Дніпропетровську як успішний бізнесмен, адвокат і журналіст. Свого часу саме нинішній кандидат у мери обласного центру був автором і ведучим телепередачі «Губернські хроніки», у якій не залишав живого місця у гострокритичному запалі від помітних осіб тодішньої влади. Коли ж до влади прийшли «регіонали» з Олександром Вілкулом на чолі облдержадміністрації, Борис Філатов раптом повідомив про закриття своєї популярної програми. Причому мотивував це досить характерно — мовляв, він давно з цими людьми перебуває у добрих стосунках, а тому «мочити» їх буде з його боку неприйнятно.

А тепер раптом — «стінка на стінку». Принаймні очікувані повторні вибори у Дніпропетровську найбільше характеризують у такому ключі. А з іншого боку заявляють про загрозу справді великого реваншу екс-регіоналів. Що характерно, перші результати екзит-полів засвідчували значний відрив Філатова від свого опонента — 10 відсотків і більше. Тепер же, після офіційних підрахунків, Вілкул на 3 відсотки випереджає Філатова. Проте саму ситуацію такі амплітуди не змінюють — фінал справді очікується великий і непримиренний.

Хоча якраз щодо «непримиренності» існує ще й, так би мовити, третя позиція. Чи є Вілкул і Філатов справді антиподами, якщо відкинути те, що їх підтримуватимуть конкуруючі фінансові групи? Адже і перший, і другий рішуче виступали проти затіяного було перейменування Дніпропетровська та інших радянських, комуністичних назв у місті відповідно до вимог закону про декомунізацію.

Ніхто ніколи і ні за яких обставин не чув із вуст Філатова й української мови. Тоді як Вілкул діяв за принципом «говорити вмію, але не хочу».

З іншого боку, ніхто не може заперечити того, що коли Дніпропетровськ дружно повстав проти путінської агресії і продемонстрував у цьому справді український дух, дотепер небачений, то Борис Філатов був однією з ключових фігур у цьому спротиві, перебуваючи тоді на посаді заступника голови облдержадміністрації Ігоря Коломойського, давнім соратником якого він є.

На кого спрацювали клони?

На користь Філатова мав би спрацювати і ще один фактор. Адже Олександр Вілкул є вихідцем із Кривого Рогу, який в обласному центрі, по суті, й не поселявся, проте спромігшись отримати звання «Почесного громадянина», яке в євромайданівському запалі немовби скасували.

На тлі такої боротьби, здавалося б, зовсім непогані шанси міг мати багаторічний перший заступник такого ж багаторічного міського голови Дніпропетровська Івана Куліченка, нині відправленого у нардепи, Анатолій Крупський, нині лідер міської організації політичної партії «Відродження», який має і багатий досвід управлінський, і репутацію людини, яка знає міське господарство «від» і «до». Але саме з «Відродженням» стали відбуватися речі незбагненні. Спершу цю партію зняли з виборів, потім немовби через суд реєстрацію було відновлено... Тому багато хто з виборців так і не зміг второпати, чи йде Анатолій Крупський на вибори мера. Як виявилося, йшов... Але агітації фактично не вів. Та ще своє зробили й... клони.

Адже на вибори до міської ради на чолі списку кандидатів від однієї з політичних сил — партії «Всеукраїнське об’єднання «Відродження» також ішов Анатолій Крупський. Але це зовсім не партія «Відродження», а інша.

Та й Крупський цей зовсім не той — звати його Анатолій Миколайович, який є безробітним жителем... Тернопільської області. А от Крупського «справжнього» величають Анатолієм Федоровичем. Тільки пересічному виборцеві у таких хитросплетіннях справді розібратися було важко.

Така ж технологія, яку називають брудною у дусі пріснопам’ятних 90-х років, була задіяна і на виборах до Дніпропетровської обласної ради. Там список партії «Всеукраїнське об’єднання «Відродження України» очолює також безробітний уродженець Харківської області Володимир Леонідович Куцин. Але це знову клон «Відродження» справжнього, обласну організацію якого на Дніпропетровщині очолює також Володимир Куцин, але по-батькові Семенович, який уже протягом багатьох років є генеральним директором Нікопольського заводу феросплавів. Ось такі хитросплетіння...

Один із кандидатів до Дніпропетровської облради від «Відродження» справжнього Святослав Олійник заявив, що реєстрацію партії-клона організували представники «Опозиційного блоку».

Можна стверджувати, що в Дніпропетровську клони свою справу зробили блискуче, якщо, звісно, можна так висловитися. Адже справжній Анатолій Крупський на виборах міського голови набрав менше 2 (!) відсотків голосів виборців. Судячи з усього, не проходить до Дніпропетровської міської ради і партія «Відродження».