Пристрасті за Маріуполем

Здається, що найприродніше пояснення того, чому не відбулися вибори у Маріуполі, полягає у звинуваченнях на адресу Ріната Ахметова — мовляв, це він зі своєю друкарнею мутив воду і заздалегідь підготував другий комплект бюлетенів — з «правильними» позначками. Звісно, можна кивати на Ахметова — це злий геній української політики, але роль ЦВК у маріупольській історії така цікава, що, вочевидь, не варто все списувати лише на донецького олігарха. Про те, що стоїть за зривом виборів у прифронтовому місті, варто спитати і голову Центрвиборчкому Михайла Охендовського, і Президента Петра Порошенка, який влітку цього року нагородив Охендовського орденом.

Хронологія подій

Однак про все спочатку. Отож 25 жовтня, в день місцевих виборів, дільниці в Маріуполі не отримали виборчих бюлетенів. Надруковані бюлетені лежали в місцевій друкарні, однак міська територіальна виборча комісія (ТВК) відмовилася їх приймати і відсилати на дільниці. Частина членів ТВК провела в приміщенні друкарні, заповненому пачками з бюлетенями, всю ніч на неділю і весь день виборів, щоб не допустити вивезення бюлетенів.

Слід зазначити, що друк бюлетенів у Маріуполі взагалі перетворився на справжню епопею. Спочатку ТВК довго не могла вирішити, де саме їх виготовляти. Частина членів комісії виступала проти того, щоб друкувати в друкарні газети «Приазовский рабочий», яка належить холдингу «Сегодня мультімедіа» Ріната Ахметова.

Вони стверджували, що Ахметов був безпосередньо зацікавлений у перемозі свого кандидата — Вадима Бойченка, котрий є менеджером Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча — останній є у власності Ахметова. Бойченко балотувався на посаду мера Маріуполя, і його опоненти виступали категорично проти друку бюлетенів «у Ахметова» — ходили вперті чутки про два комплекти бюлетенів, один з яких доставлять на дільниці, а інший — вже заповнений — відправлять до ЦВК.

24 жовтня, коли члени ТВК прийшли в друкарню приймати упаковані в пачки готові бюлетені, вони знайшли на підлозі більше 20 пожмаканих бюлетенів (які є документами суворої звітності), надрукованих із помилками. Крім того, вони звернули увагу на неточності у маркуванні пачок. Це все, на їхню думку, вказувало на підготовку до фальсифікацій. Тому 11 з 16 членів ТВК вирішили не брати бюлетені, викликали на місце події правоохоронні органи і залишилися ночувати в друкарні.

Чи можна було звернутися до іншої друкарні? Теоретично — так. Закон дозволяє виробляти бюлетені на приватних підприємствах, однак жодне з них, окрім «Приазовского рабочего», не гарантувало, що бюлетені вдасться надрукувати вчасно.

Маріупольські активісти залишилися собою задоволені, вони називають непроведення виборів у Маріуполі своєю перемогою і кажуть, що зупинили масштабну фальсифікацію. Натомість Вадим Бойченко називає зрив голосування «порушенням демократичних норм» і заявляє, що винуватці повинні понести за це відповідальність.

На сцену виходить ЦВК

У день виборів голова ЦВК Михайло Охендовський заявив, що дії членів ТВК, які не прийняли бюлетені, можуть підпадати під санкції статті Кримінального кодексу про перешкоджання реалізації виборчих прав громадян, і натякнув на те, що винні можуть сісти у в’язницю на строк до семи років.

Згодом стало відомо, що він звернувся до правоохоронних органів із проханням перевірити законність дій маріупольської територіальної виборчої комісії. Зараз у ЦВК кажуть, що рішення про те, як діяти в цій ситуації далі, повинен ухвалити парламент, адже закон не передбачає, що вибори можуть зірватися через відмову ТВК приймати бюлетені.

Згадаємо, що голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський від самого початку виступав проти проведення виборів у зоні військової операції. Вибори на Донеччині і конкретно в Маріуполі він називає «політичним рішенням керівництва держави».

Після того як стало зрозуміло, що голосування в Маріуполі не відбудеться, Жебрівський заявив, що жителі міста «продемонстрували свою демократичну зрілість». Натомість ЦВК «проявила ангажованість, підігравши в цій ситуації одній зі сторін, а саме дозволивши друк виборчих бюлетенів у приватній друкарні, що належить олігархові. Зате силу волі продемонструвала ТВК міста Маріуполь», — написав він 25 жовтня на своїй сторінці в мережі «Фейсбук».

Тим часом Президент Порошенко назвав події в Маріуполі «категорично неприйнятними». Голова держави нікого конкретно не звинуватив — за нього це зробив лідер президентської парламентської фракції Юрій Луценко. Він підкреслив, що вибори в Маріуполі не відбулися з вини територіальної виборчої комісії.

«Це питання винятково до ТВК, яка не прийняла рішення скласти протокол про ситуацію в друкарні. Передрук бюлетенів відбувався і в Закарпатті, і в Запоріжжі, і в Тернополі. І для ЦВК це не було ні технічною, ні юридичною проблемою. Але Маріупольська ТВК не знайшла в собі сил звернутися до ЦВК для вирішення питання, як це зробили інші області», — сказав Луценко.

Отож запам’ятаємо: Луценко як одна з наближених до Президента персон звинувачує у зриві виборів ТВК, Жебрівський — ЦВК. Нагороджений Порошенком Охендовський також винуватить ТВК. «Не будучи правоохоронним органом, ЦВК, на жаль, не має інструментів реагування на злочинну бездіяльність окремих членів ТВК», — гнівно заявляє він.

Проте який сенс маріупольській територіальній комісії зривати вибори та підставляти себе під удар, включно із загрозою тюремного ув’язнення? В детективних романах зазвичай радять шукати того, кому вигідний скоєний злочин. ТВК він навряд чи вигідний — комісія вже призначена на роль цапа-відбувайла, тож малоймовірно, аби її члени перебували у захваті від того, що зараз із ними відбувається.

Шукай, кому це вигідно

Ясна річ, що вибори в Маріуполі неодмінно відбудуться. Рано чи пізно. Скоріше за все — пізно, адже Президент Порошенко звернувся до парламенту із закликом ухвалити зміни до законодавства, які б дозволили провести вибори до кінця року. Тобто не факт, що вони відбудуться 15 листопада (разом із другим туром мерських виборів у інших містах) — можливо, їх проведення відтермінують аж до грудня чи навіть до початку 2016 року.

Отож, закладається певна часова лакуна. Протягом «паузи» очолювати Маріуполь буде, як і раніше, чинний мер Юрій Хотлубей — фігура нейтральна для нинішньої влади. Можна припустити, що ігри довкола виборів на сході країни пов’язані з підкилимними політичними домовленостями, заручником яких став півмільйонний Маріуполь Донецької області. І що наразі йде торг із командою Ахметова, яка контролює місто.

І поки Верховна Рада збирається з думками, у складі основних претендентів на крісло мера цілком можуть відбутися рокіровки. Політолог Кость Бондаренко вважає, що в Юрія Хотлубея більше шансів на перемогу, ніж у Вадима Бойченка з меткомбінату Ахметова. Можливо, саме Хотлубей стане лідером цих перегонів — як фігура, що влаштовує однаковою мірою і владу, і опозицію.

За інформацією Бондаренка, торг також іде і за мандати у міськраді. «За соціологічними даними, більшість місць у міськраді отримає опозиція, але влада наполягає, щоб там були її представники, зокрема від Блоку Порошенко», — говорить Бондаренко.

Якщо таємні перемовини з Ахметовим і опозицією дійсно мають місце, стає зрозумілим і те, чому тягне з ухваленням рішення парламент. Протягом поточного тижня рада коаліції двічі обговорювала маріупольську проблему, але так і не вийшла на узгодження законопроекту, що має врегулювати проведення виборів у Маріуполі.

Тим часом про необхідність якомога швидше розв’язати проблему заявляють на Заході. У дипломатичній службі ЄС закликали Україну провести вибори в Маріуполі, Красноармійську та Сватовому «в пріоритетному порядку». Під пріоритетним порядком мається на увазі 15 листопада — саме стільки часу відводить Україні Захід на те, щоб узгодити дане питання.

Можливо, комусь видаватиметься дивним, що ЄС приділяє настільки пильну увагу виборам у Маріуполі. Хоча насправді все доволі логічно. В рамках мінських переговорів Україна підкреслює, що вона повністю контролює ситуацію на своїй стороні лінії розмежування, а місцеві жителі мають більше прав і свобод, ніж жителі самопроголошених «республік».

Непроведення виборів у Маріуполі ставить це твердження під сумнів, і це по-перше. По-друге, ця ситуація у місті виглядає зовсім недоречною в контексті перемовин у Мінську, де зараз обговорюється питання про порядок проведення місцевих виборів на непідконтрольних Києву територіях.

«На переговорах може виникнути питання: якщо держава не може забезпечити вибори в Маріуполі та Красноармійську, то як вона тоді може забезпечити вибори в межах мінського процесу?» — цитує Олександра Клюжева з мережі «Опора» сайт Бі-Бі-Сі. За словами Клюжева, Київ зацікавлений у тому, щоб надати міжнародним партнерам докази своєї здатності навести порядок на сході України.

Відтак ситуація з виборами в Маріуполі є справжнім викликом для української влади.