Звернутися по допомогу до зубного лікаря для багатьох — майже подвиг. Тож візит до стоматолога відкладається до того часу, коли вже терпіти біль немає сили.
Свого часу 84-річна жителька Черкас Ольга Степанюк теж жила за таким правилом.
«Бувало, днів зо три терплю, як зуб болить. Аж потім набираюся духу та йду до лікаря. Це вже коли від болю не можу заснути», — зізнається Ольга Василівна.
Вона прийшла у Черкаську обласну стоматологічну поліклініку ремонтувати поламаний нижній зубний протез. Каже, носить його восьмий рік.
«Учора випав iз рук, а я на нього випадково ще й наступила. Тож він розламався на дві половинки», — бідкається жінка.
Розповідає, що все життя прожила в селі, тільки останні роки мешкає в сина в обласному центрі. Зуби в селі не доглядала. Які там зуби, зітхає, коли малі діти, щоденна виснажлива робота в ланці, а в хліві — корова, свині, кури, гуси та качки? То ж хто ті зуби лікував? Усе завершувалося вирваним зубом. «Лікар у сусідньому селі на лікуванні не наполягав, виривав та й годі. Може, й можна було врятувати якийсь зуб. А він думає: стара баба, то чого з нею морочитися», — сумно припускає Ольга Василівна. І додає, що в такі хвилини заспокоювала себе, мовляв, скільки мені там залишилося, на мій вік вистачить тих зубів, які «вижили».
А вісім років тому, пригадує жінка, їй видалили відразу чотири нижні бокові зуби. Після того кілька днів мучили головні болі, а запалення від вирваних зубів перейшло на ясна.
«Полоскала відваром дубової кори, а не допомогло. Зуби з часом почали хитатися. До стоматолога не поїхала, сама повиривала, залишився лише один зуб», — веде далі старенька.
Тільки тоді вона зрозуміла, як це жахливо — жити без зубів. На пропозицію сина поставити зубні протези згодилася не відразу. Лише коли набридло перетирати їжу та почали западати щоки й губи, замовила протези.
«Нижні протези трималися на зубові, а верхня частина — на піднебінні. Звикала до них довго. Не раз шкодувала, що не берегла зубів, може, хоча б половину своїх нині мала», — підсумовує пані Ольга. Тепер вона радить усім, у кого виникають проблеми із зубами, не гаяти часу, а відразу йти до стоматолога.
Головний лікар Черкаської обласної стоматологічної поліклініки Іван Коваленко говорить, що на Черкащині 40 відсотків населення має знімні протези. Це свідчить про те, що люди несвоєчасно вдавалися до протезування. І не тому, що необізнані, наголошує, а через відсутність коштів.
«Люди змушені звертатися до лікарів, коли вже немає половини зубів», — пояснює Іван Олексійович. Знімні протези, за його словами, треба міняти кожні три роки, оскільки ясна літніх людей мають здатність до всихання. Але нерідко в людини спрацьовує феномен звикання, як до поганих черевиків. Тож зубні протези вони можуть не міняти і по десять років поспіль.
«Учені довели, що втрата зубів впливає на інтелект. Можливо, тому, що людина комплексує і менше спілкується», — припускає Іван Коваленко. З часом у таких людей, каже лікар, навіть змінюється присмак. Без протезу з’являться дві великі носо-губні складки. Людина скаржиться на болі в шиї та лікує остеохондроз, а фактично треба протезувати зуби.
«Зубні протези варто замовляти навіть тоді, коли немає бодай одного зуба. Адже природа не терпить порожнечі» — переконаний Іван Коваленко.
Важко сказати, які протези нині найкращі. Естетично — металокерамічні, каже лікар, і їх ставлять спереду. Найміцніші та менш травматичні — це суцільне литво. Але їх спереду ставити не можна, бо це неестетично. Більш дешевший варіант — металопластмаса й акрил, досить еластичні. Протез із цих матеріалів легкий та прозорий.
«А лікувати й протезувати зуби треба в того лікаря, у якого це робив ваш брат, сват, сусід чи знайомий, і вони залишилися задоволені якістю послуг. Варто прислухатися до так званої циганської пошти», — підсумовує Іван Олексійович.