Ціна совісті

Майже 2000 км від Швейцарії до України, 10 годин дороги на схід, у зону війни, майже 10 тонн гуманітарного вантажу з 900 пакунками одягу, іграшок, ковдр і постільної білизни, медичного обладнання і ліків, кілька безсонних ночей і згуртована робота команди волонтерів з італійської асоціації L.I.CO.S, фонду «Свої», Черкаської самооборони та Християнської євангельської церкви «Добра звістка». Начебто кілька рядків, а за ними — небайдужість, щирість і велика соціальна відповідальність двох непересічних людей: Пьєтро Поретті, члена швейцарської родини Поретті, яка власним коштом забезпечила всі етапи гуманітарного вантажу Donbass Humanitarian Overland-1 (DHO-1) у першу зону АТО, та італійця Алессандро Калі, котрий восьмий рік поспіль допомагає українським дітям, а наразі постраждалим у ході воєнного конфлікту на Донбасі у сфері гуманітарної медицини.

— Алессандро, чому ви, іноземні громадяни, вирішили допомагати українцям?

— Donbass Humanitarian Overland-1 — перша експериментальна місія у низці ініціатив швейцарської організації Il Giardino dei Bambini та італійської асоціації L.I.CO.S Onlus. Серед учасників складної за організацією поїздки, яка мала вкластися у чотири дні й налічувала майже 1400 км по містах і містечках зони АТО, крім наших волонтерів, брали участь психологи, місцеві церковнослужителі, медичні працівники, співробітники центрів гуманітарної допомоги, вихователі дитячих садочків і шкіл-інтернатів, просто пересічні українці. Ми прагнули допомогти всім постраждалим. А ще — отримати інформацію безпосередньо з місця подій. У подальшому цей інформативний зріз повинен лягти в основу майбутніх цілеспрямованих заходів з доставки продуктів харчування і товарів першої необхідності, медичних препаратів до лікарень, дитячих будинків, надання допомоги військовим, їхнім сім’ям, якими опікуватиметься постійна команда, що працюватиме над організацією «коридорів» гуманітарної медицини для дітей і дорослих — жертв конфлікту в східній Україні.

Цифра «1» насправді означає, що це перша місія проекту, яка вже незабаром продовжуватиметься.

— Чому ви вирішили поїхати особисто, усвідомлюючи, на який ризик наражаєтесь?

— Я прагнув закарбувати в пам’яті все, що побачу і відчую у цій поїздці. Такий вибір зумовлений небажанням обмежуватися коментарями в інтернеті або не завжди достовірними новинами в той час, коли Україна стоїть перед найбільшою проблемою, пов’язаною зі збереженням миру в Європі післявоєнного періоду. На мій жаль, вибір європейської совісті — заперечувати драматичну роль того, що відбувається в Україні. Вважаю це позицією боягузливих і несвідомих, які забули або, мабуть, взагалі не вивчали історії Другої світової війни.

Крім того, ми хотіли особисто відстежити і задокументувати доставку вантажу, самостійно вивчити ситуацію на Донбасі, зрозуміти, на які організації можемо покладатися та які потреби є терміновими і реальними, аби правильно спрямувати розвиток нашого проекту.

— Алессандро, на якій стадії наразі перебуває ваш проект?

— Плануємо до кінця цього року реалізувати другу місію доставки ліків, продуктів харчування та медичного обладнання. Водночас намагаємося стабілізувати проект через пошук фондів і за допомогою угод з волонтерськими організаціями, аби побудувати контекст безперервних дій у межах, загальних для всіх партнерів.

— Тобто є ресурси, задіяні в Італії і Швейцарії?

— Так. Ми налагоджуємо співробітництво між італійськими та українськими державними установами охорони здоров’я. Запропонований проект — це мережа медичних закладів у наших країнах, яка зможе забезпечити можливості для діагностики, лікування постраждалих у зоні АТО, особливо дітей і військових, організації програм з обміну лікарями і середнім медичним персоналом. Плануємо запуск операційного центру в Україні, що сприятиме координації цієї мережі. Важливим етапом були нещодавні зустрічі нашої асоціації з італійськими медиками, де L.I.CO.S уклав угоду з l’Ordine dei Medici, яка, у свою чергу, бере участь у проекті La Direzione Generale dell’Azienda Ospedaliero-Universitaria «Policlinico — Vittorio Emanuele». Цей чинний проект спеціалізується на досить високому фаховому рівні, зокрема в онкогематології, невропатології і психіатрії, ортопедії і дитячій хірургії, і має чотири стаціонарні лікарні. Крім того, представники трьох госпiталів з двох регіонів Італії — Сицилії і Ломбардії — і мого міста Катанія планують вже до кінця року сісти за стіл перемовин тут, в Україні. Ми координуємо це з аналогічними програмами у Швейцарії.

— З яких районів будуть діти?

— Підкреслю: почнемо з дітей Донбасу, і саме тих, які рекомендовані волонтерськими організаціями, котрі знають їх та їхні життєві історії особисто. Знаєте, навіть в Україні, не говорячи вже про Захід, багато хто не знає жахливої правди про долю дітей, які опинилися в пастці війни Путіна з Україною. За ХІ звітом Верховного комісара ООН з прав людини, принаймні 1,7 млн дітей на окупованих територіях і в зоні АТО перебувають під загрозою. Зовсім маленькі живуть у підземних сховищах, де шукають їжу і граються в багнюці. Старших навчають стріляти зі зброї, але вони ховаються від страху бути відправленими нелегально до Росії. Діти змушені виживати в притулках, куди їх закинула доля. Сотні з них стали сиротами внаслідок бойових дій, є також залишені, оскільки батьки не в змозі прогодувати свої родини.

Ці діти постраждали не тільки фізично, а й психологічно через пережите й побачене. Багато хто з малечі не має i 4-х років і не може спати, нормально розвиватися. Вже розпочато роботи з моніторингу, і ми очікуємо конкретні кількісні результати про дітей, які не можуть бути вилікувані в Україні на даний момент.

— Чи займатиметься проект реабілітацією воїнів АТО і біженців?

— Згодом ми обов’язково розглядатимемо реабілітацію цих людей. До речі, в Україні ми вже бачили неймовірні за змістом медичного обладнання і рівнем фізіотерапевтичних процедур санаторії. Якщо зможемо визначити необхідну фінансову підтримку для цієї роботи, ми також опікуватимемося особливими випадками. Те саме стосується можливості надання медичної допомоги дітям, які живуть у дитячих будинках не тільки на Донбасі. У будь-якому разі, наші контактні особи в медичних установах Італії вже поінформовані і готові до початкових кроків.

— Крім медичної складової, про яку допомогу йдеться?

— За надзвичайної гуманітарної ситуації на Донбасі проект насамперед спрямовується на тісну співпрацю з волонтерами на місцях. Детальнішу інформацію про плани спільної роботи оприлюднимо, коли досягнемо оперативної згоди на міждержавному рівні. Проте вже сьогодні маємо наміри за результатами моніторингу вжити цільових заходів і створити своєрідний кризовий блок, котрий буде оперативно вирішувати проблеми.

І ще одна, на мій погляд, важлива місія — поширення правдивої інформації через ЗМІ і соцмережі про реальних людей, які живуть вздовж лінії конфлікту. Від перших місяців Майдану ми разом з друзями з інших європейських країн поширювали інформацію про те, що відбувається в Україні, і створили у Фейсбуцi сторінку під назвою Euromaidan Italy – Kyiv. Зараз ми відкрили ще одну сторінку про наші гуманітарні місії — Donbass Humanitarian Overland, де намагаємось розповісти про серйозність надзвичайної гуманітарної ситуації в Україні, яка стосується близько 5 млн осіб, за останніми даними ООН.

На жаль, в Італії велика необізнаність щодо українських подій через замовчування, сильну дезінформацію і пропаганду, зосереджену в інтернеті і російських ЗМІ. Багато антиєвропейських партій експлуатують питання іммігрантів та українське питання з власною політичною вигодою. Але є також багато людей, щиро і сильно пов’язаних iз цінностями, які об’єднують наші народи.

—  Чи допомагають вам державні структури ваших країн? І як до цього проекту ставляться з огляду на європейську кризу іммігрантів?

— Поки що ні. Всі наші перемовини відбулися з приватними медичними закладами, а сама місія зумовлена зусиллями швейцарської родини Поретті, в якій мешкає українка з Донбасу. До нас, італійців з асоціації L.I.CO.S., вони звернулися для організації маршруту та доставки вантажу, координації роботи з українськими журналістами та владними структурами.

Щодо кризи іммігрантів в Європі, то вона зовсім не кореспондується з нашим проектом. Узагалі існує певна дезорієнтація з огляду на зростаючу кризу біженців в Україні. За даними Управління з координації гуманітарних справ ООН, тут принаймні 2 млн осіб були змушені залишити свої будинки після початку воєнного конфлікту на сході та наразі 5 млн громадян потребують допомоги через гуманітарну кризу в проблемних зонах. То про що говорити?

— Чи плануєте ви залучати інвесторів і спонсорів? Чи долучиться українська діаспора в Італії?

— Маємо намір залучити до співробітництва європейські освітні фонди та медичні мережі, посольства та іноземні компанії, намагаючись сенсибілізувати їх для застосування принципів соціальної відповідальності. Те саме стосується участі українських компаній. Крім того, ми сконтактували з українською громадою в трьох італійських містах, зокрема у Північній Італії. Ваші земляки збирають продукти, ліки, все, що можна сюди доправити. До того ж українці в Італії зможуть запрошувати до себе дітей, військових, волонтерів.

—  А що вас приваблює в українцях?

— Це народ, сповнений величезного потенціалу та ініціативи, молодий і відчайдушний, сміливий до жертв. Ми бачили це на Майдані, ми бачили це на війні і навіть в Італії, де нещодавно Анатолій, відважний український чоловік, героїчно заплатив своїм життям за спокій італійських родин і подав приклад багатьом iз них. Українці довели любов до справедливості й незалежності задля майбутніх поколінь. Все те, чого український народ навчив інших європейців протягом останніх двох років, назавжди залишиться в історії нашого континенту.