Дорослим після 21

У київських кінотеатрах з легкої руки компанії «Артхаус Трафік» стартував показ скандальної еротичної мелодрами «Любов 3D» французького режисера Гаспара Ное, відомого своїми картинами «Незворотність» і «Вхід у порожнечу». Фільм у форматі 3D про «пристрасть молодої пари у всіх її фізіологічних та емоційних крайнощах», прем’єра якого відбулась у позаконкурсній секції «Опівнічні покази» Каннського кінофестивалю, у Франції був випущений у прокат із рейтингом 16+, але, під тиском правих сил дозволений до перегляду лише для повнолітніх. Прокат стрічки Гаспара Ное був заборонений у Російській Федерації, а в Україні він отримав дозвіл від Державного агентства з питань кіно, і з 15 жовтня демонструється на найдорожчих вечірніх показах із віковим обмеженням 21+.

У фільмі йдеться про любовний трикутник Мерфі та Електри, які вирішили урізноманітнити своє інтимне життя, спробувавши залучити до нього білявку з блакитними очима, якою виявилася шістнадцятирічна сусідка. Остання у результаті вагітніє, а Електра кидає свого хлопця, звинувативши його у зраді, в результаті чого Мерфі одружується з матір’ю свого майбутнього сина та у подружньому житті емоційно переживає втрату коханої. Взагалі, головні герої постійно зраджують, не перестаючи кохати один одного. Інша проблема, яка порушується у фільмі, — різниця у світосприйнятті і значенні любові для американців та французів як носіїв різних культурних кодів.

Про фільм «Любов 3D» багато сперечаються, кажуть, що він переплюнув «Німфоманку» та «П’ятдесят відтінків сірого». Дехто вважає його патогенним, заснованим на деструктивних емоціях задоволення і незадоволення, інші називають якісним і творчим кінопродуктом. «На мій погляд, режисеру вдалося зняти дуже еротичний, красивий і романтичний фільм про любов і секс», — говорить в одному з інтерв’ю Даррен Аронофскі, відомий за фільмом «Реквієм за мрією». А журналіст американського кінокритичного видання The Hollywood Reporter пише: «Якщо вирізати всі постільні сцени з фільму «Любов» Гаспара Ное, залишиться задумлива, дехто скаже, не надто розумна розповідь про розбите серце — з вражаючими кінематографічними пориваннями, але досить незначною емоційною глибиною».

Сам же Гаспар Ное Хуліо Мерфі задоволений результатом, стверджуючи, що це — велика радість для нього — поділитися своєю власною галереєю радощів, захватів, нещасних випадків і помилок. Мабуть, тому він застосовує цікаву вигадку — всі головні герої носять імена — частини від його власного імені: син головного героя — Гаспар, Ное — колишній головної героїні, якого грає сам режисер, Хуліо — кращий друг головного героя, якого звуть Мерфі. Для «УМ» режисер так прокоментував на нещодавній прес-конференції у Києві: «Якщо хтось хоче побачити якийсь фільм і тобі просто дають на його зйомку гроші, а ти знімаєш, — то в результаті виходить кіно, яке лише уявно твоє. Але коли ти хочеш зняти своє кіно, про яке мрієш, це важче — багато хто не досягає мети, адже йому не вистачає фінансування. Так, я зняв два фільми — комерційно успішний, всесвітньо відомий та після цього не такий успішний, який я сам люблю набагато більше. Але після успішного фільму мені дали вдосталь грошей, щоб зняти цю картину — таку, як я сам хотів подивитися і був здивований, що таких фільмів не існує. А насправді любовна втіха — це те, що переживає кожна людина в цьому світі, і тому вона має бути на екрані більше, ніж, наприклад, наукова фантастика».

«Моя особиста думка не відрізняється від моєї думки як державного службовця: я вважаю, що це чудовий фільм — один iз кращих, що я переглянув. І Держкіно ні в якому разі не має стояти на заваді того, щоб такі фільми доходили до українського глядача», — каже «УМ» голова Держкіно Пилип Іллєнко. По суті, фільм є, достатнє вікове обмеження — теж, а чи варто його переглядати, кожен може вирішити самостійно.