«Газпром» намагається відкрити вентиль для України і Заходу якнайширше.
Інформація про небувалу щедрість зазвичай прижимистого «Газпрому» з’явилася унаслідок аналізу розрахунків до держбюджету РФ на 2016 рік. Так, середньорічна ціна російського газу для України в 2016 році прогнозується на рівні 146,47 долара за тисячу кубометрів. Усього ж Росія хотіла би продати нам 10 мільярдів кубометрів свого стратегічного пального. Адже обсяг експорту газу в Україну, оподатковуваний митом, як випливає з цього ж документа, у 2016 році очікується на рівні 10 млрд. кубометрів. Ставка експортного мита на газ становить 30%.
Експортна ціна газу для далекого зарубіжжя в 2016 році прогнозується на рівні 199,02 долара за тисячу кубометрів. Загальний обсяг експорту газу, оподатковуваний експортним митом, — 127,80 мільярда кубометрів.
Піти на такий крок «Газпром» змусили обставини: суттєва втрата ринку. «Зокрема, за 9 місяців імпорт російського газу впав приблизно в 5 разів і становив 3,3 млрд. кубометрів. Частка «Газпрому» на українському ринку знизилася до 30%, це антирекорд для російської монополії», — заявив експерт з енергетичних питань, голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надєїн. Але неприємності чигали на російських продавців газу не лише в Україні, а й у Європі. Більшість держав, що зіткнулися з тиском кремлівського монополіста, нині переходять на альтернативні джерела енергопостачання. І це у них виходить доволі успішно! У нинішньому році, за підрахунками агенції «Блумберг», виручка «Газпрому» в доларовому вираженні від поставок за межі колишнього СРСР виявиться мінімальною за останні десять років. Утім у рублях же вона може виявитися рекордною, з урахуванням девальвації російської валюти.
Не зовсім добре просуваються перемовини і з новим стратегічним партнером Росії — Китаєм. Як відомо, Пекін — жорсткий переговорник, причому значно непоступливіший за Москву. Що, треба розуміти, стало певною несподіванкою для білокам’яної. Китай вимагає дуже низької ціни за російський газ, приблизно на межі його собівартості. А враховуючи, що газогону до Піднебесної ще не збудовано, а отже, Москва має вкласти у проект величезні кошти, то подібна оборудка для Росії є напрочуд ризикованою. Нещодавно Китай, утім, запропонував надати Росії кредит на спорудження газопроводу, але прив’язав його до суттєвих цінових обмежень. І, як повідомив днями «Блумбергу» один із анонімних топ-менеджерів «Газпрому», монополіст на цю пропозицію не пристав.
Також не зовсім добре вимальовуються стосунки між Москвою та Анкарою. Надто в останній час, коли Росія «встає з колін» на сирійському напрямку. Простіше кажучи, нагнітає напругу на кордонах Туреччини, завдаючи авіаційних ударів по соратниках турецького уряду. І тому прем’єр-міністр цієї держави нещодавно підтвердив здогадки політичних експертів про те, що «Турецький потік», який мав стати альтернативою «Південному потоку», ймовірно, так і залишиться лише в амбітних планах Москви.
Зрештою, ціна на газ у контрактах «Газпрому» прив’язана до цін на нафту з лагом від шести до дев’яти місяців. У зв’язку з падінням цін на нафту за останній рік знижується і ціна на газ. У 2015 році, за оцінкою компанії, вона становила 238 доларів за тисячу кубометрів у порівнянні з 349 доларів минулого року. А тому, зігравши у «доброго поліцейського», Росія може сподіватися, що експорт газу до Європи в наступному році збережеться на стабільному рівні близько 160 млрд. кубометрів.
Таким чином, російський газ знову став для нас дешевшим за європейський, так званий реверсний. І уряд має намір збільшити закупівлю пального з РФ, трохи знизивши обсяги поставок із Заходу. На скільки саме порушиться нинішня пропорція 30х70, де третина — це російське пальне, а решта — з Європи, сказати важко. Міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин, утім, наголосив: ми не ризикуватимемо і не перейдемо на стовідсоткові поставки з Росії, як це було раніше. «Можливо, пропорція зсуватиметься у бік «Газпрому», але точно вона не буде більшою за 50%», — сказав чиновник.
Тим часом Україна вже практично наповнила свої газові сховища до необхідного рівня, який дозволить нам перезимувати без особливих форс-мажорів. Станом на 26 жовтня у вітчизняних газосховищах зберігається 16,831 млрд. кубометрів блакитного палива, що на 2% більше за показники минулого року. І на цьому ми не зупиняємося. На відміну від минулого року, закачування природного газу в ПСГ продовжується на 7 газосховищах у режимі понад 70 млн. кубометрів щодоби. Згідно з документом, чистий дохід «Укртрансгазу» за січень-вересень 2015 року збільшився до 17,728 млрд. гривень порівняно з 10,384 млрд. гривень за січень-вересень 2014 року.
А оператор наших газогонів і газотранспортної системи — компанія «Укртрансгаз» — за дев’ять місяців нинішнього року отримала чистий прибуток 7,4 млрд. гривень. Тоді як аналогічний період 2014 року компанія закінчила з чистим збитком 0,795 млрд. гривень.
Відтак в України може з’явитися спокуса махнути рукою на власні плани з диверсифікації джерел енергопостачання — і знову сісти на газову голку Кремля. Чому так не варто робити, нам показує досвід Польщі. «Відкривши 12 жовтня газовий термінал, ця країна показала нам три уроки, як варто захищати свій паливний суверенітет, — заявив Іван Надєїн. — Перший урок — це спорудження термінала». Рішення про спорудження з’явилося у 2006 році, збудували його на два роки пізніше, ніж планували. В Україні рішення ухвалили у 2010 році. З цього часу ми ні на крок не наблизилися до мети! Окрім скандалу з іспанським лижним інструктором, громадськість про нього не знає. Як і фахівці. Іншими словами, термінал залишився на папері.
«Другий урок — це використовувати свої сильні сторони і нівелювати слабкі, — каже експерт. — Так, торік Польща видобула 4,4 млрд. кубів газу. Це майже третина від необхідного країні. До того ж Польща перетворилася на транзитний хаб: через її територію проходить газогін «Ямал — Європа», є домовленість про будівництво ще одного — країн Балтії. Він дозволить покінчити з енергетичною ізоляцією країн Балтії: цим газогоном газ із нового термінала піде до Балтії. Таким чином, країна, яка залежить від імпортних енергоносіїв, сама продає їх у треті країни».
І, нарешті, третій урок. «Усе, чого досягла Польща, було зроблено завдяки продуманій стратегії, — каже Іван Надєїн. — Країна поставила перед собою завдання за десять років позбутися російської газової залежності і досягає результату. Всі працюють спільно, ніхто не змінює своїх рішень».
Чи зуміємо ми так само подолати чергового російського троянського коня, цього разу газового, чи не закриємо диверсифікаційні проекти, а, навпаки, активно їх розвиватимемо, — від цього залежатиме наше стабільне енергетичне завтра.
Немає такої монополії — «Нафтогаз»!
Першого числа нинішнього місяця, коли набрав чинності Закон «Про ринок природного газу», НАК «Нафтогаз України» втратив своє монопольне становище у державі. Відтепер половина всього газу, що надходить iз європейського напрямку, постачається міжнародними трейдерами безпосередньо до українських промислових споживачів. Про це розповів голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв на Українсько-Німецькому економічному форумі у Берліні.
«Що сталося з 1 жовтня? Раніше весь газ iз Європи поставляв «Нафтогаз», а потім постачав споживачам. Тепер половина європейського газу постачається європейськими компаніями. Ці компанії тепер продають газ напряму до українських промислових споживачів, вони стали реальними гравцями на ринку», — сказав Коболєв і висловив надію, що скоро і населення отримуватиме газ від західних трейдерів.
«Наразі українські та європейські трейдери постачають газ для промислових споживачів, тому що ціни на газ для населення поки що нижчі за ринковий рівень, але це зміниться, — додав Коболєв. — Ми пропонуємо трейдерам вільний доступ до потужностей через західний кордон України, які можуть бути використані міжнародними компаніями, аби поставити газ просто до українських споживачів».
Не євростандарти, а політична конкуренція!
Експерти продовжують коментувати малозрозуміле для них рішення Кабінету Міністрів України від 16 жовтня нинішнього року про перепорядкування собі НАК «Нафтогаз України» від Міненерго України. «Трапилося це за відсутності міністра Володимира Демчишина, — наголошує екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Приводом для цього рішення наче стало те, що міністр енергетики і вугільної промисловості України був не готовий підписувати угоду з ЄБРР щодо кредиту 300 млн. доларів США, яка, за словами міністра, дещо відрізнялася від домовленостей, досягнутих у Брюсселі 25 вересня 20015 року».
Утім, на думку експерта, перепідпорядкування майже не вплине на відпускні ціни за газ. «З іншого боку, таким чином Міністерство енергетики і вугільної промисловості України знімає з себе будь-які зобов’язання перед українськими споживачами, — зазначає Соколовський. — Вони автоматично переходять до Кабміну України. Той, у свою чергу, так само, як і Міненерго, може ухвалити рішення про приватизацію того, що сьогодні належить «Нафтогазу». Але таке рішення не було би рішенням в останній інстанції. Все може переглянути Верховна Рада України».
«Варто відзначити, — продовжує експерт, — що ми чи не вперше відверто чуємо про кредит (чи 300, чи 800 млн. доларів) на закупівлю газу «Нафтогазом України» здебільшого для закачування у ПСГ, аби гарантувати транзит російського газу до Європи. Раніше брали кредити, але про це не говорили. Водночас чомусь не обговорюється питання про те, що проценти за цей кредит платитиме український бюджет, тобто народ України. Виникає банальне питання: а чому за такі гарантії для європейських споживачів мають платити українці? Чому не європейці — за гарантії для себе?».
Крім цього, на думку Богдана Соколовського, само по собі згадане перепідпорядкування не відповідає тим вимогам, які висувало МВФ, ані навіть вимогам ЄК щодо розмежування функцій, як це заведено в ЄС. Тут обов’язково потрібні рішення парламенту — закони. «Навряд чи змінилися вимоги ЄС і МВФ з цього приводу з 2009 року дотепер, — зазначає екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки. — Наведений приклад, скоріш за все, є додатковим підтвердженням того, що ми є свідками підготовки до серйозних політичних змагань, де концентрація ресурсів впливу на народ відіграватиме не останню роль».
Плани на «дочку» Януковича
Голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв заявив, що створену при Януковичі швейцарську «дочку» компанії Naftogaz Overseas SA не закривають, оскільки мають на неї «низку планів». Коболєв підтвердив, що в даний момент це підприємство не веде ніякої діяльності і перебуває в замороженому стані, однак про закриття Naftogaz Overseas SA не йдеться.
«Ми хочемо, щоб ця «дочка» НАКу займалася імпортом газу з Європи, тому що вона там зареєстрована і може оперувати досить ефективно. Наприклад, брати ті ж кредити, — сказав голова НАК «Нафтогаз України». — Поки це сплячий актив, який ми розглядаємо як цінний актив, яким можна скористатися».
Поки вирують пристрасті навколо не надто впевненого дозволу Джо Байдена бити по росії ATACMS, міністр оборони України Рустем Умєров зустрівся з вітчизняними зброярами й повідомив давно очікувану новину. >>
Верховна Рада, у вівторок 19 листопада, проголосувала в цілому за проєкт державного бюджету України на 2025 рік – у ньому передбачено 2,23 трлн грн на виробництво та закупівлю зброї. >>
Міноборони України кодифікувало та допустило до використання у підрозділах Сил оборони FPV-комплекс "Вихор", який може наздогнати у русі ворожу бронетехніку чи автомобіль. >>
Необхідну допомогу і підтримку для захисту від російської агресії стільки, скільки буде потрібно продовжуватимуть надавати Україні країни "Групи семи" (G7). >>
Кабінет міністрів України затвердив експериментальний проєкт для навчання і працевлаштування жінок у тих сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені. >>
Національна академія наук використовувала земельні ділянки не для розвитку науки, а передавала під забудову для отримання незначної кількості житла та нежитлових приміщень за інвестиційними угодами. >>
