Модна мобілізація

Члени журі — Леся Патока, засновниця творчої майстерні Patoka Studiо, Рост Дікой, стиліст та шопер, Хелен Червіц, журналіст, історик моди, Тетяна Абрамова, засновниця та директорка Дому моди «Ріто», Галина Матвійчук, байєр Corner Concept Store, Світлана Зозуля, дизайнерка, імідж-констультант — «судили» з різних позицій: креативність, якість виконання, цілісність образу, комерційний потенціал тощо. За чотири хвилини дизайнер мав представити і «захистити» модель, наприклад, Олена Богодист (Київ) у номінації «Вечірня мода» представила два концептуальні комплекти з високоякісного трикотажу, і на зауваження журі, що ці моделі доречніше б виглядали в номінації «Прет-а-порте», відповіла, що традиційні уявлення про вечірню моду як про довгі сукні з корсетом і стразами давно час міняти. Переконала членів журі і вийшла в фінал. Так само й Алла Журавель захистила свої яскраво зелені сукні з білими вставками у номінації ділова мода, адже крій, деталі відповідали формату, а кольором дизайнерка вирішила розбавити похмуру ділову гаму.

У номінації «Костюми для кіно та кліпів» був явний лідер — Марина Корешкова, яка показала дві сукні з колекції «Вея» (гілка зі старослов’янської), ця колекція принесла Марині третє місце на цьогорічному конкурсі «Сезони моди — погляд у майбутнє». У її основі — українське дерево життя, на нижньому рівні біля нього — земноводні й плазуни, на середньому — люди і звірі, на верхньому — птахи і комахи. Усі малюнки на сукні Марина декорувала природними матеріалами — горіхами, квасолею, кукурудзою, жолудями, додала до них мереживо і закріпила форму на каркас, так що кожна сукня важить понад два кілограми. «Сукні Марини ефектні, копіткі, їх не одягнеш у житті, і вони, звичайно, не практичні, але вони ідеальні для реклами, для кліпів, фотосесій, і я б із нею з задоволенням співпрацювала», — Леся Патока, ас у цьому жанрі, не приховувала захвату. До речі, до Марини, яка мріє зробити в майбутньому власну творчу студію, а поки разом із подругами працює під маркою Salmone, вже звертаються українські артисти — минулого року вона співпрацювала з Юлією Саніною з групи Hard Kiss. Олена Мішустіна з Кривого Рогу показала аж три міні-колекції з двох одиниць: у номінації ««Костюми для кіно та кліпів» представила довгі сукні з корсажем, розмальованим петриківським розписом, а розпис декорований стразами та камінням. Для сцени або виходу в національних костюмах на конкурсі краси може бути, в одній із суконь на сцені вже виступала співачка Алла Попова. Моделі Мішустіної, представлені в номінації «Вечірній одяг», також відрізнялися великою кількістю ручної роботи і... заниженими цінами. Коли члени журі запитали, за скільки б дизайнерка продала комплект із прозорого комбінезону зі складною вишивкою і сукнею поверх, Ірина сказала: 2,5 тис. грн. Обсяг і якість виконаної роботи, по-чесному, тягнули на 2 тис. євро. Така ж занижена цінова політика, яка, мабуть, і самооцінку занижує, — нормальна практика майже всіх дизайнерів із регіонів, де економічна спроможність людей диктує ціни. Одеситці Наталі Катаєвій судді порадили перейти в номінацію «Аксесуари», бо її чорні готичні обручі з гілок акації та рук-ніг доньчиної ляльки Барбі виглядали свіжо і ефектно, а сукні, зшиті з недорогих підручних матеріалів, на думку суддів, годилися б для танцювальних колективів. У фінал вийшла і Тетяна Степанюк, яка працює головним бухгалтером луцького с/г підприємства і креативить екстремальні речі — її колекція «Рожеві небеса» поєднує нестандартний для трикотажних виробів крій і принт фотографій природи в ультрафіолетовій гамі.

У номінації «Діловий одяг» були непорозуміння — деякі дизайнери представляли образ бізнес-вумен із відкритим животом або в піджаку з необробленим краєм. Зате киянка Ольга Любушкіна компенсувала ці проколи, її моделі — готові total looks для сучасної жінки, яка працює в державних структурах чи комерційному секторі. Дизайнер вміло підібрала тканини, обіграла поєднання двох видів клітинки, сувору смужку примусила бути розкріпаченою за рахунок крою спідниці. Її лінії чисті, пропорції — модні, а жіночність досягається за рахунок округлених ліній. Сестри Рима та Олена Кхаль із Черкас представили по колекції, і це теж — за умови певної дистиляції стилю — готові до масового виробництва моделі.

Олена Кузьменко плете спицями модні кардигани, шапки грубого плетіння із товстих ниток, а також сумки. Вона вийшла у фінал у номінації «прет-а-порте» і каже, що бачить розвиток свого бізнесу ще і в соціальному аспекті — плести можуть так звані надомники: інваліди, мами з маленькими дітками, старші люди. Багато ручної роботи — ірландське мереживо — у роботах житомирського дизайнера Марини Гоманюк, зате її речі виглядають суперексклюзивно.

Членів журі оптом підкорив тернопільський дизайнер Богдан Мазур міні-колекцією «Одрі», в якій була одна біла і одна чорна сукні: лаконічний крій, вишивка пайєтками, пришиті шифонові деталі загалом створили відчуття аристократичної простоти. У фіналі на Богдана покладають великі надії. У номінації «прет-а-порте» запам’яталась Вікторія Шевченко з Дніпропетровська, вона представила сучасні комплекти, в яких поєднано різні види трикотажу, неопрен, сітка, кілька спокійних кольорів, асиметрія і багатошаровість, такий собі елегантний урбанізм. Те, що дівчина працює стилістом у магазині, дало чудовий результат у сенсі цілісності образу. Єдину чоловічу колекцію показала Ірина Сіроштан, її «Пілігрими» — «сильненькі та акуратненькі», як дівчина прокоментувала свій одяг для «УМ».

Світлана Зозуля підсумувала: «New Fashion Zone став бюро знахідок української моди. Журі під час кастингу відкрило абсолютно дивовижні рішення молодих дизайнерів, інколи всупереч їхньому баченню. Наприклад, нам вдалося розгледіти творчий потенціал однієї з учасниць, коли я абсолютно випадково побачила її особисте пальто, яке вона не збиралася нікому показувати. Члени журі назвали його одним із найкращих екземплярів.

Найперше зауваження — самі молоді дизайнери не розуміють, якою об’єктивно є їхня творчість, чи це дійсно гарно та стильно, чи часом не дуже. Власне, саме це і відображає сутність роботи дизайнера — творчість, яка йде від серця. І саме через непристосованість творчих геніїв до реальності потрібна підтримка професійних менеджерів, які допоможуть уникнути великих та малих помилок у бізнесі».

Наприкінці листопада всі фіналісти мають показати готові колекції з шести одиниць. Варто постаратися, якщо організатори обіцяють такі призи: грант на пошив колекції у розмірній лінійці, PR-і маркетинговий супровід, організація збуту в бутиках та шоу-румах України і Європи, стажування у найкращих українських дизайнерів, зйомка lookbook колекції професійним fashion-фотографом.