І музика небес, і музика лісів

      Всеукраїнський хоровий фестиваль «Співучий собор» цього року проходить уже втретє. Перші дві спроби відбулися у Святогорську (колишньому Слов'яногорську)  — винятково, фантастично гарному куточку України, який зветься ще донецькою Швейцарією. Хто був там хоч раз, ніколи не забуде грандіозних крейдяних гір і крейдяних же печер тамтешнього Святогорського монастиря, де білі і стіни, і склепіння — от білі й темні водночас... І величних, шістсотлітніх, кажуть, дубів, які ми, четверо дорослих людей, марно намагалися охопити хоча б на половину. І реліктових сосон — лісу, що росте, уявити тільки, на дні колишнього моря.

      Святогорський монастир — місце, де можна знімати все, але тільки за умови, що до кадру не потраплять монахи. А жаль — вони тут надзвичайно колоритні і, до речі, мають зовсім непоганий хор — тож знаються на старовинних монастирських традиціях, у яких місцеві наспіви і стилі набувають іноді такої досконалості, що їх переймають інші.

      Люди, якi повертаються зі Святогорського співочого поля, що на березі Сіверського Дінця, йдуть щасливі і сповнені вражень. Там виступають дитячі колективи, світські й парафіяльні, камерні й великі, академічні й аматорські хори. Цей край має добрі співочі традиції: так навколо кожного «ДК» (такий «Дворєц культури» шахтарів) гуртувалося безліч колективів, часом цілком пристойного рівня.

      Цього року фестиваль на два дні завітав до Києва. Безумовно — набирає обертів. Безумовно — стає престижним. Два концерти — у Колонному залі ім. Лисенка і в Будинку органної та камерної музики України. Кілька хорів, серед них — гості з Угорщини та Греції. Власний гімн, створений організатором фестивалю Михайлом Шухом, — не пафосно-«тріскучий», а тихий. Так і зветься — «Тиха молитва», і на пам'ять спливають езотеричні, лаконічні й беззвучні, і тому дуже міцні розумнi молитви...

      Виступ камерного хору Донецької державної консерваторії ім. С.Прокоф'єва справив загалом пристойне враження; часом тільки приходило відчуття, що до Києва взяли лише частину співаків, але ж репертуар лишився той самий, і тому трохи общипаний. Гостем був угорський хоровий колектив — хор імені Монтеверді з Будапешта. Це досить відомий і заслужений колектив, який, до того ж, прекрасно знається на старовинній музиці. Трохи холоднуваті, трохи відсторонені, об'єктивні й піднесені хорові твори Відродження звучали дуже стильно.

      Прекрасно виступили камерний хор «Хрещатик» (диригент Лариса Бухонська, яка давно вже, здається, заробила щонайменше на «заслужене» почесне звання), жіночий хор КДВМУ ім. Глієра (диригент — заслужений діяч мистецтв Галина Горбатенко). Нарешті хор з міста Нафпактос (Греція), любительський колектив, із яким приїхали ще й дві солістки — сестри Медея та Лариса Яссоніді.

      Погостювали — та й повернулися до Святогорська, де в день Різдва Божої Матері відбулося освячення Свято-Успенської лаври... Ех, шкода, що не можна поїхати слідом за фестивалем. Бо там, кажуть, співатиме камерний хор Криворізького музучилища та хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» — чудові колективи, стильні та професійні. Мої улюблені.