Поки в Прем'єр-Палац стікалися збуджені журналісти і фотографи, об'єкт цього збудження, французький кутюр'є іспанського походження Пако Рабан, спокійно сидів у холі і спостерігав метушню. Клієнти п'ятизіркового готелю, здивовано перервавши сніданок, дивилися, як повз їхні столики промчало стадо акул пера у верхньому одязі, а за кілька хвилин прослідував білоголовий метр світової моди у чорному одязі. «Я не політичний діяч і не приїхав зніматися в одному фільмі з Мадонною, тому дуже здивований таким напливом фотографів і камер. Я просто людина, яка робить моду 45 років», — сказав зірковий гість ІІ Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум» і голова журі конкурсу «10/10», отримавши під канонади фотокамер пляшку модної горілки від спонсора.
Сьогодні 70-річна легенда, символ бунтарства в моді, містик, вегетаріанець, астролог, архітектор Пако Рабан — сама поміркованість, він стильно одягається в чорне, говорить мудрі речі і каже, що їздить скрізь, куди його запрошують, щоб молоді дизайнери мали можливість поговорити зі старим. Але в 60-х роках ХХ століття паризькі подіуми він завойовував винятково епатажем. Мало того, що його перша колекція в1966 році була зроблена з металу і називалася «12 суконь, зроблених із сучасних матеріалів, які не можна носити», так він ще й уперше в історії моди включив музику під час показу і вперше вивів на подіум темношкірих манекенниць. «Коли журналісти вчинили скандал, навіщо я взяв чорних моделей, я сказав, що мені були потрібні красиві жінки», — згадував у Києві той історичний показ Пако Рабан. До речі, він як іспанець віддає перевагу жінкам з грудьми, стегнами. Але технічно неможливо виводити жінку з формами на подіум, каже метр. «Усі дизайнери світу працюють з одними й тими самими манекенницями, тому доводиться шити універсальні сукні на їхні розміри». На запитання, чи люблять француженки моду, пан Рабан сказав, що це парадокс: Париж — світовий центр моди, гламуру, але парижанок мода не цікавить, вони ходять у кедах, джинсах і їх не хвилює, що пропонують дизайнери на своїх показах. «Я 45 років працюю в моді, і мені ні разу не пощастило побувати в Україні, хоча більшість моїх моделей — українки».
Наприкінці 50-х він ще робив дизайн гудзиків до колекцій Баленсіага, підробляв розробкою аксесуарів для Діора, Живанши, а в 1967 відкрив свій власний Дім моди в Парижі. І досі Рабан сповідує девіз: не спокушати, а шокувати. В Києві Пако Рабан ще раз повторив свою теорію: поки між чоловіком і жінкою триватиме війна статей, доти потрібна буде мода. Тому що мода — це зброя жінки.
Пако Рабан розповів, що його виховували дві жінки — мама, одна із засновниць іспанської комуністичної партії, атеїстка, і бабуся — християнка і чарівниця, батька вбив генерал Франко. Тож із дитинства він перебував у двох світах — реальному та ірреальному. «У сім років я почав ночами виходити зі свого тіла, проходити через срібний тунель і підніматися у світлий світ, де мене навчали багатьох речей. Мама від моїх розповідей божеволіла, казала, що, за марксистською теорією, такого не може бути». Пако Рабан також займався магією, з того часу його улюблений колір — чорний, він написав кілька езотеричних книжок, «в одній із них я написав про кінець епохи, а французькі журналісти, які є найдурнішими у світі, подумали, що йдеться про кінець світу, й оголосили мене божевільним. Кінець світу настане через 5 мільярдів років. Через два місяці вийде моя нова книжка «Нитка Аріадни».
Учора дизайнер, котрий придумав алюмінієвий трикотаж, в'язане хутро, використав в одязі лазерні диски, мікрофібру з рідкими кристалами, відходи, пластик, котрий був правдивим винахідником і відкривачем у моді ХХ століття, став суддею конкурсу, в якому 10 відомих українських дизайнерів покажуть по 10 моделей на тему круїзного вбрання. А сьогодні Пако Рабан показує свою власну колекцію в стилі «хеві метал», але не останню, а стару, музейну. Як пояснив кутюр'є, з понеділка починаються покази в Парижі, і, щоб привезти сюди найсвіжішу колекцію, треба було б везти 18 чоловік асистентів, а вони відмовилися їхати, бо доробляють в авральному порядку останні деталі. Не судилося побачити останні роботи 70-річного метра, який вважає, що через 50 років населення збільшиться настільки, що природні матеріали будуть великими розкошами, і жінка вранці видавить із тюбика одяг і змоделює його на собі, як захоче.