Земля на кону

Бізнесу можуть запропонувати землі, які нині перебувають в управлінні держструктур. Це майже 27 відсотків ріллі — 11 мільйонів гектарів. Від продажу такого обсягу держбюджет може отримати не менше 3 мільярдів доларів. «Чи будуть продані сільгоспземлі держвласності і кого вони зможуть зацікавити — це залежатиме від вибору владою способу продажу», — вважає експерт аграрних ринків Олена Голубєва.

Елементарна інвентаризація

За підсумками відкритого засідання Кабміну, прес-служба Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила, що Прем’єр Арсеній Яценюк підтримав ініціативу служби про проведення економічного експерименту, який передуватиме введенню повноцінного ринку землі. Пропонують запустити продаж сільгоспземель державної власності через аукціони. Це дозволить побачити, як поводяться продавці і покупці, не допустити просідання ціни на першому етапі продажів, вважають в Госгеокадастрі. Наразі продаж сільськогосподарських земель, як державної, так і приватної форми власності (паї), заборонений мораторієм, який діє в Україні останні 25 років. Останній раз дію мораторію продовжили в 2012 році — до 1 січня 2016 року.

У власності держструктур нині — майже 11 млн. га сільгоспземель, або 27 відсотків загального земельного банку, обсяг якого становить майже 42 млн. га. Це неповні дані, остання інвентаризація проводилася ще під час правління Януковича і, швидше за все, не відображала справжню картину, вважає президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. Але навіть простим множенням цього обсягу на мінімальну вартість (300 доларів США — якщо орієнтуватися на оцінки орендних ставок) можна підрахувати, що від такої операції до бюджету країни може надійти майже три мільярди доларів.

Більше половини всіх держземель (7,3 млн. га) — це так звані «землі запасу». З різних причин вони не були розпайовані і не передавалися приватним власникам у дев’яності. Приблизно до 10 відсотків площі кожного колгоспу в той час лишалося у держвласності.

Велика частина земель нині управляється різними міністерствами та організаціями. Так, один із найбільших власників — Академія наук, в управлінні якої 429,5 тис. га орних земель. Ще приблизно 200 тис. га розпоряджаються підприємства системи Мінагропроду. Крім інших структур, орними землями держвласності управляють Міноборони, лісогосподарські підприємства, підприємства та організації транспорту та зв’язку.

Використання земель держвласності — нескінченний простір для зловживань та корупції. На здачі цих земель в оренду, втім, як і на їх обробці, «годуються» цілі сімейні клани діючих і екс-чиновників. За словами глави Держгеокадастру Максима Мартинюка, практично вся земля державних підприємств зараз — у тіньовому обороті. Втрати держбюджету від цього оцінюються у 2 млрд. грн. щорічно.

Для кого розпаювання?

У Мінагрополітики мають намір домагатися поділу земель підконтрольних міністерству підприємств на паї. «Ми виступаємо за те, що ці землі повинні бути розпайовані. У нас є Закон «Про особливості приватизації сільгосппідприємств». Згідно з ним, співробітники підприємств, пенсіонери мають право отримати земельний пай. Це люди, які працюють або все життя відпрацювали на державу. За соціальної справедливості, вони мають право на отримання 2-3 га землі», — повідомив сайту 112.ua член робочої групи з приватизації держпідприємств Міністерства аграрної політики Олексій Зубрицький. Але остаточного рішення про те, чи будуть землі держвласності поділені на паї перед продажем, немає. А саме це, на думку експертів, є головною точкою відліку, після якої можна буде сказати, хто може зацікавитися купівлею цих земель.

Великі агрохолдинги, які мають досвід роботи на землі й необхідний грошовий ресурс, навряд чи стануть розглядати купівлю невеликих земельних шматочків по 5-6 гектарів. Агрохолдинги може зацікавити покупка кластера в межах 10 тисяч гектарів, вважає директор з інвестицій групи ТАС Антон Кернасовський. Збирати землі клаптиками — дуже складне і витратне заняття. Ще гірше, якщо через проблемні паї (задіяні у судових позовах за право власності на них) викупленi ділянки виявляться з «дірками».

У разі ж продажу земель держвласності після попереднього поділу на невеликі паї на ринок можуть вийти ділки-посередники. Вони почнуть скуповувати паї задешево, збиваючи їх у привабливі наділи і продаючи агрохолдингам дорого, юридично очищеними і великими шматками, вважають експерти. Крім розміру наділу, для агрохолдингів чи не головним фактором, який впливатиме на рішення про те, купувати землі чи ні, також буде їх розташування.

Якщо ділянка розташована на значній відстані від основного масиву угідь агрохолдингу, вона навряд чи зацікавить потенційного покупця, бо ганяти до неї техніку буде невиправдано дорого, зауважує Ліссітса. За його словами, приймати рішення покупці будуть і виходячи з оцінки якості запропонованих земель.

Крім агрохолдингів (частина з яких підконтрольна олігархам), найбільш вірогідними покупцями можуть стати іноземці. Однак питання про те, чи дозволить держава їм брати участь у купівлі українських сільгоспземель, лишається відкритим. Саме цей пункт викликав найгарячіші дискусії у Верховній Раді під час обговорення законопроекту «Про ринок земель». Документ регламентував правила гри у випадку скасування мораторію і відкриття вільного ринку сільгоспземель. До початкової редакції законопроекту було запропоновано близько 400 поправок.

Тим часом іноземці давно зацікавлені українським агросектором. Вони розуміють, що в контексті зростання населення планети попит на продовольчі товари у світі зростатиме з кожним роком. Таким чином, добре налагоджена робота на родючій землі буде стабільно приносити високі доходи. І хоча офіційних заяв поки немає, неофіційно відомо, що уряди малоземельних країн, зокрема Саудівської Аравії, готові стимулювати і дотувати місцеві компанії, що купують за кордоном орні землі.

Уже зараз представники великих транснаціональних компаній орендують великі масиви сільськогосподарських земель в Україні. На них вони вирощують зернові та олійні культури. Напрямок розвиває дочірня структура холдингу Glencore International — українська компанія «Серна», яка орендувала близько 80 тис. га. Американська інвестиційна група NCH Capital орендує близько 430 тис. га землі в 16 областях України. Американська Cargill придбала 5 відсотків Ukrlandfarming — найбільшого агрохолдингу в Україні, що орендує 670 тис. га.

Вільний ринок із наперсточниками

Якщо рішення влади почати продаж сільгоспземель з наділів держвласності буде схвалено, то момент введення вільного ринку для всієї української ріллі буде відсунуто на невизначено далеке майбутнє. У Держгеокадастрі прогнозують, що за такого сценарію повна відміна мораторію на продаж земель сільгосппризначення станеться в 2018 році.

Нагадаємо, ще у квітні глава адміністрації Президента Борис Ложкін оптимістично вважав, що ринок сільгоспземель може почати функціонувати вже з 1 січня 2016 року. «Ринок землі повинен з’явитися дуже швидко. Розумієте, всі розмови про те, що нашу землю прийде і всю хтось купить... Землі у світі багато. Від Росії до Аргентини є багато місць, де землю можна купити абсолютно вільно в будь-якій кількості. В Україні не всі розуміють, що ми — тільки один iз гравців, у яких безліч конкурентів у всьому світі», — заявив він в інтерв’ю інтернет-виданню «Ліга». До цього заступник глави адміністрації Президента Дмитро Шимків повідомив ЗМІ, що Петро Порошенко вважає створення ринку землі однією з ключових складових реформи агропромислового комплексу. За скасування мораторію на продаж сільгоспземель депутати «Блоку Петра Порошенка» виступали ще під час переговорів коаліції наприкінці минулого року. Проти цього були «Батьківщина» та Радикальна партія Олега Ляшка.

У нинішніх умовах представники бізнесу почуваються незахищеними і не інвестують достатньо коштів у поліпшення якості землі. Вони не впевнені, буде продовжено договір оренди з ними чи ні. Зараз від загального числа договорів оренди (4,7 млн.) 15 відсотків укладено на термін до десяти років, 4 — від 6 років, 37 — чотири-п’ять років і ще 3 відсотки — на термін один-три роки. Який би зі згаданих сценаріїв не був реалізований, загрози продовольчій безпеці країни експерти не бачать. Більше того, узаконене право власності на землю — чи не головна умова для залучення інвестицій в агросектор, говорить експерт аграрного ринку Тамара Левченко. А саме це необхідно для підвищення ефективності агросектору.

Як завжди, перепоною для спокійного переходу до ринкових відносин стає «наперсточне» вітчизняне законодавство і його майже незмінні автори.