На лавочці, біля суду...

Міністр фінансів України Наталія Яресько таки зустрінеться завтра зi своїм російським колегою Антоном Силуановим у столиці Перу. Про своє палке бажання бачити нашу пані Наталію у Лімі російський чиновник позавчора розповів журналістам. Про що говоритиме палкий Силуанов нашій скромній Яресько у форматі віч-на-віч, здогадатися неважко. «Міністри двох країн у ході зустрічі обговорять питання, пов’язані з боргом», — пояснив російський міністр тим, хто раптом не в темі. Ймовірно, Росія намагатиметься не доводити справу до суду, адже, попри весь показний оптимізм, шансів отримати таким чином свої гроші у неї небагато. Тим паче — зробити це швидко.

Януковича нема — пільг не буде!

Ідеться про ті три мільярди доларів, які люб’язно запропонував своєму українському візаві російський президент Володимир Путін. Усього Путін пообіцяв Януковичу 15 мільярдів кредиту за відмову від підписання у Вільнюсі угоди про асоціацію з Євросоюзом. Це був геополітичний вибір українського керівництва: після наполегливої підготовчої роботи щодо інтеграції з ЄС офіційний Київ рвучко увімкнув задню передачу і поспішив інтегруватися вже у російські структури.

Те, що п’ятнадцяти мільярдів нам ніхто не дасть, відкрито говорили експерти: не такі вже хороші фінансові справи у Москви, аби так розкидатися грошима. Натомість три мільярди, які ми таки отримали, дали змогу Віктору Януковичу зберегти так звану «стабільність» до кінця 2013 року. Тобто закрити дефіцит державного бюджету, який команда донецьких професіоналів отримала, незважаючи на зібрані наперед податки. А також «збільшити» заробітні плати — на дві-три гривні та утримати від падіння національну валюту — шляхом «спалювання» золотовалютних резервів на Міжбанківській біржі.

Сьогодні де-юре ці кошти треба віддавати. Адже саме так прописано у двосторонній угоді. Щоправда, у цій угоді немає жодного слова про окупацію Криму, зруйнований Донбас, які завдали нашій країні шкоди на значно більшу суму, ніж три мільярди доларів. Україна при цьому навіть погоджується виплатити частину цієї суми — за формулою реструктуризації, яку нам вдалося досягти з європейськими партнерами. Тобто відтермінування виплат та списання двадцяти відсотків від тіла боргу. Але Росія не була би Росією, якби погодилася на якісь компроміси з нашою державою. Офіційно перші особи РФ наголошували: жодних відтермінувань, жодного списання, натомість повернення коштів уже, відразу і в повному обсязі.

Не будете платити — відключимо МВФ!

Таку заяву оприлюднив днями міністр економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв. Чиновник наголосив: це безспірне зобов’язання нашої держави, яке не підлягає жодним реструктуризаціям. «Російський борг є суверенним. Щодо суверенних боргів існує особлива процедура урегулювання у подібних випадках. Ми не будемо вступати у перемовини з українським урядом на цю тему», — додав російський міністр фінансів Силуанов.

А Улюкаєв зробив більш ніж прозорий натяк — мовляв, Україна останнім часом зробила багато кроків, спрямованих на дискримінацію російського бізнесу, який працює у нашій державі. «Понад 40 законів ухвалила Верховна Рада України, які спрямовані на погіршення умов ведення бізнесу, який працює в Україні або має корпоративні зв’язки з цією країною, — сказав російський міністр. — Нашим банкам непросто живеться нині в Україні». Це мало би означати: якщо Київ вимагає санкцій щодо Росії і сам також запроваджує обмеження, то не може бути й мови про якесь послаблення боргових зобов’язань. Ще один натяк стосувався Європи. Мовляв, якщо вам така вже важлива і дорога ця Україна, то, будь ласка, розрахуйтеся за них самі!

Якщо ж ми відмовимося платити, то Росія обіцяє суттєво зіпсувати нам життя. «Ми будемо звертатися до відповідних судових органів, — заявив очільник російського мінфіну. — Також, оскільки ми є учасником Міжнародного валютного фонду, будемо порушувати це питання перед міжнародною фінансовою організацією про відповідність цієї програми, яка сьогодні ухвалена МВФ щодо України». І додав: якщо держава не виплачує свої суверенні борги, то реалізація програм, аналогічних до стенд-бай Міжнародного валютного фонду, не проводиться. Іншими словами, це прозвучало як відкрита погроза «відключити» нашій державі фінансування МВФ, яке сьогодні, в умовах війни й економічного спаду, є життєво важливим.

Судитися? Ми готові!!!

Позиція України з цього приводу ще офіційно не сформована. Так, Президент Порошенко заявив, що кредит на 3 мільярди доларів — «це хабар режиму Віктора Януковича за зрив підписання Угоди про асоціацію». Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк у своїй публічній безапеляційності не поступався нахрапистим російським колегам. «Україна офіційно заявляє, що Росія не отримає за жодних обставин кращих умов, ніж їх мають інші кредитори. Це їх рішення. Або приймайте наші умови, або кращих умов ви не матимете ніколи», — заявив Яценюк.

Київ також не визнає цей борг суверенним. І його аргументація виглядає цілком логічно. Адже у 2013 році міністерство фінансів Російської Федерації придбало українські єврооблігації на Ірландській фондовій біржі. Де — гіпотетично — їх міг купити хто завгодно! А тому подібний борг, на нашу думку, варто вважати звичайним комерційним, і, за логікою, підлягає він такій самій реструктуризації, як й інші наші борги. Москва заперечує. На її думку, борг є суверенним тому, що домовленість про кредит була досягнута на найвищому рівні, гроші були виділені з Фонду національного добробуту, але із певних причин тоді, наприкінці 2013 року, був обраний біржовий механізм.

Самостійно виплатити цей борг Україна не зможе. По-перше, такої статті немає у нашому дербюджеті на 2015 рік. По-друге, три мільярди доларів — це четверта частина українського золотовалютного запасу. Який ну дуже нераціонально буде використовувати на виплату сумнівного боргу. Навіть не беручи до уваги той факт, що платити пропонують агресору!

А тому рішення проблеми через суд є більше ніж можливим. Для нас судове засідання є далеко не найгіршим варіантом з огляду на те, що суди з таких питань, як правило, тривають довго — і цей час ми матимемо змогу передихнути. Ну а по-друге, Україна може продемонструвати суддям і свої аргументи, скажімо, вимагати компенсації наших збитків, отриманих унаслідок недружніх дій Російської Федерації. Як відомо, у Європейському суді з прав людини знаходяться міждержавні позови України проти Росії, у тому числі з вимогою компенсувати збитки за анексію Криму. Якщо цей суд до моменту розгляду справи про борг ухвалить хоча б проміжне рішення на нашу користь, це може бути хорошим аргументом і на «борговому» засіданні.

«Реально повернення боргу відбувається через міжнародні суди, це британське право, — пояснив міністр закордонних справ України Павло Клімкін. — Я сподіваюся, що процес розгляду можливих позовів Росії, поки можливих, триватиме певний час. Ну і, звичайно ж, суд вислуховуватиме аргументи всіх сторін, насамперед наші аргументи». При цьому Клімкін прямим текстом заявив: «У нас уже є досвід, у тому числі й таких справ. Ми будемо до цього готові».

Рахунок від агресора навіть виглядає дивно

«Попри те, що йдеться про доволі велику суму грошей, у цій справі замішано більше політики, ніж економіки, — коментує ситуацію директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. — З одного боку, відповідно до економічної логіки, платити все-таки треба, адже борг оформлений через Ірландську біржу. А це передбачає певні юридичні вимоги до нашої країни. З іншого боку, цілком очевидно, що віддавати такі серйозні гроші країні-агресору було би, м’яко кажучи, дивним рішенням для нашої влади. Тим паче, у ситуації, коли не врегульовано статус самого боргу».

На думку експерта, у найгіршому випадку нас очікує тривала судова тяганина, тим паче, що Україна також має певні претензії до РФ. «Тому не думаю, що наша ситуація щодо платоспроможності глобально зміниться, якщо Росія подасть до суду. Тим паче, позиція України напрочуд конструктивна: ми запропонували реструктуризацію, заздалегідь оголосивши її умови. У міжнародній практиці вітається, коли держава анонсує і пояснює свої вчинки та рішення. Україну у цьому плані міжнародні фінансові інститути повністю підтримують, тому малоймовірно, що формальний дефолт України через відтермінування (не відмову, а саме відтермінування) виплат щось змінить для нас у порівнянні із сьогоднішнім днем».

«Серед аргументів, які можуть посилити українську сторону на суді, — декілька тез. По-перше, при купівлі облігацій Росія знала про високу ймовірність дефолту. Ці ризики були прописані при емісії українських облігацій для інвесторів. По-друге, документальні підтвердження присутності російських військ на сході України також можуть зіграти нам на руку. По-третє, перші особи нашої країни неодноразово висловлювалися, що кредит мав корупційну складову. Якщо це буде доведено в рамках кримінально-процесуального кодексу України, то ці рішення можуть стати потужним аргументом для суддів. І по-четверте, враховуючи анексію Криму і конфлікт на Донбасі, Україна може вести мову про форс-мажорні обставини. Тобто, сторона може відмовитися від своїх зобов’язань, якщо доведе, що виникли перепони, які вона не може контролювати», — каже юрист Дмитро Овсій.

«Подібні судові процеси займають досить багато часу — розбирання можуть затягнутися на роки, — каже адвокат Ростислав Кравець. — Навіть якщо росіяни доб’ються вигідного для себе рішення у суді, то виконати його буде ще важче, ніж виграти суд. Росія з кожним днем поглиблює свою міжнародну ізоляцію. Тому якщо Україна проводитиме послідовні реформи і не на словах, а на ділі реально долатиме корупцію, то жодних проблем, пов’язаних із російським кредитом, нам очікувати не варто». За словами правника, фактично це питання варто розглядати не у юридичній, а у політичній площині. «При цьому Україні варто буде заручитися підтримкою міжнародного співтовариства, у тому числі МВФ, щоб уникнути яких-небудь проблем із виплатою цього боргу. Україні треба лише виконувати взяті на себе зобов’язання із побудови демократичної держави і реально боротися з корупцією. У цьому випадку залишитися один на один із Росією нам не дадуть», — резюмує Кравець.

У підтвердження цих слів — заява американського сенатора, члена комітету із міжнародних справ Кріса Мерфі. «Світ має зрозуміти, наскільки важливими є вироблення нами відповідних кроків, які нададуть Україні правові підстави уникнути виплати цього боргу, — сказав сенатор. І резюмував: — Я не вважаю, що Україна має хоч щось повертати Росії».