Перша асоціація після знайомства з творчістю Любові Голоти — в ній є щось дуже «тютюнниківське». Певна річ, не буквально, радше — енергетично. А ще — за своєю вимогливістю до слова: здається, в Голоти немає випадкових слів; кожне має свій аромат, своє світло (чи тінь), свою тональність. І підтвердження цієї «невипадковості» — знову-таки «тютюнниківське»: вона знає свої твори напам’ять (принаймні оповідання й новели).

Козацькому (читай, українському) роду нема переводу… Фраза красива, та чи це так? Адже гумка історії безповоротно стерла з її мегалітичних, кам’яних, глиняних, пергаментних скрижалів десятки й сотні етносів. Українці виняток? Авжеж, ні! Просто треба мати незамилене око, неупередженість і… клепку.

Тринадцятий Міжнародний музичний фестиваль «Джаз Коктебель» у Затоці завершився ще влітку, але його «камбек» відіграли 26-27 вересня у київському Будинку «Майстер Клас». Осіннім київським акордом Koktebel Jazz Festival став окремий фестиваль Voloshin Jazz Weekend — сцена, з якої тринадцять років тому і починався один iз найатмосферніших українських музичний фестивалів просто неба.

Українська сучасна література розвивається досить швидко. Конкуренція значна, і читачі потребують цікавого, сучасного, якісного чтива. До формування такої літератури долучаються і зовсім молоді письменники, які, незважаючи на складнощі книговидавництва України, пишуть і видають свої твори.