Шайба обростає м’ясом

HEL — абревіатура Хокейної екстра-ліги викликає недвозначні асоціації з чимось пекельним (англ. hell — «пекло»). Але, видно, запеклі люди взялися відроджувати український хокей, якщо обрали для свого дітища таку назву.

Новий чемпіонат країни стартував, і це вже величезне досягнення та приємні емоції. Ще б пак, у турнірі зголосилися брати участь аж вісім команд — удвічі більше, ніж у минулому сезоні, підтягнулося чимало відомих хокеїстів (тепер журналісти матимуть підстави для шаблонних виразів на кшталт «сплав досвіду й молодості»), дехто з уславлених гравців попереднього покоління, хто повісив ковзани на цвях зовсім недавно, взявся за тренерську роботу. Мало того, хокей повернувся у київський Палац спорту. Хокей повернувся на Донеччину. У хокей — після одного пропущеного сезону — повернувся наш недавній флагман ХК «Донбас», який знову фінансується Борисом Колесніковим (щоправда, тепер він не віце-прем’єр і не наближений до президента Януковича, а керівник опозиційного уряду, але має достатньо бажання й можливостей, аби фінансувати клуб). Донецька команда перебазувалася на ковзанку «Альтаїр», яку Колесников свого часу збудував у сусідній Дружківці. Це контрольована Україною територія (хоча до лінії розмежування якихось 30 км), а свідченням того, що перемир’я в АТО може стати тривалим миром, є проведення матчів національного чемпіонату та 600 уболівальників на трибунах.

Із не меншою радістю йшов глядач минулого уїк-енду і до київського Палацу спорту. Ця арена уже й забула, коли востаннє приймала «найшвидшу гру у світі», та ще й рівня першості країни. На п’ятничному матчі «Дженералз» — «Кременчук» трибуни були заповнені більш ніж на половину (за офіційними даними — 3000 глядачів). Фани стояли в чергах, щоб потрапити до Палацу! Щоправда, значну частину квитків столичні «Дженералз» поширили безплатно, а «Кременчук» привіз до столиці автобус своїх фанів. Та все одно зусилля з реанімації українського хокею і його промоції серед любителів спорту заслуговують схвальних оцінок.

Утім навіть на тлі лавини позитивних емоцій про справді якісні зрушення в цій сфері говорити, напевно, зарано. Ми пам’ятаємо, чим завершилася в 2011-2013 роках перша спроба організувати в Україні професійну хокейну лігу. Усе обернулося крахом, протримавшись трохи більше одного року. Причина проста: переважна більшість клубів не має стабільних спонсорів, які б витрачали на хокей достатні кошти. Це чистої води меценатство, і рідко хто з бізнесменів погоджується фінансувати якийсь ХК протягом тривалого періоду. У чемпіонаті мерехтять команди-«одноденки», а успіх певного колективу залежить передусім від того, чи вдалося йому залучити групу майстерних хокеїстів минулої генерації на час «плей-оф». Приблизно за такою схемою переможцем минулого чемпіонату, який зібрав лише чотири команди, став київський АТЕК. Але цього року колектив із традиціями взагалі не вийшов на старт. Канув у небуття й київський «Сокіл» — 12-разовий чемпіон України пропускає другий сезон поспіль. І київським «Генералам», які цього року волею долі стали провідним столичним ХК, треба дуже багато попрацювати, щоб привернути на свій бік фанатів старого доброго «Сокола»...

Отож почуття на старті нового сезону — двозначні. З одного боку, все однозначно краще, ніж торік. З іншого боку, чи йдеться про ознаки системного одужання вітчизняного хокею, чи маємо справу з тим, що «як мертвому припарки»? Так, команд у ЧУ аж вісім, але ж рівно половина з них — це де-факто юніорські колективи, покликані до участі суто для кількості, «для галочки». Ідеться про «Білий барс» — фарм-клуб «Донбасу», «Рапід» — фарм-клуб «Дженералз», «Компаньйон», який у міжсезоння злився з ДЮСШ «Крижинка», та «Юність», котра теж представляє підліткову хокейну школу. Відтак принаймні половина матчів чемпіонату не становитиме цікавості для вболівальників, хіба що для батьків юних хокеїстів. Як виглядають ці нерівні бої, ми побачили на прикладі матчів у Дружківці, які «Донбас» виграв у «маточників» із загальним рахунком 24:0. Чи багато значать такі «шат-аути» голкіперів Богдана Дьяченка та Євгена Напненка? А 7 очок результативності (включно з хет-триком) Сергія Бабинця, 6 — Микити Буценка, 5 — Віктора Захарова?

«Навіщо так знущатися з професіонального хокею? Чого ці «черпаки» зможуть навчитися, окрім як шайби пропускати? Невже не можна було якось заманити до складу «Білого барсу» хоч третину складу «Донбасу» — адже там майже всі вихованці київської школи?!» — таких відгуків чимало на давньому форумі «Гніздо», сайт Sokol.kiev.ua.

Наставник «Барсів» Костянтин Буценко коментує в тому ж руслі, але робить свої висновки: «Ми намагаємося обдурити природу — грати 16-річною командою в дорослий хокей. Робимо величезний стрибок із юнацьким складом. Віддаємо собі звіт, що робимо і до чого йдемо. Даємо молодим хлопцям шанс зануритися у дорослий спорт. Хто раніше пристосується до нього, з тим і будемо працювати надалі».

«Гравців, які виходили на лід сьогодні, я набирав 8-річними хлопчиками. І в них на грудях завжди була емблема «Білий барс». Для нас це дуже важливо. Будемо працювати, набиратися терпіння й чекати, поки хлопці обростуть м’ясом. Ми тут саме для цього», — Буценко-старший залишається оптимістом.

Власне, вся надія на те, що український хокей таки «обросте м’ясом» разом із новим поколінням. Адже такі «зубри», як Сергій Варламов і росіянин Денис Кочетков у «Донбасі», Дмитро Толкунов, Артем Гніденко й Денис Ісаєнко в «Дженералз» — це добре. «Донбас», судячи з його ударних ланок, — узагалі безумовний фаворит турніру. Але витягувати збірну України з третьої ліги світового хокею будуть нові покоління. Можливо, й ті хлопці з «Юності», які по ходу другого матчу з «Витязем» зрівняли рахунок і вийшли вперед, але самі злякалися своєї прудкості. Можливо, старанні вихованці «Кременчука» — вважай, єдиної команди ЧУ, яка зберегла кістяк і зігрується протягом більш ніж одного сезону.

Утім уболівальник хоче бачити рівне суперництво й інтригу вже зараз. І такі двобої будуть у кожному турі. На старті найбільші пристрасті — хай і не з найкращою якістю гри — кипіли в парі «Дженералз» — «Кременчук»: силові прийомі, сутички, велика кількість вилучень. Зрештою команди обмінялися важкими перемогами. Власне, успіх киянам приніс воротар Едуард Захарченко, котрий у минулому сезоні грав за «Кременчук».

У ролі «коуча» «Генералів» дебютував знаменитий у недалекому минулому форвард Вадим Шахрайчук, який замінив Анатолія Давидова і якому ще належить набратися вміння на цій ниві. Йому асистує ще один новачок тренерського цеху — екс-воротар збірної Костянтин Симчук.