«Зірки» та й годі

«Коли народилася п’ята дитина, вирішили одружитися»

Багатодітна сім’я Берлізових проживає в Обороні Рад усього чотири роки. До цього 33-річний Юрій та 36-річна Вікторія орендували будинок у Полтаві, однак дуже швидко зрозуміли, що з шістьма дітьми в місті їм нічого «не світить»: придбати там власне житло подружжю було не під силу. А тут знайомий продавав садибу у віддаленому селі, за яку до того ж можна було розрахуватися з часом. Новий будинок найперше привабив Берлізових тим, що він із чотирьох кімнат, — тепер у них три спальні: для дівчат, хлопців і дорослих, та ще й вітальня, де численне сімейство збирається разом. У селі, зауважує подружжя, виживати з дітьми простіше. Хоч задля того, щоб узимку було що їсти, влітку потрібно багато працювати.

В Обороні Рад проживає всього 90 жителів, тож не дивно, що в селі навіть магазину немає. Натомість приїжджає магазин на колесах, де, розуміючи скрутне становище селян, товари відпускають і в борг. Школа розташована за п’ять кілометрів — у вже згаданій Сухій Маячці, а дитсадок — за десять кілометрів, у Галущиній Греблі. Плюс у тому, що доставляє туди дітей автобус. Слава Богу, що Юрій, котрий у Полтаві таксував, і тут знайшов роботу. До того ж Берлізови обробляють 50 соток городу, обзавелися домашнім господарством: вирощують кролів, курей, качок, свиней. Подумують і про теличку, хоч корінна містянка Вікторія й побоюється, що з нею додасться багато мороки. Завдяки участі в телепроекті «Хата на тата» сім’я Берлізових стала знаменитою. «Позавчора поїхали до Зінькова, за 150 кілометрів звідси, то доньку Альону навіть там, у бібліотеці, впізнали, — посміхається Юрій. — Подарували їй книги, сфотографувалися з нею». Чому подружжя вирішило взяти участь у цьому телепроекті? Головну роль відіграла матеріальна зацікавленість?

«Зрозуміло, що 30 тисяч — для сім’ї не зайві. Та й дружина відпочила на морі — хтозна, коли б іще трапилася така можливість. Хоч це не головні причини», — стверджує Юрій.

«Ми увесь час переглядали цю програму на телеканалі СТБ, і Юрій при цьому скептично посміювався: мовляв, теж мені знайшли випробування — прожити тиждень без дружини, тут і дурень впорається. А я йому: ану, мовляв, спробуй, — додає Вікторія. — От так подали заявку на участь у шоу і пройшли кастинг. Телевізійників одразу зацікавило те, що в нас шестеро дітей. А як побачили ще й главу нашого сімейства, у них відпали будь-які сумніви. Можливо, тому, що Юра — людина з гумором, він і в себе на роботі — душа колективу».

Молоді люди розповідають, що познайомилися в Полтаві на базарі. «Я торгувала там капустою, була закутана у куфайку, руки брудні, — пригадує Вікторія. — А Юра тільки-но повернувся з армії, красивий такий: у костюмі, кожушку. Він перший заговорив до мене. А коли зібрався йти, мене охопила паніка. Ну, все, думаю, не повернеться. Але він повернувся. Відтоді ми разом — уже 11 років». Берлізови жили без штампа загсу в паспорті, вважаючи, що це не головне в житті, і тільки коли народилася п’ята дитина — син Єгор — вирішили нарешті одружитися.

«Свого часу Юра говорив, що кохає, але то було дуже давно, — зізнається Вікторія. — Із часом почуття притупилися. Можливо, у цьому була й моя вина: більше уваги приділяла дітям, аніж чоловікові. Юрій увесь час на роботі. Приходить додому тоді, коли я вже перероблю всю домашню роботу, повечеряє — і на диван перед телевізором. Я йому, було, кажу: спробував би, як я, город обробити, їсти на всю сім’ю приготувати, попрати (влітку дітей, бува, й по тричі на день перевдягаю, бо не люблю, щоб ходили брудними), прибрати в оселі й дворі, свиней та птицю доглянути. Чоловік у відповідь махав рукою: та що ти там, мовляв, робиш? Коли я скаржилася, що не встигаю всьому дати лад, він повчав: потрібно, мовляв, ліпше ворушитися».

«Татко ставився до мами як до прислуги, не цінував домашньої роботи, — ділиться найстарша донька Берлізових — 18-річна Катя. — Тож ми хотіли, аби він змінився. І завдяки телепроекту це сталося! Тато став іншою людиною, допомагає мамі. Кожній дитині приємно, коли матір у сім’ї поважають, цінують, жаліють».

За тиждень без дружини чоловік схуднув на вісім кілограмів

Почалося все з того, що до двору Берлізових прибула на мікроавтобусі знімальна група телеканалу СТБ у кількості 16 осіб. Мало того, що всі вони були з телекамерами, так ще й у кожній кімнаті, окрім ванної, встановили по дві камери. А двір Берлізових був настільки освітленим, що викликав подивування в односельців — усі губилися в здогадах, що ж там відбувається. «Ми, звичайно, наробили фурору в селі, — жартує Юрій. — Чогось подібного тут досі ніхто не бачив». Першим випробуванням для сімейства став від’їзд на відпочинок до Одеси Вікторії.

«До села якраз приїхав магазин на колесах, тож ми пішли всі гуртом, аби скупитися, — розповідає Вікторія. — І раптом на сільській дорозі з’явився величезний білий лімузин. Сидячи в його розкішному салоні, я не відчула ніякої радості. Навпаки, до самих Нових Санжар лила сльози, адже до цього випадку дітей самих, вважай, ніколи не кидала. Хіба що на три дні — коли народжувала чергового малюка».

Тепер Юрій, котрий зазвичай, за його словами, після роботи зустрічався з друзями за кухлем пива, а потім ішов додому, де все було пороблено, мав сам давати раду дітям, дому й господарству. Як не дивно, найважчим, зізнається, виявився графік мами. «Я мав виконати всю жіночу роботу: готував їсти, мив посуд, прибирав, прав, навіть корову доїв, купав дітей, вкладав їх спати — з усім цим потрібно було впоратися від 6-ї години ранку й до 10-ї вечора, а я товкся до половини другої ночі. Зате із 32 завдань не виконав лише семи». Увесь тиждень без дружини Юрію було ніколи вгору глянути: спав він по дві-три години на добу і схуднув за цей час на цілих 8(!) кілограмів — настільки важко йому далося відкриття, що й жіноча робота по дому заслуговує на повагу.

«Раніше думав: що там такого — попрати, прибрати, дітей нагодувати, покупати… А коли сам спробував, зрозумів, що це також робота, хоч вона, може, й не надто помітна, і її також потрібно цінувати, — робить висновок Юрій. — Думаю, телепроект «Хата на тата» корисний для всіх чоловіків. Рекомендую взяти в ньому участь. Повірте, за тиждень можна щось переглянути в собі й змінитися».

Якщо зйомки телепроекту відбувалися за сценарієм, то для самих його учасників кожен крок ставав несподіванкою, і вони не уявляли, що їх чекає далі. «Я, скажімо, не знала, що в Одесі на мене чекає то плавання з дельфінами, то масаж п’явками, то пілінг за допомогою риб, привезених з острова Балі, то уроки водійської їзди. Єдине, від чого відмовилася, так це від польоту над морем із парашутом, прикріпленим до катера, — боюся як висоти, так і глибини. А завдання для Юри телевізійники склали на основі моїх побажань, — відкриває карти Вікторія. — Це я їм зізналася, що хотіла б, аби чоловік допоміг здійснити Дмитрикову мрію — грати у складі футбольної команди, аби більше уваги приділяв найстаршій доньці, з якою вони дещо віддалилися одне від одного, аби на нашому подвір’ї з’явився дитячий майданчик. Поскаржилася й на те, що в колодязі через засуху практично не стало води, тож мені доводилося носити її відрами від колодязя, що за чотири двори від нашого обійстя. А коли хлопці зі знімальної групи по секрету повідомили мені, що одним із завдань для Юри буде пробурити свердловину, я сплеснула руками: о Боже, де ж він на це візьме гроші?»

«Із усіх завдань найважче було розв’язати проблему з водою», — констатує Юрій. Він обдзвонив місцевих майстрів — усі були зайняті. Хотів уже від безвиході натиснути на червону кнопку: у такому разі, згідно з умовами проекту, втратив би п’ять тисяч гривень, при цьому завдання виконали б без його участі. Але тут виручили друзі — підказали телефон спеціалістів із Черкас. Останні приїхали й пробурили свердловину глибиною аж 25 метрів. Аби розрахуватися з ними, гроші Юрій позичив у себе на роботі. Витратив 2,7 тисячі гривень. Якби не справився із цим завданням, довелося б розпрощатися з п’ятьма тисячами виграшу. Вікторія ж радіє, що тепер у будинку є вода, вистачає не тільки їм, а й сусідам.

Каяття

«Якби дружину побачив, упав би на коліна. Я зрозумів, що був безсердечним чоловіком і неуважним батьком. Коли Вікторія повернеться, такого більше не буде», — кається Юрій під час телепроекту. «Усі слова, а також сльози, які ви бачили з телеекрана, були щирими, — зізнається мені чоловік. — Дуже за Вікторією скучав. Стільки всього для себе відкрив, стільки зрозумів, а поділитися з нею не мав змоги, адже в нас навіть мобільні телефони відібрали — такі були умови проекту».

«Коли в мене запитали, якою, на мою думку, має бути зустріч із чоловіком та дітьми, відповіла: якою завгодно, аби тільки побачити нарешті мою сім’ю, — пригадує Вікторія, котра не могла навіть уявити, наскільки незабутньою стане та зустріч після семиденної розлуки. — А моє вбрання — біла сукня й вінок — видалося мені взагалі дивним. Хрещення стало для мене найбільшим сюрпризом. Раніше ніколи не бачила, щоб мій чоловік плакав. А тут сльози градом котилися з його очей».

Ідея здійснити обряд хрещення на березі річки (як троє дітей, так і Вікторія були нехрещені) належить Юрію. Він же з’їздив до церкви в село Руденківка й домовився зі священиком. Хотів, говорить, ще й повінчатися з дружиною, проте батюшка вніс корективи: після хрещення, мовляв, потрібно витримати хоча б місячну паузу. «Коли ми зустрілися, нас переповнювали почуття. У мене було таке враження, наче ми зустрілися вперше і при цьому в нас шестеро дітей. Це не передати словами — потрібно тільки пережити», — хвилюється Юрій.

— Якби не телепроект, Юрій так і продовжував би постійно лежати на дивані. А зараз чоловіка мов підмінили: він залюбки порається по господарству, у всьому мені допомагає, — хвалиться Вікторія. — Удвох навіть овочі консервували, соки на зиму закривали. Словом, разом працюємо й відпочиваємо.

— А на що витратили виграні Юрієм 30 тисяч гривень?

— Найперше придбали обручки, — демонструє свою Вікторія. — Давно про них мріяли, та все відкладали на потім. І от нарешті цей час настав. Зібрали дітей до дитсадка та школи, купили їм велосипеди. Частину коштів витратили на купівлю свиней. До того ж чоловік подарував мені електропіч — тепер сама печу хліб.

Виходу телепередачі за своєю участю сім’я Берлізових чекала з нетерпінням. А коли вона нарешті вийшла на телеекран, найперше привітала їх знімальна група, з якою і Юрій, і діти просто-таки здружилися під час зйомок. Як поінформував мене Юрій, після виходу всіх програм цього телепроекту у Києві обіцяють визначити ще й «Тата року». Тож не виключено, що наш герой стане ще й ним.

Образливо ж подружжю Берлізових одне: на телепередачу відреагували навіть чиновники і стільки всього наобіцяли багатодітній сім’ї, проте невдовзі про всі свої обіцянки забули. «Сухомаячківський сільський голова одразу ж зателефонував мені й повідомив, що отримав листа від самого «губернатора», котрий просить в усьому сприяти нашій сім’ї. Тож, мовляв, якщо потрібна допомога, звертайтеся. Ми попросили допомогти утеплити будинок, бо в ньому одна стіна геть холодна, а також зібрати урожай кукурудзи. Останнє наше прохання виконали, а потім попросили заплатити тисячу гривень. Ну, яка ж це допомога? — дивується Юрій. — Нам складно виживати ще й тому, що, оскільки ми приїжджі, то не маємо земельних паїв, а отже, й плати за користування ними. Із радістю взяли б більше землі та засіяли зерном. Як тримати худобу, коли не маєш чим її годувати? Зверталися до сільської ради, та нам відмовили: усю землю, мовляв, уже роздали».