Професія рятувальника стає дедалі затребуванішою. Хтозна, може, такий фах згодом обере і цей школяр. (прес-служби МЦШР.)
...Ми розмовляємо з Сергієм по телефону, а фоном до розмови — дитячий гомін. Виявляється, то восьмирічна донька Софія втішається від катання на гойдалці, а ще, певно ж, від присутності тата. Зараз Сергій Продан удома, в Ромнах. Але з осені минулого року він, як і всі піротехніки Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій України, «вахтово» перебуває на Донбасі. «У нас три відділення, — каже 30-річний рятувальник. — Міняємося і по півтора місяця працюємо на сході».
За колишніми, ще «мирними» даними, піротехніки центру практично щодня знешкоджували вибухову зброю Другої світової війни. Власне, й ту роботу важко назвати мирною — для піротехніків давня війна розтягнулася в часі по сьогодні. Але нинішня статистика зі сходу особливо болюча. Якогось спеціального підрахунку знешкодженої зброї — по днях чи тижнях — вони й не ведуть, каже Сергій. А загалом за весь час знешкодили понад три тисячі «випадків».
«Буває, викликають нас, приїздимо, а там жінка вранці прокинулася, вийшла у двір, ледь не потрапила на поставлену «розтяжку». Знімаємо...» Хто міг поставити «пастку» просто на обійсті? Найшвидше, хтось зі «своїх», місцевих: там, де працюють, — практично передова, ситуація та стосунки складні.
«А як до вас ставиться місцеве населення?» — запитую, адже йдеться не просто про військових — про рятувальників, які допомагають щоденними справами. «Хтось це розуміє, хтось ні, — говорить Сергій Продан. — Хтось дякує, допомагає, а хтось і в спину плює...»
На прощання вітаю Сергія з професійним святом, адже 17 вересня, коли православна церква вшановує Чудотворний образ Божої Матері «Неопалимої Купини», його відзначають рятувальники Служби з надзвичайних ситуацій.
За великим рахунком, надзвичайні ситуації — постійна передова. Але якщо у мирний час випадки є переважно епізодами, локальними подіями, то сьогодні на сході країни триває безперервна «НС». Тож роменському центру швидкого реагування знадобилися додаткові підрозділи. Цього року, розповідає фахівець зі зв’язків із громадськістю центру Валерій Шокутько, створені частина аварійно-відновних та інших невідкладних робіт, центр рятувальних робіт підвищеного ризику.
...Військова частина, що дислокувалася в Ромнах іще з кінця п’ятдесятих років минулого століття, до складу військ Цивільної оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій ввійшла 1996 року. За цей час еволюціонувала від окремого аварійно-рятувального батальйону МНС України до окремого загону, Спеціального регіонального центру швидкого реагування, тепер — Міжрегіонального центру швидкого реагування. Підрозділ відтепер виконує практично весь спектр аварійно-рятувальних робіт. До вже названих додайте частини з ліквідації наслідків аварії; радіаційного, хімічного та біологічного захисту; групи підводного розмінування, піротехнічних робіт; звісно ж, відому в Україні та світі кінологічну службу.
«Професія рятувальника поки що не належить до найпоширеніших і високооплачуваних, хоч через низку причин стає дедалі затребуванішою не лише у нас, а й в усьому світі, — каже начальник Міжрегіонального центру полковник Сергій Біляєв. — Рятувати людей — це колосальне психологічне навантаження і відповідальність».
Психологічне навантаження, особливо на сході, зросло в рази. Передусім складно піротехнікам, на яких лягає тягар війни. Коли на території, де доводиться працювати, вибух розкидав частини людських тіл... Коли там, у зоні АТО, приходять есемески з погрозами чи пропозиціями перейти на бік сепаратистів. «Тут важливо знати, що таке психологічне маніпулювання, бути впевненим у собі та у свої товаришах», — говорить психолог центру Ольга Петренко.
Водночас, кажуть у підрозділі, рятувальники стали ще відповідальнішими, відчули свою унікальну роль для суспільства. І завдяки їм у Лисичанську знову відкрив свої двері для малечі зруйнований війною дитячий садочок «Світлячок», відновлена одна з основних «транспортних артерій» Луганщини — автомобільний міст «Томашівський», один із трьох мостів через річку Сіверський Донець...
Вони прийдуть на допомогу. Але так хочеться, аби порятунок був потрібен не від тих лих, які свідомо на своїй землі творять люди...
Незважаючи на найгарячішу пору року — і за температурою повітря, і за зайнятістю аграріїв — ціни на продукти не зменшуються. У чомусь винні погані погодні умови на початку посівної. >>
Дендропарк у селі Ходаки Коростеньського району Житомирської області з’явився в 1979 році на місці колишньої пустки. >>
У Черкасах оголошено про збір підписів під петицією до міської влади проти встановлення в обласному центрі стели «Я люблю Черкаси». >>
Найшвидше впоралися з локалізацією та ліквідацією пожежі рятувальники Херсонщини. Пожежникам удалося за лічені години загасити полум’я, що спалахнуло на території Первомайського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». >>
Три дні поспіль на батьківщині Богдана Хмельницького тривав Всеукраїнський фестиваль нескореної Nації «Холодний Яр», на якому зібралися патріоти України від заходу до сходу. >>
Минулими вихiдними у Черкасах відбувся «Грінфест 2016». Це традиційний екологічний фестиваль, який проходить четвертий рік поспіль у міському парку «Сосновий бір» на дніпровських схилах. >>
