Київ усіх нагодує?

«Чорнобильські» тендери: мільйон туди, мільйон сюди

На Волині, як і в інших «чорнобильських» регіонах, на арені знову засвітилися ті самі фірми, які збивали мільйони на тендерах при Януковичу. Випускати ласий шматок зі своїх рук вони не збираються. Починаючи з весни, в області відбулося вже чотири тендери, але організувати харчування дітей-«чорнобильців» досі не вдалося. Нині у суді оскаржують результати останнього, четвертого, тендера, що відбувся 21 липня. Із семи кандидатів, які зголосилися взяти у ньому участь, до фінальної його частини допущено лише двох. А перемогло ТОВ «Транс-логістик центр», яке запропонувало далеко не найнижчу серед усіх учасників тендера ціну. Хоча одним із головних критеріїв на торгах була й залишається ціна. Бо ми сьогодні не такі багаті, щоб дозволяти собі розкидатися мільйонами.

Серед тих, кого не допустили до процедури оцінки пропозицій, було й два волинських підприємства — Любешівський комбінат хлібопродуктів та Маневицька райспоживспілка. Останній, як не дивно, навіть у часи Януковича вдавалося вигравати тендери на харчування місцевих школярів. І саме тому, що волиняни пропонували найнижчу ціну. Ця райспоживспілка харчувала школярів забруднених «чорнобильських» районів понад двадцять років, і претензій до неї ніби не було. Чому ж сьогодні це підприємство з великим досвідом та необхідною матеріальною базою не змогло позмагатися за право харчувати школяриків двох «чорнобильських» районів?

— Брати участь у тендері мають право всі. Якби ми когось обмежували — то це була б дискримінація, ми відповідали б за це. А щодо волинських учасників, то в них були виявлені грубі порушення в документації. У Любешівського хлібокомбінату були відсутні сертифікати якості продукції. У Маневицької райспоживспілки теж груба помилка в документах: банківська застава у них була недійсна, банк дав банківську гарантію не під тим номером. Це вже не формальна помилка, а грубе порушення. Чи їх навмисне підставили, чи випадково, але ми не могли на це закрити очі. Якщо чесно, то треба змінювати тендерне законодавство. Бо за чинним законом провести тендерну процедуру сьогодні практично неможливо. Зараз школярі Любешівщини харчуються, фірма-переможець вже організувала процес, а у двох інших районах у вересні діти будуть харчуватися за свої гроші, а ми компенсуємо батькам кошти за це. Наразі проводяться перевірки результатів тендера, — так прокоментувала ситуацію заступник голови тендерного комітету Людмила Нікітюк.

На питання, чи цікавиться тендерний комітет діловою репутацією учасників, вона запевнила: вони вивчали досьє всіх учасників. Те, що переможець торгів «Транс-логістик центр» заснований лише у червні 2013 р., нікого не збентежило. Бо фірма ця, виявляється, вже має досвід харчування дітей у Рівненській області впродовж минулого навчального року.

«Як на мене — тут корупцією пахне»

— Ми харчуємо дітей із 1992 року. І робили це до 2014 року включно. Вже після всіх революційних подій і зміни влади нас iз цього ринку витіснила спочатку київська фірма «Адмет груп». Минулого навчального року якийсь час маневицькі діти взагалі не харчувалися, потім ця фірма, зрештою, взяла в оренду наше обладнання, бо свого не мала. Цьогоріч ми вирішили самі взяти участь у тендері, тим паче що проводили його не в Києві, як раніше, а на Волині. На що розраховували? Наше підприємство працює прозоро, сплачує всі податки у бюджет: і за землю, і за нерухомість, і акцизний, і всі решту. За перше півріччя цього року ми заплатили більш як 1 мільйон 200 тисяч гривень податків. Маємо хорошу матеріальну базу для організації харчування. Тільки обладнання є на 1 мільйон гривень по школах. І ресторан є, кафе, свій ковбасний цех. Тобто маємо досвід організації харчування, і ціни помірковані пропонували, — розповіла пані Мирослава Ковальчук, голова правління Маневицької райспоживспілки. — Ніби всі мали б бути зацікавлені у тому, щоб такі місцеві виробники брали участь у торгах і працювали, платили податки, розширяли виробництво. Та до фінальної стадії тендера нас не допустили. Знайшли причини. У документах виявили деякі помилки, які при бажанні можна було б виправити. У банківській довіреності справді була помилка. Але банк недалеко розташований, у Луцьку. Можна було все перевірити. Тендерний комітет має право дати повторний запит. Але ніхто не був у цьому зацікавлений. Представник банківської установи 13 серпня приніс у департамент соцзахисту нову довіреність, уже правильно оформлену. Але її не прийняли, сказали, що пізно.

Із семи учасників тендера до фіналу допущені були лише два — столичні «Час мрій» і «Транс-логістик центр». Ці обидві київські фірми пропонували найвищі ціни. Різниця між нашою ціною по двох лотах, тобто по Маневицькому і Камінь-Каширському районах, і ціною «Трас-логістик центру» — 6 мільйонів 730 тисяч гривень. Умовно кажучи, ми пропонували харчувати дітей і виконувати всю фізіологічну норму харчування за 15 гривень, а переможець — за 22, 80. По Любешівському — ще 2 мільйони 600 тисяч. Тобто витрати на харчування дітей «чорнобильських» районів могли б бути на 9 iз хвостиком мільйонів менші. І якість харчування була б не гіршою. Невже ці мільйони немає куди витратити?

Ми подали позов до Департаменту соціального захисту Волинської ОДА в адмінсуд. Просили призупинити дію рішення департаменту про визначення переможця відкритих торгів. Наш позов частково задоволений. Переможець тендера поки не може почати харчування у двох районах, де він виграв ці лоти. А в Любешові вже харчує. Не захотів Любешівський комбінат хлібопродуктів судитися й подавати позов. Пообіцяли київські бізнесмени, що будуть у них хліб і ковбасні вироби купувати, але й цього не зробили.

— За рахунок чого ви могли б харчувати дітей значно дешевше?

— Ми порахували: якщо зароблятимемо на місяць 40 тисяч, нам вистачить прибутку. Нам багато не треба. А там мільйони потрібні. Тільки транспортні витрати порахуйте які. Ми на місці, а переможець торгів — у Києві. У нас немає морозильних камер, бо вони нам не потрібні. М’ясо ми доставляли тричі на тиждень завжди свіже. Купували бичків у людей, розробляли й розвозили по школах. Свинини небагато давали, бо дітям треба більше яловичини вживати. А заморожене м’ясо взагалі заборонено використовувати, тільки охолоджене. У нашому меню були і мед, і сир зі сметаною, і різноманітні фрукти. Якщо ми можемо прохарчувати дітей на потрібному рівні на 7,80 гривнi дешевше, ніж береться фірма-переможець, то невже державі це невигідно? Як на мене — тут корупцією пахне. І ніхто нічого не боїться. Їм би хотілося, щоб ми щезли. Київським треба гроші заробляти, а ми все ліземо...

«Повноцінним обідом назвати те, що давали дітям, важко»

Не все одно, хто і як харчуватиме дітей, батькам і вчителям. Нещодавно на сесії обласної ради депутат від «Свободи», директор Гораймівської школи (Маневицький район) Микола Давидюк озвучив депутатський запит iз цього приводу.

— З 2013 року ми добивалися, щоб тендери перенесли в регіони. Ми бачили, яке було меню, коли дітей харчували київські годувальники. Директори шкіл на документах свої печатки ставити не хотіли, бо порції були маленькими, навіть цін на страви не було, тільки загальну вартість вказували. Та й повноцінним обідом назвати те, що давали дітям, важко. Це була друга страва, чай і пів’яблучка, — розповідає пан Микола. — Нам кажуть тепер: а чого ви мовчали? Батьки не скаржилися, значить, усе добре. Ми свідомо гасили всі негативи, бо загострювати ситуацію, коли в країні йде війна, вважали неправильним. Думали, все налагодиться, тендери область проводитиме, все буде по-чесному. Я був присутній на тендері в липні. Тому що я — споживач цих послуг і маю таке право. І не розумію: для чого купувати дороге, коли можна купити не гірше і дешевше? Це ж очевидно, що фірма, яка не має ані свого обладнання, ані складських приміщень, буде закладати всі ці витрати у собівартість обідів. Намагався донести це й до організаторів тендера. Невже немає нам куди витратити ті зайві мільйони? Скільки у нас онкохворих, і діток зокрема. Про це ніхто не думає. Думають, як би побільше накрутити і поділитися з тим, хто допоміг накрутити.

У тендерному закуліссі сторонній людині розібратися дуже важко. Тим більше довести присутність елементів корупції. Але хто знає цю кухню — бачить все неозброєним оком: яка фірма для чого заходить на тендер, чому пропонує таку ціну, а не іншу, хто вiдiграє роль технічного учасника і створює видимість конкуренції тощо.

А тим часом Маневицькій райспоживспілці вже настійливо пропонують забрати свій позов із суду...