Життя на вісімнадцяти островах

До кінця жовтня триватиме Київська бієнале-2015, яку організатори назвали «Київська школа». Що є досить важливим у нинішніх умовах для спраглих до мистецтва: вхід на всі події вільний. І можна не сумніватися, що куратори проекту Георг Шоллхаммер і Хедвіг Заксенхубер із Австрії спільно з київским Центром візуальної культури продовжують розмальовувати цю осінь у кольори виставок, обговорень, кінопоказів, семінарів та воркшопів. «Це — соціальний проект, який на 90 відсотків зробили волонтери», — розповідає УМ керівник прес-служби бієнале Любов Кнорза.

Київська бієнале створена за новим форматом — вона інтегрує виставкові проекти, в тому числі більше сотні робіт українських та закордонних художників, презентації митців і мислителів у площину публічних обговорень та рефлексій. Глядачі стають ніби співтворцями школи — так організатори забезпечують важливий для України в цей час обмін досвідом та думками. Наприклад, днями відбувся воркшоп Zeyno Pekunlu, на якому турчанка ділилася своїми враженнями і спогадами про масові рухи у Стамбулі в 2013 році та тим, як висвітлювали їх у ЗМІ, а українці розповідали про Майдан. Дискусія фокусувалася на обміні досвідом переосмислення й аналізу пережитого під час повстань, перейнятті світової практики архівування цих спогадів для майбутніх поколінь.

У рамках бієнале працює шість шкіл: реалізму, самотності, пейзажу, образу і доказу, переміщених осіб та викраденої Європи. Куратор Школи викраденої Європи Василь Черепанин розповів «УМ»: «Кожна школа працює з тим чи іншим поняттям. Воно, подібно до краплини, яка дзеркалить світ навколо, відображає в собі ціле проблемне поле, що стоїть за цим поняттям: чи то пейзажу, чи то реалізму, чи Європи». Усі школи об’єднані спільною метою — реагуючи на останні події в Україні, сформувати та презентувати своє бачення майбутнього.

Школа реалізму підготувала низку обговорень та семінарів на тему нового актуального художнього реалізму в мистецтві. На території Інституту проблем сучасного мистецтва показують інсталяцію, організовану художником та письменником Джоном Міллером. Вона включає, зокрема, фільми, презентації, полотна, присвячені темам психології, виховання, гендерної специфіки, розпусти та багатьох інших соціальних та особистісних аспектів у неординарній інтерпретації самого Джона Міллера, Джейн Діксон, Калеба Консідіна, Кари Бенедетто.

Головна ідея Школи самотності, за словами кураторки Лесі Кульчинської, — «Говорити про політичні процеси на інтимному рівні». Вона пояснює: «Після рухів протесту, таких, як Майдан, які визначаються підняттям почуття спільності та підтримки, люди з часом починають відчувати себе самотніми, їхня соціальна активність знижується. Необхідно продумати і проговорити проблеми, встановити дискусію — це шлях подолання самотності і підняття духу суспільства».

У Національній академії мистецтв України відкрилася Школа пейзажу. Там можна ознайомитися з роботами Адальберта Борецького, Миколи Глущенка, Сергія Григор’єва, Кетлін Шустер. Тим часом у рамках Школи образу і доказу в Національному центрі Олександра Довженка проходять незвичайні семінари. «Зустріч з відео-блогерами — цікавий формат», — говорить відвідувачка, яка прийшла познайомитися з луганською групою Kreosan. Останні відомі тим, що, наприклад, винайшли саморобний генератор енергії на 220 вольт від велосипеда, інші речі, які використовувалися на Донбасі під час останніх подій.

«Київська школа» має вісімнадцять локацій по Києву. Головна — Будинок одягу на Львівській площі.