Сцена з вистави «Дон Жуан». (з сайта театру.)
У Лондоні розпочалися великі гастролі Національного театру імені Лесі Українки. І цей факт однозначно заслуговує на окремий рядок у новітньому літописі вітчизняної культури. Оскільки гастролювати нашим театрам останнім часом доводиться нечасто, а так далеко і так масштабно — і поготів.
Гастролі столичної Російської драми є складовою мистецького проекту «Культура України сьогодні», в рамках якого буде презентована також однойменна фотовиставка. Експозиція присвячена театру, музиці, кіно, літературі, образотворчому мистецтву, діячам культури, що отримали визнання у світі за роки незалежності України... Також в афіші мистецького проекту — ретроспективні покази фільмів «Земля» Олександра Довженка та «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.
Національний театр імені Лесі Українки став першим театром з України, який, завдяки запрошенню Лондонського театру «Сент Джеймс», розпочинає показ своїх вистав у столиці Великої Британії. До уваги театралів iз Туманного Альбіону — класика, класика і ще раз класика. «Насмішкувате моє щастя» Леоніда Малюгіна, створене за листами Антона Чехова (головні ролі виконують корифеї театру Лариса Кадочникова та Микола Рушковський). Спектакль «Нахлібник» за творами Івана Тургенєва (жанр п’єси сам автор визначив як комедія, але публіка, втираючи сльози після перегляду, все ж таки схиляється до того, що це — драма). Вистава-альманах «Дрібниці життя» за Чеховим, що була створена на основі самостійних робіт акторів театру. А ще — спектакль «Дон Жуан» за однойменною драмою Лесі Українки. (Ця вистава є візитною карткою театру, вперше п’єса поставлена 1939 року, остання версія, датована 2002 роком, — п’яте прочитання твору. Для київських глядачів виставу показують iз назвою «У полоні пристрастей («Кам’яний господар»).
Усі вистави здійснено художнім керівником театру, режисером Михайлом Резніковичем. Автори сценографії та костюмів до цих вистав — легендарний сценограф Давид Боровський, художниця Марія Левицька та одна з найяскравіших представниць молодого покоління театральних художників Олена Дробна.
Як повідомив із Лондона завідувач літературною частиною театру Борис Куріцин, усі квитки на вистави київської Російської драми вже розкупили.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
