Як часто ми в пошуках яскравих вражень прагнемо заокеанських мандрівок! І мимоволі ігноруємо просту й перевірену досвідом «туристичних вовків» істину: спершу завітай до сусідів! Зрештою, це ж так просто — мандруєте ви Розточанським заповідником, який ошатно прикрашає землі Львівщини, аж тут внутрішній голос підказує: «А чому б не поглянути на цю ж дивовижну красу, але з іншого боку кордону?..»
Адже заповідні ліси Розточчя — ще один елемент притягальної сили між Україною й Польщею, бо поєднує наші землі, переступаючи кордони. Неповторні пейзажі Люблінщини, унікальна природа, що збереглася тут майже у своїй первісній красі, здатні зачарувати будь-якого «втомленого життям» мандрівника. Відпочити тут кожен зможе на власний розсуд. У селах і містечках, розсипаних по Розточанському парку і його околицях, вам запропонують і затишок маленьких туристичних будиночків, і колорит агротуризму з притаманними йому атрибутами гостинності. А пізнавально-культурна програма залежить тільки від... міцності ваших ніг, бо оглянути всі навколишні принади справжньому гурманові подорожей просто необхідно.
Одна на всіх заповідна краса
«Здається, тут із винятковою силою говорить блакитний колір неба, зелені кольори лісів і полів, сріблястий колір озер і рік. На Розточчі особливо знайомо звучать співи птахів, по-польськи», — говорив про розточанську землю Папа Римський Іван Павло ІІ, відвідуючи Замость у 1999 році.
Чи довелося вам коли-небудь бачити живі дерева-пам’ятники? А в Розточанському національному заповіднику — понад 400 рідкісних екземплярів рослинного світу. Тутешні ялинки — найвищі в Польщі. «Є маршрути, де не можна відхилятися в гущавину лісу — слід рухатися лише прямою стежкою і милуватися пейзажами. Бо вони — під опікою природоохоронних організацій, — пояснює наш провідник Мачей Збарахевич. — А загалом тут рай для «тихих мисливців»: таких чистих грибів і ягід, як на Розточчі, годі шукати деінде».
Ми прямуємо через заповідник на роверах: велосипедні прогулянки — найпопулярніший у цих краях вид відпочинку. Багато обладнаних веломаршрутів, пунктів прокату — все у розпорядженні мандрівників. Через усе Розточчя, до речі, пролягає великий міжнародний велосипедний маршрут, який веде від Красника до Львова. Тож, осідлавши ровера, можна відкрити для себе багато різних дивовиж.
Наприклад, зазирнути до Звєжинця — «перлини Розточа». Землі ці свого часу облюбував гетьман Ян Замойський, який і заснував тут великий звіринець. Нині в заповіднику мирно походжають маленькі польські коники (тарпани, нащадки диких лісових коней), почуваючись господарями на зелених обійстях Звєжинця. Місцеву архітектуру прикрашає чарівний костел на воді, збудований нащадком Яна, Томашом Замойським, у стилі бароко на острівці посеред міського ставка.
Невеличкому містечку на початку ХVIII століття довелося стати на прю із... сараною, що нівечила розкішну природу. На честь перемоги в двобої з ненажерливими комахами дотепні краяни спорудили у центрі Звєжинця спеціальний пам’ятний знак. А як ви думали? Це теж історія! «Загалом у Звєжинці 200 різних пам’ятників і пам’ятних знаків, — пояснює Мачей Збарахевич».
«Зум натури»: терапія спокоєм
Поляки люблять мандрувати. Підходять до справи зважено і творчо: розробляють маршрути, орієнтуючись на розмаїті «родзинки», поєднують активний відпочинок на природі з відвідинами пам’яток історії та культури. І багато подорожують удома: здається, що відкривати цікавинки рідного краю для них — справа честі. Все логічно: пізнаючи свій край — пізнаєш себе. Хоча, безумовно, це ще й ознака розвитку суспільства. Коли в державі все гаразд, людей не обсідають економічні проблеми і клопоти про виживання, — можна більше уваги приділяти речам духовним.
«Обов’язково приїду сюди з родиною на вихідні», — каже наш водій Рафал. Рафал — із Любліна, і в Януві Любельському бував не раз, але проїздом. Тож у тутешній рекреаційний парк «Зум натури» потрапив уперше з групою українських журналістів. І мав нагоду разом із нами спробувати принади активного відпочинку: стрибнути на «тарзанці», прокататися на «тірольці» (це линва метрів 200 завдовжки, натягнута між двома вежами: летиш — і подих захоплює). Ще десять років тому, каже пані Марта, знайомлячи нас із парком на воді, тут були просто водойма й ліс — «дике місце». Мальовниче, але не придатне для комфортного відпочинку. Нині на березі озера можна винайняти затишний будиночок (ціна доволі демократична) і просто зануритися в спокій, приємно та з користю провести час: катамарани, спортивні майданчики із сучасними тренажерами, доглянуті піщані пляжі... «Ще маємо сучасну «лабораторію», яку особливо полюбляє малеча, — пані Марта показує велику скляну споруду, обладнану різними експонатами, засобами і механізмами, що дозволяють побачити природу «впритул». — У нас відпочиває багато родин із дітками — і всім весело і до снаги».
Зум натури — це наближення природи, якщо дослівно.
«Півнику з тіста, як тебе з’їсти?»
Оминути Казімеж Дольний, подорожуючи Люблінщиною, — просто підступне «недбальство». Це місто таке популярне в Польщі, що не потребує додаткової реклами. Уявіть: на 3600 місцевих жителів припадає... мільйон двісті тисяч мандрівників. Щорічно! А влітку Казімеж стає просто туристичною Меккою: фестивалі, імпрези, концерти вирують майже щодня. Вже понад століття місто приваблює мистецькою атмосферою — художники приїжджають сюди на пленери, поети — по натхнення, актори і режисери — для створення яскравих кінокартин. Та й просто прогулятися містечком, насолодитися красою ренесансних кам’яниць, вдихаючи запах історії на руїнах старовинного замку та в прохолоді величного костелу — справді романтичний подарунок. Панорама Вісли, яка відкривається з гори Трьох хрестів, незабутня. А ще тут «незабутньо смачне» морозиво. Фруктові «льоди» у Казімежі дуже популярні, бо натуральні.
І півники з тіста також дуже смачні — особливо з ранковою кавою. Духмяний печений когутик став символом Казімежа невипадково. Колись, як свідчить легенда, на цей красивий край поклав око сам... диявол. Сподобався нечистому Казімеж, тож оселився він у печері поблизу і внадився в господи місцевих мешканців, забираючи собі на обід великих чорних когутів. Усіх півнів переловив той дідько, крім одного. Полював на нього три ночі — а все даремно. Виснажений і розгніваний, диявол назавжди залишив облюбоване місце. А місцеві жителі на знак подяки вирішили не їсти справжніх півнів — а тільки тих, що з тіста. Цілком шляхетне рішення, до речі.
«Ідеальне місто» Замость
Пам’ятки Люблінщини зберігають історичний код майже всіх стилів, починаючи з тих, що походять із ХІ століття. Про часи, коли місцевий люд змушений був боронитися від навали недружніх сусідів, нині нагадують різноманітні фортеці, дерев’яні та кам’яні вали. Стильні лицарські замки, руїни оборонних будівель, палаци королівської знаті стали нашими постійними провідниками цим регіоном.
До місць історичної пам’яті в поляків особливе, зворушливе ставлення. Розповідаючи про них, кожен місцевий житель коротко змалює основні віхи історії, розтерзану несправедливістю долю й відновлення з благословення Всевишнього. Костели вражають розмаїттям архітектурних мотивів, вишуканістю й шляхетним нагадуванням про вічні істини. Ці землі одвіку населяли народи різних віросповідань. І знаходили між собою порозуміння. Як свідчення цього — численні храми римо-католиків, греко-католиків, юдеїв, мусульман.
Промовистий приклад — місто Замость. Окрім релігійних споруд, тут зачаровує автентичність будівель і склепінчастих галерей, які, наприклад, на міській площі Ринок створюють ілюзію Латинської Америки. Ступиш кілька кроків — і ніби занурюєшся в атмосферу середньовічних лицарських балад. Замость майже не змінився з ХVІ століття, коли його вулиці було вимощено в шаховому порядку за проектом італійського архітектора Бернардо Морандо. На жаль, частина військових фортець і укріплень знищена, але виплекане Яном Замойським «ідеальне місто» зберегло свій шарм, і ця неповторність перебуває нині під захистом ЮНЕСКО. Але, на відміну від таких популярних міст, як Прага чи Краків, поки що не переживає «тотального» напливу туристів.
Автор висловлює вдячність за допомогу в організації поїздки до Люблінського воєводства Польській туристичній організації.
ВАРТО ВІДВІДАТИ