Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
З 27-го до 30 серпня одесити та численні туристи, поціновувачі оксамитового сезону, зможуть відвідати виставки та перформанси від світових художників у рамках IV Одеської бієнале сучасного мистецтва. Коли політики закінчують говорити, слово беруть митці. І вони, на відміну від попередників, говорять яскраво, чесно, незважаючи на те, що правда може шокувати чи завдати болю. Слово кожного митця — це вже маніфест, розповідь мовою пензля, звуку чи тіла про очевидне.
Основною подією проекту стане проект MANIFESTO. Хоч організатори скаржаться на повну відсутність підтримки з боку держави і на організаційні труднощі, проте багато людей і організацій вирішили взяти участь у цьогорічному проекті. Оприлюднити свій власний маніфест до Одеси приїхали митці з Франції, Ізраїлю, США, Румунії, Польщі, Чехії.
«Головний символ, який зображено на афіші, — одиниця. Основна проблема, яка була заявлена в концепції — це проблема дефіциту масштабних особистостей, і не лише у нас в країні. Особистостей, які можуть запропонувати певний маніфест, який би повів за собою інші особистості. Це складно, а може, і зовсім неможливо. Звідси і візуальний зв’язок цієї одинички з прапорцем», — розповідає співкуратор основного проекту Михайло Рашковецький.
За його словами, усвідомивши помилки попередників, зіткнувшись із величезною кількістю художніх маніфестів епохи теоретичного авангарду, коли митці проголошували свої істини і категорично відкидали всі інші думки, митців сьогодення закликали до висловлювань, заснованих на принципі толерантності.
Картини та скульптури, представлені на виставці, повністю відображають яскравість особистості своїх авторів і несуть тисячі політичних та соціальних месиджів, артикульованих мовою мистецтва.«Ми пропонували брати участь у нашій бієнале не лише окремим художникам та групам художників, а й кураторським проектам. Єдина вимога, щоб між нашою основною концепцією та їхніми була якась кореляція — або збіг з нашою позицією, або полеміка», — пояснює принцип відбору пан Рашковецький.
Таке завдання у рамках бієнале виконуватимуть три спеціальні проекти: Rhythm-section, «Морфологія комунікацій» та «Битва за Щастя». «Група Rhythmsection — це міжнародна мистецька група, яка постійно базується в Мюнхені, але в ній є учасники з різних країн, таких як Італія та Голландія. Ми досліджуємо ритми у творах, засобах комунікації. Представлені роботи створювалися безпосередньо у виставковому просторі — на стінах. Ми шукали взаєморозуміння, консенсусу шляхом різних технік та різних підходів», — розповідає куратор групи Дмитро Гончаренко.
Сучасне мистецтво — це не література, не кіно, не театр у чистому вигляді. Воно менш популярне в нашій країні, але потрібне і значуще, адже колись класики були нікому не відомими сучасниками. Роботи, представлені на бієнале, різні за стилістикою, жанрами, технікою і месиджами. Організатори просять відвідувачів бути готовими до провокацій і не сприймати їх агресивно. «Це територія мистецтва, територія художніх моделей, територія гри. Якщо ви чомусь здивуєтеся чи будете вражені — значить автор досяг мети», — переконаний директор музею сучасного мистецтва Семен Кантор.
Говорити про візуальне мистецтво можна довго, але це будуть лише враження — суб’єктивні відбитки з відбитків (якими є картини). Тож кожен повинен сам побачити, зрозуміти, не зрозуміти, обуритися або схвалити — чи прийшов час його власного маніфесту.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>