Везучий Тербрюгген

      Шедевр живопису XVII століття, полотно голландського живописця Хендрiка Тербрюггена «Концерт» злодії після пограбування Чернігівського художнього музею просто... викинули.

      Директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко вважає, що тоді, в 1997 році, коли зловмисники винесли з музею десять чи не найцінніших експонатів, якась вища сила зберегла для Чернігова цю картину, що, безсумнівно, може прикрасити будь-який музей світу.

      — Ця робота — сучасниця Рембрандта і Брейгеля, Ван Дейка і Рубенса, — говорить Ірина Ральченко. — Рубенс називав автора цього полотна, Хендрiка Тербрюггена, — єдиним голландським живописцем. В Україні, окрім Чернігова, більше робіт Тербрюггена немає. На території колишнього Радянського Союзу є ще дві картини цього голландця — одна міститься в Ермітажі, друга — в Іркутську.

Тербрюгген: забуття та слава

      За усміхненими обличчями музикантів «Концерту» сховано багато таємниць. Але намальовані музиканти мовчать. За них розповідають мистецтвознавці.

      Хендрiк Тербрюгген, голландський живописець (1587/88-1629), належав до школи видатного італійського майстра Караваджо, вчитися у якого втік із дому п'ятнадцятирічним підлітком. У музеях та художніх зібраннях світу зберігається приблизно 80 його робіт.

      — Для караваджистів характерне звернення до побутових сюжетів, — каже Ірина Кальченко. — Таких, наприклад, як наш «Концерт». Їх у той час писали багато голландських художників. Зокрема і сучасники Тербрюггена — Теодор Бабюрен, Герард Ван Хонд Хорст, які жили й працювали поряд із ним в Утрехті. Тербрюгген не був майстром композиції. Але він відрізняється від усіх інших своїх колег живописом, чудовим живописом із найтоншими нюансами кольорів. Тому ми й говоримо про нього як про єдиного живописця, котрому в той період не було рівних у грі світла і тіні та динаміці роботи.

      Художник мав складний характер, п'ятеро дітей і, на відміну від багатьох своїх колег, чомусь не дуже добре вмів домовлятися про дорогі замовлення. Він продавав свої картини на ринку в Амстердамі, центрі міжнародної торгівлі. Звідти полотна кращого живописця купці розвезли по всьому світу.

      Після смерті Тербрюггена про нього забули більш ніж на триста років. Зацікавилися майстром лише  на початку XX століття. А вже в 1952-му  в Амстердамі вирішили провести виставку голландських караваджистів, їхні роботи звезли з багатьох музеїв світу. Ось тут і зійшла зірка Тербрюггена. У вражених його роботами поціновувачів живопису неначе відкрилися очі, і навколо імені майстра почався шалений ажіотаж. Його роботи продавали дорожче за полотна Рубенса. А тим часом в Україні...

«Поміщицький непотріб»

      ...Картина Тербрюггена «Концерт» лежала в купі торфу, і її збиралися викинути на смітник. Зараз уже неможливо повністю відновити всю історію цієї картини, яка була написана у 1626 році, за три роки до смерті художника. Кому вона належала, чиє житло прикрашала, які родинні драми перед нею проходили? Ось тут мовчать і музиканти, і мистецтвознавці. Відомо лише, що в 20-ті роки минулого століття вона зберігалася у музейному фонді в Ленінграді, куди звозили картини з розграбованих пролетаріатом і селянством маєтків і особняків, як тоді казали, «кровососів» — поміщиків і капіталістів. Але в роки Великої Вітчизняної війни музейні книги не збереглися, тож зараз неможливо сказати, кому належав «Концерт».

      За спогадами працiвникiв музею, в 1928 роцi  він потрапив до Прилук. Директор місцевого музею мав певні зв'язки з фондом, тож і випросив декілька робіт для поповнення експозиції. Ну а далі була війна...

      Розповідає мистецтвознавець Світлана Василівна Ключник, жінка, завдяки ентузіазму якої у Чернігові був відкритий Тербрюгген:

      — Директор Прилуцького музею перед відступом німців переніс ці роботи в сарай, де заховав. Але позаяк він працював при окупантах, його відразу після визволення міста заарештували. Новим директором призначили некомпетентну людину. У той час до предметів побуту поміщиків ставилися зі зневагою. Картини з маєтків вважали поміщицьким непотребом. Тож цей директор почав писати в Міністерство культури листи, щоб йому дозволили списати цей «непотріб». А оскільки він писав декілька разів, то з міністерства надійшла вказівка працівникам Чернігівського історичного музею перевірити це. Поїхали заввідділом періоду капіталізму Іван Іванович Єдомаха і головний хранитель фондiв Василь Іванович Мурашко. Побачене їх шокувало: картини стояли в сараї, присипані торфом та сміттям. Перше, що вони витягнули з тієї купи, був «Кобзар при дорозі» Лева Жемчужникова, той самий, що зараз прикрашає музей Українського мистецтва, а тоді вважався зниклим. Коли почали роздивлятися інші роботи, то побачили там і Голландію, і Францію, російське та українське мистецтво. Два залізничних вагони завантажили тоді експонатами. Серед врятованих предметів мистецтва був і Тербрюгген. Картина настільки погано збереглася, що фахівець із Третьяковської галереї, якого запросили оглянути знахідку, назвав її поганою копією з Караваджо. А коли реставратор змив шар старого лаку, відкрився чудовий живопис, що мiг належати лише видатному майстру.

Відроджений шедевр

      Світлана Василівна почала пошуки. До її рук випадково потрапив буклет із роботами голландських живописців, серед яких був портрет пензля Тербрюггена.

      — Його манера живопису, манера трактувати обличчя настільки була схожа на нашу картину, що ми почали шукати саме у цьому напрямi,— згадує мистецтвознавець. — Я знайшла зразки підписів художника і шукала його автограф на полотні. Коли вже всоте підходила до цієї картини, до мене підійшов майже сліпий хлопчик, і запитав, що я шукаю. Я відповіла. Тоді він каже: «Хочете, я знайду». Я сказала: «Спробуй, зробиш велике відкриття». І хлопчик майже без паузи показав підпис Тербрюггена на деці клавесину, що зображений у центрі полотна. Там було написано Хендрiк Тербрюгген, 1626 рік.

      Аби впевнитися, що це не копія, Світлана Ключник вирiшила проконсультуватися з ленiнградськими фахiвцями.

      — Василь Мурашко тоді мені сказав, що я ненормальна жінка, і як, мовляв, зі мною чоловік живе. Бо я запакувала цю роботу в ящик, здала її, як звичайну річ, в багаж, сіла в той же поїзд і приїхала до Ленінграда. Мене вже чекали знайомі в Російському музеї, і почалося дослідження. Під рентгеном за верхнім шаром живопису ми побачили сліди авторських пошуків, що неможливо для копії. Музика з бокалом, який заглядає в декольте, спочатку дивився на глядача, тому що жінка всередині була чоловіком у комірці. Її міцні руки досі нагадують про це.

      Роботу довго реставрували. А в 1989 році «Концерт» Тербрюггена вперше постав перед публікою. Він був «зіркою» на виставці «Відроджені шедеври» у Москві.

Мільйони у росі...

      Пограбування Чернігівського художнього музею в 1997 році стало одним із найрезонансніших злочинів останніх років у місті. Невідомі зловмисники відключили сигналізацію, пробралися до музею, зв'язали сторожа і винесли 10 експонатів творів мистецтва західноєвропейського та вітчизняного живопису та скульптури. Спеціалісти оцінювали вартість викраденого в сотні тисяч, якщо не в мільйони доларів за аукціонними цінами. Про пограбування «сповістив»  «Концерт». Директор музею, який ішов уранці на роботу, побачив його на газоні біля дверей пограбованого закладу культури.

      Чому грабіжники викинули «Концерт»? Адже він був найціннішим з того, що вони могли вкрасти. Сьогодні вартість робіт Тербрюггена оцінюється величезними сумами. Наприклад,  за iнформацiєю Порталу колекцiонерiв,  на аукціоні Сотбіс картина майстра «Лютняр і дівчина», що є окрасою колекції малих голландців, оцінюється в 3-4 мільйони доларів США. Інакше як щасливим випадком помилку крадіїв не назвеш. Інші викрадені художні цінності так до цього часу і не були знайдені.

      Цікава деталь: саме після цього пограбування було проведено ще одну реставрацію картини. І вона зробила підпис «Тербрюгген» ще чіткішим. Друге пограбування музею в 2000 році, після якого міліції вдалося затримати грабіжників і повернути вкрадені полотна, чудом обминуло «Концерт». 

      Усі ці перипетії відбувалися, коли Тербрюгген перебував у запасниках музею. Але нарешті в серпні цього року колекцію західноєвропейського мистецтва виставили в Чернігівському художньому музеї. У відремонтованій залі музею «Концерт» зайняв достойне місце. Відтепер кожен чернiгiвець чи гiсть мiста  може помилуватися справжнім шедевром найкращого живописця Голландії XVII століття. Шедевром із такою незвичною, напівкримінальною історією.