Сергій Одарич:Вважатиму, що все зробив для підприємства, якщо кожен працівник Черкаського ДОКу їздитиме на роботу на власному авто

      Якщо доля заведе вас до Черкас і на вулиці Чигиринській ви побачите меблевий салон «Марель» Черкаського деревообробного комбінату — обов'язково завітайте туди. Безсумнівно, ви здивуєтеся побаченому, як і всі відвідувачі цього торговельного закладу: такі гарні меблі виробляють у Черкасах? Адже в салоні від вишуканих комфортних спальних гарнітурів, диванів, ліжок, крісел із натуральної деревини просто очі розбігаються, а душа наповнюється гордістю за своїх — уміємо ж!

      «Покупці часто запитують, чи залучали ми до роботи дизайнерів, коли оздоблювали салон. Люди не вірять, що це зроблено власними силами», — розповідає «Україні молодій» Анжела Одарич, директор меблевого салону «Марель». У салоні й справді якийсь особливий затишок. За словами пані Анжели, ті покупці, котрі за меблями до них приходять не вперше, як правило, наступного разу приводять і своїх друзів чи сусідів, це й є своєрідною оцінкою нинішньої роботи черкаських меблярів. До речі, такий же меблевий салон «Марель» ДОК відкрив i в Києві, на Оболоні.

Разом з розваленим виробництвом інвестору дісталися й мільйонні борги

      А ще кілька років тому Черкаський меблевий комбінат було визнано банкрутом, i багато хто махнув на нього рукою. Невідомо, яка доля чекала б підприємство та його колектив, аби на початку 2000 року контрольні пакети акцій черкаських меблевого комбінату та заводу деревостружкових плит не придбало спільне українсько-італійське підприємство «Венето». Разом із напіврозваленим виробництвом інвестору дісталися й прострочені борги, що сягали більше 11 мільйонів гривень.

      У червні того року два заводи об'єднали в товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат». З січня 2003 року новим генеральним директором став 35-річний киянин Сергій Одарич. Аби зрозуміти, яка неординарна та небайдужа до долі України людина стала на чолі цього підприємства, досить сказати, що в біографії пана Сергія — створення осередку Рух у в Київському університеті, членство у Центральному проводі Руху, керівництво незалежним центром «Демократичні ініціативи». Саме він був засновником та керівником незалежного аналітичного фонду «Українська перспектива» та редакції опозиційної газети «МИ», з 2002 року Одарич є заступником голови політичної партії «Яблуко». Свою кипучу енергію, знання та організаторські здібності Сергій Олегович сповна проявив на новiй для себе нивi. З його приходом на Черкаському деревообробному розпочалося відродження меблевого виробництва: за останні два роки в цю справу було інвестовано 7 мільйонів гривень. Підприємство змогло придбати нове обладнання для виготовлення якісної фанери. Тут надійним фінансовим партнером меблярів став Міжнародний комерційний банк. Як зізнається тепер пан Сергій, вийти з кризи підприємству допомогли пошуки ринків збуту, скорочення затрат на самому виробництві, жорстка економія. А ще — кадрова політика, адже довелося змінити не одного керівника, від заступника директора до начальників цехів та відділів. Сергій Одарич каже, що старі кадри не влаштовували його своїм підходом до роботи: брак приховували з усіх сил. Десятиліття радянської влади, коли доходи й винагорода за працю не залежали від зусиль людини, відучили багатьох працювати.

На ліжках, виготовлених на Черкаському ДОКу, люблять спати французи

      За його словами, раніше вироби Черкаського меблевого комбінату купували здебільшого селяни, які в місті продали кабанчика, а по дорозі додому заїхали й придбали меблі за максимально низькою ціною: людей цікавила не якість і наявність там деревини. Ще 2 роки тому збитки колективу деревообробників були на рівні 2 млн. гривень. Але вже торік підприємство почало виборсуватися з боргів i змогло заробити перші прибутки. Того ж року на ДОКу було створено два нові підрозділи — цех м'яких меблів та столярний, а виробництво продукції збільшилося на 40 відсотків. Уже за цей рік деревообробний комбінат прийняв на роботу 70 нових спеціалістів.

      «Якщо два роки тому перед нами стояло питання виживання, рік тому — було завдання працювати стабільно й без простоїв, то сьогодні головне завдання — підвищити якість спальних меблів й успішно конкурувати зі своїми виробами на світових ринках», — розповідає «Україні молодій» Сергій Олегович. Нині Черкаський ДОК вийшов на абсолютно новий рівень виробництва, коли ставку роблять саме на якісні, надійні, красиві й комфортні меблі з класичним дизайном та з натуральної деревини. Тепер увагу звертають навіть на те, чи чисто вимита в цеху підлога. Сьогодні на підприємстві все більше спостерігається командний дух, і генерального директора радує праця багатьох підрозділів, зокрема цеху ДСП, відділу збуту, служби постачання.

      Тепер Черкаський ДОК стрімко нарощує темпи виробництва і є четвертим серед 11 підприємств, котрі виробляють фанеру, й сьомим серед виробників ДСП. Тут освоїли повний цикл переробки деревини, а м'які меблі під торговою маркою «Марель» оцінили споживачі у 10 містах України. На підприємстві ставлять завдання зробити цю торгову марку лідером в Україні з виробництва спалень. Продукцію Черкаського ДОКу знають у США, Німеччині, Данії, Італії, Словаччині, Польщі, а серед країн ближнього зарубіжжя — у Росії, Грузії, Молдові, Туркменістані.

      Зросли й заробітки працівників комбінату. Сергій Одарич каже, що середня зарплата на комбінаті становить нині близько 850—900 гривень, і обмежень тут немає, якщо добре працюєш, то можеш заробити й 3—4 тисячі гривень. Йому приємно щодня підписувати до 5 довідок на взяття кредитів — люди купують квартири, машини, меблі й побутову техніку.

Недалеко ті часи, коли українці вкладатимуть інвестиції у меблі

      Генеральний директор Черкаського ДОКу особливою гордістю свого підприємства вважає саме м'які меблі. Він каже, що комбінат відмовився від використання у виробництві сидінь ДВП, аби дивани та крісла не «просідали». Замість цього віддали перевагу металевому каркасу та гумовій стрічці, від чого вироби роками не втрачають свого товарного вигляду та комфортності. Всі дивани, виготовлені черкаськими деревообробниками, трансформуються у ліжка й оснащуються матрацами «Венето», причому вони можуть бути м'якими, твердими, у формі кола чи трикутника, різної довжини. Свої вироби комбінат виготовляє зi змінними чохлами, і це вже оцінили споживачі.

      Минулого серпня Черкаський ДОК почав виробляти ще й ламелі — гнуті дерев'яні елементи до ортопедичних ліжок. У планах підприємства виготовлення ламелей до 40—50 тисяч штук щомісяця. Недавно тут встановили німецьку автоматичну лінію для поперечного склеювання шпону. А ще придбали в Іспанії збанкрутілий завод ДСП, й весною обладнання з того підприємства буде змонтовано на площах Черкаського ДОКу, що дозволить освоїти виробництво ДСП різної товщини. Серед задумок й випуск ламінованих ДСП, переоснащення фанерного виробництва. Загалом уже до кінця року ДОК планує вийти на 8 млн. грн. щомісячного грошового обігу.

      Ці досягнення могли бути значно вищими, аби на підприємство, наче на роботу, не ходили численні «неждані гості». «Як і рік тому в нас сидять податківці, прокурори й слідчі, нас викликають на допити — не подобається владі те, що мені не подобаються Кучма і Янукович, що буду голосувати за Ющенка. Проти нас постійно порушують кримінальні справи, й ми змушені захищати себе в судах. Наприклад, того року суд прийняв рішення, що порушення такої КС було незаконним. Тепер вони перевіряють наші сільськогосподарські підприємства в Золотоніському районі», — обурюється генеральний директор Черкаського ДОКу Сергій Одарич. Він каже, що з березня держава заборгувала підприємству за експорт продукції майже 1 млн. грн. ПДВ. I знову доведеться звертатися до суду, аби черкаських податківців притягли до відповідальності.

      І все таки, не зважаючи ні на що, у майбутнє керівник черкаських деревообробників дивиться з оптимізмом, покладаючи надії на вибори Президента і на зміни, які принесе він Україні. А ще Сергій Одарич переконаний, що недалеко ті часи, коли українці почнуть вкладати інвестиції у меблі. Бо із зростанням доходів люди перестануть купувати одноразові меблі на базарах, через що пройшла більшість із них. На кожного жителя в державі, говорить Сергій Олегович, припадає чотири спальних місця — одне в себе вдома, інше — гостьове, у багатьох також є дачний будиночок, а врахуйте готелі, бази відпочинку. Якщо в нас до 50 мільйонів населення, то в Україні має бути 200 мільйонів спальних місць, тобто стільки ліжок та матраців. Це обсяг українського ринку. А скільки наших українських сімей мають сучасні меблі? Може, 2—3 відсотки. У всіх інших меблі слугують по 20 років і треба їх міняти. Отож Черкаський ДОК до цього активно готується й оснащує своє виробництво обладнанням прохідного типу, яке дозволить виконувати великий обсяг робіт i задовольнити попит споживачів на меблі, який зростатиме.

      Колектив Черкаського ДОКу генеральний директор Сергій Одарич, зазвичай, називає «наша родина». А ще зізнається, що «тільки тоді вважатиме, що зробив на підприємстві все що міг, коли кожен працівник буде їздити на роботу на власному авто».