Нова відставка генерала

      «Іван-покиван» української політики, 63-річний ветеран спецслужб Євген Марчук втратив свою чергову високу посаду. Колишній уповноважений управління КДБ на Кіровоградщині (з 1963-го), екс-начальник полтавського КДБ (з 1983-го), колишній перший заступник голови КДБ УРСР (з 1990-го), державний міністр УРСР з питань оборони, нацбезпеки і надзвичайних ситуацій (1991), екс-глава СБУ (1991—1994), екс-віце-прем'єр-міністр і перший «віце» (1994), навіть колишній глава Кабміну (1995—1996), двічі народний депутат (голова фракції СДПУ(о) в 1998 році), кандидат у президенти на виборах-1999, який спровокував так звану «канівську четвірку», що підіграла Леонідові Кучмі, й отримав за це посаду секретаря Ради нацбезпеки й оборони (1999—2003), з подачі партнерів-«медведчуківців» став 25 червня минулого року міністром оборони й до вчорашнього дня був «цивільним» керівником військового відомства. А вчора Президент Кучма прийняв відставку Євгена Кириловича.

      Якщо з посади Прем'єр-міністра у 1996-му Кучма виганяв Марчука «за формування власного політичного іміджу», то цього разу коріння відставки глибше. Адже на наступних роботах старий генерал працював уже на користь іміджу гаранта, не забуваючи, звісно, й про особистий меркантильний зиск. Поки міністр оборони затівав небувалу за розмахом реформу війська, пояснюючи це потребою його скорочення, поки штампував на конвеєрі кадрові укази й цікаві майнові розпорядження, рвалися артилерійські склади під Мелітополем. Це була перша догана міністрові, але не пішов він у відставку й після другої, коли в серпні Кучма «наїхав» за флотське безладдя в Балаклаві. Формальним приводом, аби відірвати Євгена Кириловича від теплого місця, завдавши таким чином удару по «павутинню» СДПУ(о) й глави АП Медведчука, Кучма зробив свою інспекцію Павлоградського хімзаводу з утилізації твердого ракетного палива. «Я сьогодні приймаю відставку Марчука за те, що в цьому плані робиться тут не так, як треба робити по-державному», — передає слова Президента «Інтерфакс-Україна». Мовляв, знову постала проблема поводження з боєприпасами, а тут — «відкритий саботаж», «загроза для країни».

      Хоча ідеться нібито про добровільний рапорт міністра оборони, звільнення явно стало для Є.М. несподіваним. Адже ще вчора він спілкувався з народом та військовими під час прямої урядової телефонної лінії, також учора до обіду представляв з парламентської трибуни закон про організацію оборонного планування. Власну оборону він спланував таки не надто надійно. Тепер можна лише припускати, на якій наступній посаді випливе «Євген-покиван», майстер хитромудрих політичних комбінацій, учасником яких навколовладних схем стане. А поки що можна лише гадати, в яких іще колізіях останніх днів був замішаний тепер уже екс-міністр оборони України.

      Перший цивільний керівник військових в історії незалежності України і активний реформатор Збройних сил, діяльність якого викликала чимало нарікань з боку скорочених офіцерів, таки пішов. Штамп звичний — «за власним бажанням». Хоча останніми днями постать Євгена Кириловича вкотре опинилася в центрі уваги в негативному світлі. Нагадаємо, що ще в понеділок певний резонанс спричинила інформація речника Генеральної прокуратури Сергія Руденка про те, що нібито міністр оборони порушив законодавство під час ухвалення угоди про відкомандирування 25 українських військовослужбовців на гасіння пожеж у Туреччину, а також надав приватним компаніям 8 військових вертольотів. Інтерес слідчих із Різницької до цієї справи почався відтоді, як на початку вересня внаслідок катастрофи одного з наших вертольотів «Мі-8» загинуло 5 осіб, троє з яких були українцями. Наразі слідство встановило, що техніка і військовослужбовці були надані у розпорядження канадської фірми «Артік Групп Лімітед» згідно з домовленістю з авіакомпанією «Росьавіа». Угода з військовим керівництвом була підписана 14 червня цього року.

      Така інформація дала підставу деяким ЗМІ зробити висновки про те, що Генпрокуратура обвинувачує Марчука у скоєнні мало не державного злочину. Але сам речник ГПУ Сергій Руденко в телефонній розмові з кореспондентом «УМ» за годину до відставки Марчука зазначив, що таке трактування його слів є не що інше, як перекручування фактів. Адже Генпрокуратура обвинувачення нікому не пред'являла, в тому числі й міністру оборони, бо триває слідство і до його завершення говорити про чиюсь вину недоречно. Водночас пан Руденко зазначив, що у слідчих із Різницької є серйозні підстави вважати, що у даному випадку закон було таки порушено високопосадовими особами оборонного відомства». Адже на документах угоди стоять підписи тоді ще виконуючого обов'язки головкома Сухопутних військ генерал-лейтенанта Валерія Фролова і... міністра оборони Євгена Марчука, який власноруч поставив резолюцію «Узгоджено». Наслідки відомі — смерть військових і мало не півмільйонні збитки (саме стільки коштував Мі-8).

      У цьому світлі — кілька цікавих спостережень. Починаючи з неділі, мало не всі центральні ЗМІ Росії почали різко критикувати Марчука, немов по команді?.. Чому Генпрокуратура нібито нікого конкретно не обвинувачувала в понеділок (слідство ж не завершено), але чомусь назвала прізвище Марчука у прив'язці до угоди з колегою з Туреччини — оборонного міністра цієї країни Веджді Гьонюля? Відповіді різні. «Українська правда» вважає, що, швидше за все, за відставкою Марчука стоїть кризовий менеджер із Банкової. Адже, на думку багатьох експертів, саме Медведчук не лише має свої тісні відносини з Москвою, а й нібито керує українським Генпрокурором.

      «Безумовно, можна й треба мати претензії до Марчука в його керівництві Збройними силами. Однак так само треба розуміти, коли держава віддає таку важливу справу, як кадрова політика, в руки іншої держави, це означає катастрофу державності. Книга Кучми «Україна — не Росія» просто може застаріти», — пише «УП».

      Прізвища Марчука — Медведчука згадувалися і в нещодавньому журналістському розслідуванні Дмитра Ар'єва «Прихована істина», показаному на річницю зникнення Гії Гонгадзе на 5-му каналі. Адже ніхто з цих двох не простежується у спілкуванні з Кучмою на плівках Мельниченка, до того ж, виявилося, що Марчук знав про прослуховування кабінету гаранта ще задовго до того, як майор-охоронець утік на Захід. Фільм Ар'єва використав у своєму недільному випуску «Епіцентру» і В'ячеслав Піховшек. Правда, лише вигідні офіційній пропаганді з Банкової фрагменти. Випадковість? Мабуть, ні...