«У казці цій ти будеш головним...»

Важливо зрозуміти: ти нікому нічого не винен

У кабінеті логопеда Черкаської психоневрологічної поліклініки Тамари Іванової проходить курс лікування 17-річна Юлія Бойчук. Дівчина почала заїкатися ще в дошкільному віці. З часом мова покращилася, але останнім часом проблема знову нагадала про себе.

«У мене тимчасове заїкання. Мені складно почати говорити слово, і від цього виникають паузи в розмові. А недавно перенесла невеликий стрес, дуже хотіла добре здати іспити і перехвилювалася», — розповідає Юлія.

Дівчина зізнається, що в душі має давно виплеканий образ, мовляв, я розумна і не маю права помилятися. Такою, каже, її хочуть бачити батьки і ще змалечку вчили, щоб була з людьми доброю і чемною.

Тамара Іванівна уважно вислуховує дівчину і спочатку зачитує Юлії записи юнака, який свого часу пройшов у неї курс лікування та залишив на папері своє бачення для тих, хто матиме такі ж проблеми.

«Для покращення мови треба засвоїти прості речі — зрозуміти, що ти нікому нічого не винен і не маєш комусь старатися подобатися. Це допоможе позбутися нервозності, кепського настрою, суєти, впливу авторитетів і сором’язливості», — читає написане пані Тамара. І додає: хлопець нічого не пише про заїкання, але стверджує, що до цього призводить психоемоційний стан.

«А я стараюся всім догоджати. Це жахливо!», — втомлено посміхається Юлія.

«А маєш бути природною, щоб тобі було комфортно. Не слід носити «маску». Звичайно, важливо бути вихованим і тактовним, рахуватися з чужою думкою, але важливо мати свою точку зору», — пояснює логопед.

За словами лікаря, якщо людина поважатиме себе, то це робитимуть i ті, хто її оточує. Бо заїкання, наголошує лікар, не проявляється в тих людей, які впевнені в собі.

Не перевчайте дитину-лівшу!

Найчастішою причиною заїкання, говорить Тамара Іванова, вважають переляк. Пригадує, як лікувала семирічного пацієнта, який почав заїкатися після того, як його на вулиці оточили бродячі пси.

Але, наголошує лікар, лякатися можуть усі діти, а заїкаються лише деякі. І це зазвичай ті малюки, які сором’язливі, прагнуть усамітнитися, мають страх вимови, через що постійно хвилюються. Особливо вразливими є діти-лівші, зауважує фахівець. У них домінує права півкуля мозку, котра відповідає за емоційне сприйняття довкілля, за чутливість, інтуїцію, наочно-образне мислення. З одного боку, вони можуть багато чого досягти у житті, бо є творчо обдарованими, а з іншого — вразливі до образ і схильні до неврозу.

Тому, радить лікар, не треба перевчати дитину писати правою рукою, не треба порівнювати її з іншими, вихваляючи, що вони можуть, а ти — ні. Так само не можна дорікати синові чи доньці, що вони надто повільні або рухливі, нестримані або неуважні.

«Батькам не слід підлаштовувати дитину під себе. Це може негативно позначитися на її психоемоційному стані та мовленні», — закликає Тамара Іванівна.

Бо в таких випадках, зазначає лікар-логопед, дитина стає дратівливою, у неї погіршується сон, може з’явитися енурез, біль у животі або головні болі. Так півкулі головного мозку реагують на некоректне втручання у діяльність особистості.

«Від цього може статися затримка мовного розвитку і навіть призупинитися ріст малюка. Дитина починає заїкатися, не може вимовити слово чи кілька разів повторює якийсь склад або звук. Може не відповідати на запитання, бо судома зціплює м’язи мовного апарату», — наводить приклади зі своєї практики Тамара Іванівна.

Оздоровлювати треба не дитину, а її оточення

Заїкання, за словами лікаря, посилюється, коли дитина хвилюється через невдачі та помилки, а також тривогу — як до цього поставляться навколишні. Це може вплинути навіть на те, що в дитини почне формуватися комплекс неповноцінності. Тож, наголошує логопед, оздоровлювати необхідно не лише дитину, а й її оточення. Бо якщо батьки неврівноважені, це також впливає.

Лікар радить не розповідати іншим про заїкання малюка, не демонструвати цього у його присутності, не показувати хвилювання через таку ваду. Адже тоді дитина з усіх сил прагнутиме говорити краще, і чим більше старатиметься, тим гірше у неї це виходитиме.

«Потрібно попросити дитину сказати речення спокійно і неквапливо. Навіть рухи батьків мають бути такими ж. Те, що їй не вдається, повторити разом, — пояснює пані Тамара. — Треба дати зрозуміти, що нічого страшного не відбувається, підказати, як правильно висловитися, а потім похвалити. Дитина наслідує того, кого любить, тож у неї поступово кудись зникає й заїкання».

Тамара Іванова наводить приклад лікування 17-річного хлопця, який заїкався ще з дитсадка. Пригадує, як він прийшов на прийом і тримався скуто та напружено. «Юнак знав, що треба робити, аби не заїкатися, але боявся вимовляти складні слова. Було очевидно, що тут проблема не в мовленні», — каже пані лікар.

Тоді, пригадує, вона запитала юного пацієнта, чого він боявся у дитинстві. І той не роздумуючи відповів: «Маму!». Тамара Іванівна запросила на розмову ще матір хлопця і поцікавилася, яким він був у дитинстві. Жінка відповіла, що дуже слухняним.

«То яка ж ціна тієї слухняності? Адже син просто боявся сперечатися, бути активним у дитсадку, школі, боявся помилитися, коли треба було вимовити складне слово», — дивується лікар.

У такій ситуації, каже фахівець, у дитини виникає страх і формується занижена самооцінка. А тим часом батьки переконані, що їхня поведінка слугує на благо дитини.

«Прогноз при корекції заїкання залежить від особистості, а не від ступеня заїкання», — переконана Тамара Іванова. У дошкільному віці таким малюкам добре допомагає казкотерапія — це обговорення ситуацій з героями. Оскільки саме через них можна навчати дитину корегувати свої почуття, погляди і вчинки. Наприклад, лікарка радить зіграти казку в ролях, головну з яких дати дитині. Мета таких спектаклів — позбутися страху перед казковим або реальним образом.

«Найкраще, щоб дитина виконувала роль того, хто в неї викликає страх. Тоді образи агресії та зла втрачатимуть свою силу. Агресивній дитині треба дати роль доброзичливого героя. Принижена дитина хай зіграє лідера», — радить пані Тамара.

Але, підсумовує, самим батькам виправити мову дитини дуже складно. Краще звернутися до логопеда.