Дві голови Спілки жінок України: чинна Леокадія Герасименко та почесна Марія Орлик (праворуч) серед своїх посестер.
— Сьогодні обов’язок жінки — чекати чоловіка зі сходу, народжувати дітей, бути суспільно активною. Для української жінки зараз час —визначний. Чим більше жінок гуртуватиметься докупи, тим скоріше ми повернемо мир. Як казав Сократ, «ми не можемо втрачати час, можливості, слово» (Оксана Юринець, народний депутат України).
— Роль української жінки в історії — унікальна. Наша Надія Савченко показує, яким є сучасний герой. Нинi волонтерський рух, який складається в основному з жінок, надав допомогу захисникам, що дорівнює бюджету Української держави (Михайло Радуцький, заступник голови КМДА).
— Нашу жінку поважають у всьому світі. Я як дружина прикордонника знаю це. Раніше наші чоловіки першими зустрічали гостей, а тепер стали першими проти ворога. За час АТО загинуло 64 прикордонники. Профспілка, яку я очолюю, опікується вдовами та сиротами, таку турботу повинні відчувати всі в країні, хто лишився без годувальників (Антоніна Птиця, дружина прикордонника).
— Ми тільки зараз почали по-справжньому здобувати нашу Незалежність. Проект «КримSOS» опікується внутрішніми проблемами переселенців зі сходу. Людям дуже важко починати життя заново. І саме жінки виконують миротворчу місію. Важливо, що ця програма працюватиме у 15 регіонах України, є сподівання, що до березня наступного року скалічених доль стане менше (Таміла Ташева, координатор проекту «КримSOS»).
— Луганчанки як ніхто мріють про мир. Ми тут, щоб говорити про інвестиції. Дуже важливо дати роботу людям у Станиці Луганській. Справжні чоловіки сьогодні воюють, інші, яких і чоловіками важко назвати, тікають — хто від окупації, хто від мобілізації. А жінки залишаються тилом. Волонтери відправляють «Новою поштою» продукти і речі у контрольовані пункти, а ми вже веземо їх на передову... Наші молодь і діти — за єдину Україну, вони співають гімн і вітаються «Слава Україні!», вони — активні учасники фестивалю «Це — Україна!». І це нам із ними вирішувати, що буде на нашій землі (Ольга Лішак, заступник голови військово-цивільної адміністрації Луганщини).
— Дніпропетровськ цілодобово приймає і мертвих, і живих. Наші жінки з почестями ховають невідомих солдатів, а хірурги без упину оперують поранених. Закликаю на місцевих виборах голосувати за тих, хто прагне миру! (Валентина Тальян, голова Дніпропетровської СЖУ).
— Все, що розповідають про «вату», про проросійські настрої на Донеччині, — брехня. Нехай припинять уже ділити нас на схід і захід. Тільки жінки зможуть побачити себе та інших відсторонено і помиритися. Грузинки-колеги, підписуючи меморандум, говорили нам: «Настане час — і у вас почнуть опускатися руки, але ви повинні підняти їх!» (Лілія Кислицина, директор краматорського клубу «Пані»)
— Ми легковажно ставилися до незалежності від Росії, а з нами велася інформаційна й економічна війна до фізичного знищення. Ми чуємо від молоді, що вона готова до кінця захищати свою країну, тому маємо знайти нові месиджі. Сьогодні у Кіровоградській області 11 тисяч переселенців. Моя місія полягає у допомозі інтегруватися цим людям і відчути, що українці — не меншовартісні. Коли діти, які переїхали з окупованої частини, вивчають українську історію, то дивуються, чому раніше їм про це не розповідали. І наперекір усім байкам дуже легко стають україномовними (Віта Атаманчук, заступник голови Кіровоградської держадміністрації).
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
