Добре управління — у доброго господаря

— Олено Василівно, в чому полягає основний результат проекту для вашої сільської ради як пілотної території?

— Найцінніше те, що мали можливість думати, аналізувати та зрозуміти: ми повинні самі діяти. Не покладатися на те, що хтось щось зробить, не чекати, що хтось щось скаже. Ми повинні прагнути змін предметно, і тоді вони обов’язково настануть. У державі проходить децентралізація влади, повноваження планують передати на місця. І от ми поки що єдині на території Фастівщини, Макарівщини провели слухання своїми громадами і вирішили, що готові до об’єднання. Відповідно до закону про добровільні об’єднання громад подали на офіційний висновок щодо відповідності Конституції та законам України прийнятих нами рішень, хочемо об’єднуватися в одну громаду, готові працювати, розвивати сільські території. Ми впевнені, що в нас повинно все вийти. Також за результатами проекту оголошено конкурс учасників iз розвитку зеленого туризму на нашій території. А поки що громади самостійно впорядковують природні джерела. Наприклад, одна громада, яка не мала ставка останні два роки, мобілізувалася і відремонтувала дамбу. Тобто є реальні зрушення. Також укладено два договори оренди для підприємств з виготовлення альтернативних видів палива. І найцінніший досвід — ми повернули собі велику земельну ділянку, яка чомусь опинилася в Макарівському районі.

— А де ж брати час для такої роботи?

— Це правда, часу обмаль. У законі про сільських голів та сільське самоврядування прописано 172 повноваження. Тобто маємо і будуватися, і водичкою забезпечувати, і нотаріальні дії проводити, і земельні питання вирішувати. Це така собі малесенька держава в маленькому селі. Спочатку шукали пітримки в державних аудиторіях. Але якщо перспектива розбудови наших сільських територій видавалася цікавою нам, нашим територіям, то не таким цікавим це було нашому районному керівництву. Всі хочуть проектів, якi швидко принесуть реальні кошти. А не навчання, яке вони називають «говорильня». Ми зустрічалися з однодумцями, залучали до нашого проекту і бізнесменів, і керівників установ. Урешті вдалося переконати голову райради, райдержадміністрації, що цей проект на Фастівщині потрібен, і ми підписали меморандум про співпрацю та почали нашу невеличку роботу. «Круглі столи», безкінечні дискусії. Була недовіра, бо ніхто не вірив, що можна внести якісь зміни у законодавство, що нас можуть почути, що ми говоримо правильні речі. Але наші виступи виявилися співзвучними з пропозиціями змін до Земельного кодексу. Тому робочі групи розглянули їх у МінАПК, їх уже вносять у майбутнє земельне законодавство.

— Проект зазвичай починається з аналізу, «діагностики» території. Що цікавого для подальших акцентів спільної роботи виявили ви, проаналізувавши території ваших громад?

— Громадська платформа проекту голландської програми «Матра» створена на базі Томашівської, Пришивальницької, Соснівської, Дідівщинської, Великогуляківської, Дорогинської сільських та селищних рад. Загалом на Фастівщині 24 сільські ради та 6 селищних рад. Тобто наша громада — четвертинка району. Це чудовий край лісів, річок, багато підземних джерел, чорноземів, покладів граніту, піску, глини. Маємо багато ресурсів, отже, громади мають і хороші геологічні ресурси, щоб бути заможними, економічно розвиватися. Ця територія об’єднана багатим історичним спільним минулим ще з XIV—XV століть. Пілотна територія має зручне сполучення з райцентром, з Києвом. Взагалі нашу територію здавна називали маленькими Карпатами: оця мальовнича горбистіть, яри... дуже красива та цікава місцевість для туризму і відпочинку. Ми маємо величезний потенціал як природний, так і людський для розвитку своїх територій.

— Чим вас особисто зацікавив проект?

— Насамперед перспективою бути почутими. Також можливістю спілкуватися з експертами, як українськими, так і голландськими. Завдяки проекту ми глибоко проаналізували тему земельних відносин і як вони позначаються на розвитку наших сільських територій. Рекомендації «Громадських платформ», створених у межах проекту, частково враховано при розробці Державної стратегії сільського господарства та розвитку сільських територій на період до 2020 року, у розробленому земельному законодавстві. Думаю, найцінніше в такій роботі — долучатися до конструктивних змін, які відбуваються в нашій країні.

— Яких очікуєте результатів у сфері управління громадою?

— Звичайно, ми очікували відкритості, прозорості. Але чи вдалося це насправді, говорити ще важко. Бо коли дивишся новини, розумієш, — щоб досягти великих результатів у нашій державі, треба не рік, не два… Пройде дуже багато років. Тільки коли виросте нове покоління, молодь змінить нашу державу, за ними наше майбутнє. І вони дійсно зможуть відстояти зрозумілу систему державного управління. Коли не люди служитимуть державним службовцям, а держава, державні посадовці розумітимуть, що вони створені для того, щоб було зручно і комфортно жити українцям у своїй державі.

— Які проблеми ви вважаєте наразі найактуальнішими?

— Перше, що нам болить, — це дотримання порядку і законності у сфері земельних вiдносин. Все настільки непрозоро.. У нас був на семінарі підприємець, який сьогодні готовий здати в оренду приміщення без оформлення в оренду землі. І, здавалося, ми навчилися основ доброго управління, зрозумілих, відкритих стосункiв, але продовжуємо працювати «по-українськи».

Друге — це передача повноважень на місця, управління землями в адміністративних межах. Ми надіслали запит щодо такої можливості й отримали відповідь з держземагентства, що нібито це ризик виникнення корупції на місцях. Знаєте, це так дико... Відповідно до Земельного кодексу у нас 15 відсотків — землі резервного фонду, вони повинні залишатися в адміністративних межах. На сьогодні лишилося 2,5 — 3 відсотки тих земель. Це коли у нас забирають 1,4 — 2 тисячi гектарів землі, залишають 30 гектарів земель запасу, і ось уже й їх розподіляють в обласному земагенстві. Нам же кажуть: а у вас буде корупція, вам не можна тими землями розпоряджатися! Ми ж хочемо їх для своїх громад зберегти! Території сільські мають же за рахунок чогось розвиватися?

Третє — це, звичайно, процедура оформлення земельних документів як права власності, так і договорів оренди. Досі це занадто складно. Щоб оформити договір оренди комунального майна, тобто передати земельну ділянку в оренду, треба 2 роки (!) чекати, — офіційна реєстрація стільки передбачає. То, звичайно, за цей час людина, яка готова сьогодні працювати, створити 10-20 робочих місць, просто змінить свої плани.

Врешті, ми таки вимагаємо, щоб земельний кадастр був відкритим. Бо повинні всі землекористувачі сплачувати за земельні ділянки, отримані у власність.

Міністерству аграрної політики треба визначити пріоритетом розвиток саме сільських територій. Так, у нас буде реформа місцевого самоврядування, має проходити децентралізація влади. Але на сьогодні ми спостерігаємо, що ця децентралізація планується як об’єднання сільських територій навколо міст. Це не зовсім те, що повинно бути. Такий шлях призведе до вимирання села, саме сільських територій.

— Чи, на вашу думку, варто ваш досвід об’єднання громад поширювати в Україні найближчим часом?

— Впевнена, що рамки проекту занадто малі, як мінімум це має бути весь район. Коли ми будемо великими громадськими платформами працювати і стукати, вимагати взаємодії, тоді легше досягти результату. Наші громади повірили, що в країні можливі зміни, і ми їх не можемо розчарувати. Рішення не повинні прийматися за зачиненими дверима, ми хочемо бачити на наших територіях раціональних голландських бізнесменів, які будуть навчати наших грамотному веденню бізнесу — прозорому, зрозумілому для всіх. І наші громади мають побачити реальні зміни в державі вже найближчими роками на власних територіях.