Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
В’ячеслав Ніконоров зіграв у стрічці молодого художника Гену. (з соціальної мережі.)
— Чи легко давалася роль і які відчуття довелось пережити?
— Зніматись було дуже цікаво, адже в мене раніше ніколи не було головних ролей. Тим паче що в якомусь сенсі цю роль можна назвати драматичною!.. Але водночас було й складно, адже доводилося постійно перевтілюватись. Хоча ця нова для мене робота, де я виплакав усі очі, — шалений досвід!
Деякі сцени фільму «Міна» протягом шести днів були відзняті без використання декорацій у селі Семенівка та у місті Слов’янську, які постраждали від обстрілів, тож якоюсь мірою це художньо-докуменальний твір. Трагічна фінальна сцена, коли герой назавжди залишає рідне село, аби поїхати туди, де не стріляють, тікаючи від соціального середовища, в якому нестерпно жити, й простуючи полями до автобусної зупинки, наступає на міну, відзнята на Київщині. Адже наражати знімальну групу на небезпеку в замінованих полях Донбасу — було б безглуздо. Потрапили в кадр i непрофесіонали: місцеві жителі й воїни АТО, у сцені перевірки документів на реальному блокпосту.
Додає напруження стрічці й своєрідна музика гуртів «ДахаБраха», «Електронмашу» й Вофки Солов’я, котрий був також в іпостасях генерального продюсера, режисера й співавтора ідеї фільму. Пан Вофка, справжній український самородок, адже звичайний сільський хлопець із Херсонської області, без зв’язків, спеціальної освіти через соціальні причини вирвався у США на навчання і, незважаючи на скепсис за океаном своїх же співвітчизників по «совку», — ось уже 18 (!) років успішно працює в Голлівуді.
— Коли ви знімали фільм у зоні АТО — наскільки це було безпечно й чи виникали якісь проблеми?
— Під час самого знімального процесу у нас була охорона й ніяких проблем не виникало. Єдиний неприємний випадок стався вже опісля зйомок, коли наш продюсер по візуальних ефектах Максим Чижевський перетинав кордон, аби провідати свою сім’ю в Алчевську... Але, слава Богу, він залишився живим i все закінчилось для нього благополучно.
— Як вдалося домовитися про перетин блокпостів у зоні АТО?
— У цьому неоціненну допомогу отримав від мого друга Тимофія Нагорного, з яким ми познайомились в Лос-Анджелесі й котрий згодом став виконавчим продюсером фільму. Він уміє домовлятися й переконувати, адже вже разів 20 до зйомок перетинав блокпости, причому як наші, так і ворожі. Також дуже вдячний штабу АТО, тим людям, які підтримали й зрозуміли, що коли в країні робиться хороший якісний продукт — потрібно об’єднувати зусилля!
— Чому взялись виконувати головну роль у цій стрічці?
— Сценарій молодого й талановитого Олексія Гавриленка мені дуже сподобався. В якійсь мірі доля головного героя перегукувалась із моєю, відчув якусь паралель з тим, що відбувалось у мене в житті... Я побачив можливість поєднати дві теми, соціальну й тему сучасних подій на сході, й виразитись творчо. Завдячую таланту оператора-постановника Олександри Мясникової, яка родом iз Мінська, але зараз працює в Нью-Йорку.
— Які перші відчуття були під час зйомок на території недавніх боїв?
— Приїхавши на схід, побачивши руйнування, бронетехніку, що з шаленим ревом проїздить поряд, — перші дві години було дуже страшно, а потім звикаєш, розуміючи, що життя не зупиняється! Згодом ще важче було, коли повернулись у Київ, — три дні не могли перебудуватися до спокійного життя...
Михайло Ігнатов, котрий зіграв батька головного героя, емоційно додав: «Коли режисер запросив мене зніматися — мене знайомі відмовляли від зйомок; я страшенно боявся, адже довгі роки жив за кордоном. Але, коли приїхав до Києва й познайомився з доброзичливим, толерантним, романтичним й патріотичним Вофкою Солов’єм, всі переживання минулися. Не пам’ятаю за весь знімальний день (граючи з Тетяною Кравченко, досить нервовою акторкою), щоб режисер підвищив на кого-небудь голос. Це єдина картина після зйомок, у якій я радів, відпочивав і насолоджувався від виконаної роботи».
— Який загальний бюджет фільму?
— Бюджет складає більше 70 тисяч доларів. Основний вклад зробив Назар Бонка. Фільм робився не лише в Україні, а й за кордоном — зокрема корекція кольору, монтаж, накладання музики, доповнення відзнятим матеріалом та візуальними ефектами, аби продукт відповідав світовим стандартам.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>