Дрижаки від Прем’єра

Наприкінці минулого тижня Арсеній Яценюк приголомшив новиною: у вересні Прем’єр має намір запропонувати Верховній Раді новий склад Кабінету Міністрів. Недавно, розповів Яценюк, він заслухав звіти усіх міністерств і за підсумками цих звітів «поставив чіткі завдання кожному міністру в тій галузі, за яку він відповідає». Відтак «у вересні буде зрозуміло, що зроблено, а що — ні». Проте схоже, що вже зараз Прем’єр розуміє: результати будуть невтішні, недарма він, не чекаючи осені, анонсує «новий склад Кабміну та нову ефективну структуру українського уряду».

При цьому глибоко вражають дві речі — по-перше, безкомпромісна віра Арсенія Петровича в те, що особисто він «встоїть» за будь-якої політичної погоди і саме йому доведеться формувати новий уряд. А по-друге, те, що й досі, виявляється, не вироблено «ефективної структури» уряду. Звідси закономірне запитання: чим же тоді займався Яценюк протягом перших двох каденцій, адже склад Кабміну, який сформують восени, буде вже третім із числа тих, які працювали під його егідою? Якщо чинному голові уряду так тяжко досягти ефективності, то, можливо, є сенс попрощатися саме з ним, аніж укотре перетасовувати його підлеглих?

Що заважає поганому танцюристу?

Відверто кажучи, Арсенію Яценюку вже давно пора у підставку. І не треба боятися, що це з якоїсь причини не сподобається МВФ, Євросоюзу, нашим західним партнерам разом узятим чи іще комусь. Головне, аби український уряд подобався передусім українцям, а все решта — то деталі. Італія донедавна постійно міняла уряди, так що за їхньою чехардою не встигали навіть місцеві оглядачі, але загальні показники розвитку ця країна має кращі, ніж у нас.

А тим часом в Україні при владі перебуває вже 16-й iз 1991 року уряд. Нашим прем’єрам не звикати: стиль «live fast — die young» є для них нормою. Навпаки: чотирирічне правління Азарова на тлі калейдоскопічних змін попередніх урядів виглядало майже збоченням. Утім главі Кабміну необов’язково бути спринтером, йому головне — бути чемпіоном. А ось iз цим у Яценюка якраз і не склалося.

Чинному прем’єру можна дорікнути багато чим. Почати можна хоча б зі ставлення держави, яку він представляє, до бізнесу. На бізнес було обіцяно зменшити податковий тиск — формально це виконано, а фактично — ні. Адже замість старих скорочених податків було введено нові. Крім того, підприємці в більшості своїй так і не змогли скористатися буцімто зниженням єдиного соціального внеску — умови для цього в законодавстві прописані «непідйомні».

Що ще можна закинути очільнику уряду? Загалом список претензій відомий кожному. Не була утримана національна валюта. Не збільшені соціальні виплати, не переглянуто прожитковий мінімум, не проіндексовано споживчий кошик. Натомість усі можливі тарифи поповзли вгору. Не скасовані і VIP-пенсії, а на пенсії для працюючих введено 15-відсотковий податок.

Попри те, що Кабмін скоротив чиновників на 10% (що само по собі негусто), їхні посадові оклади зросли вдвічі, а отже, економія відсутня. Ніхто не впровадив страхової медицини, не забезпечив бійців АТО безкоштовними протезами, та й видатки на армію залишають бажати кращого: замість обіцяних 90 млрд. бюджет виділяє на оборону лише 44,6.

Не побудовано стіну на кордоні з Росією, хоча захисний вал планувалося спорудити до кінця вересня 2014-го. Не розширені права органів місцевого самоврядування. Ніхто не бореться з офшорами і не намагається «дістати» звідти незаконно вивезені державні кошти (що також анонсувалось Яценюком).

Не добуто в достатніх обсягах українського газу за ціною 70-100 доларів за кубометр. Не повернуто в казну грошей олігархів. Нарешті, ніхто не бореться з корупцією, і хоча Арсенію Петровичу здається, що це ганебне явище подолано «на макрорівні», дані міжнародних інституцій говорять про інше: недарма у корупційному рейтингу Україні відведено 142-ге місце зі 175.

Головна проблема — електроенергетика

Однак навіть ці значні промахи Прем’єра тьмяніють на тлі наближення опалювального сезону і тієї катастрофи, яка насувається разом із ним. Річ у тім, що  обсяги виробництва електроенергетики з початку року впали на рекордні 12,2% порівняно з минулорічними. Зроблених на зиму запасів вугілля на теплових електростанціях украй недостатньо, а грошей на його закупівлю бракує з причини різкого падіння розрахунків на енергоринку. Минулу зиму пройшли без каскадних аварій завдяки теплій погоді. Очевидно, в умовах військової агресії наступної зими не варто сподіватися на високу якість енергопостачання.

Аби продемонструвати своє занепокоєння ситуацією, нещодавно Прем’єр Арсеній Яценюк дав очільнику Міненерговугілля Володимиру Демчишину важливу вказівку: «У вересні відрапортуєте про готовність системи до наступного опалювального сезону». В середовищі експертів існує переконання, що якщо ситуація не зрушить з місця, то навіть віялові відключення цілих регіонів не врятують енергетику від колапсу. Хіба що природа знову подарує нам теплу зиму? Нагадаємо, щоб зберегти енергосистему від каскадної аварії, унаслідок якої повністю зупиняється виробництво електроенергії, диспетчерський центр НЕК «Укренерго» минулого року запроваджував графіки аварійних відключень цілих регіонів.

А тим часом цьогорічне падіння розрахунків на енергоринку України призвело до того, що генеруючі компанії не отримали з ринку майже 8 мільярдів гривень за відпущену продукцію, а тому станції не мають достатньо коштів на закупівлю палива, вугілля та газу. Станції змушені мінімізувати ремонти, деякі підприємства перейшли на 4-денний робочий тиждень. У найгіршому становищі — теплові електростанції, які 9 місяців поспіль працюють у збитковому режимі, ділиться відомостями видання «Главком».

На тлі цього всього криза неплатежів набуває загрозливих розмахів — рівень оплати за відпущену споживачам електроенергію за перші 5 місяців поточного року знизився до 88,7%, тоді як минулого року розрахунки сягали майже 100%. Не варто забувати, що з 1 вересня тарифи на електроенергію для населення знову різко зростуть, тому неплатежі й далі зростатимуть.

Колишній міністр енергетики Іван Плачков заявляє, що винуватці зриву опалювального сезону сидять у стінах Кабміну. «Сьогодні у нас в енергетичному комплексі практично немає жодного енергетика. Звільнили всіх енергетиків і поставили дуже розумних, хороших фінансистів, айтішників та юристів. Це те саме, якби поставити регулювати вуличний рух тих, хто не знає ПДР, й одночасно дозволити їздити на автівках людям без прав», — говорить він.

На тлі цього оптимізм Прем’єра Яценюка щодо власного майбутнього і можливості формувати свою команду, м’яко кажучи, дивує. Хіба що з цього приводу існують підкилимні домовленості між ним та фракціями коаліції. Але в цьому випадку постає запитання, чим заплатить за отриманий карт-бланш Арсеній Яценюк? Вочевидь події найближчого часу проллють світло на це питання.