Друга п’ятирічка агрохолдингів

Основною рисою новостворених агрохолдингів в Україні у 2005—2010 роках стало їх бурхливе, подекуди хаотичне накопичення земельного банку і нарощення виробництва за рахунок екстенсивного розвитку. Останнім часом тенденція змінилася. І якщо з 2010 до 2013 року земельний банк агрохолдингів зріс до 6 мільйонів гектарів (+51%), то на початок нинішнього року загальний обсяг земельних ресурсів у їх оренді вже знизився до 5,6 млн. га. Минулого року скорочення відбулося, в основному, через втрати земельного банку агрохолдингів, які орендували землі у Криму та на сході, значне подорожчання виробничих ресурсів та складні умови доступу до фінансування. Концентрація земельних ресурсів у регіонах основної присутності холдингів також сприяла вгамуванню апетитів.

Зменшення земельного банку супроводжувалося консолідацією ринків. Зокрема, у 2013 році холдингові компанії виробляли більше 60 відсотків птиці, більше половини цукрового буряку та яєць, приблизно 40 відсотків кукурудзи та сої. Утім, незважаючи на великі обсяги виробництва, рентабельність таких компаній є здебільшого нижчою, ніж у незалежних підприємств. Це пояснюється більшими адміністративними витратами. Вітчизняні агрохолдинги також мають більші амортизаційні відрахування на техніку та обладнання. Переваги високого рівня інтенсифікації виробництва у вертикально інтегрованих структурах проявляються в період високих цін на продукти. Для прикладу: за результатами 2012 року агрохолдинги заробляли на гектарі зернових культур на 12,6 відсотка більше, ніж незалежні господарства. Саме в цей період почалася епоха зростання ефективності агрохолдингів.

Залучення зовнішніх ресурсів від розміщення акцій на міжнародних біржах продовжилося, проте на IPO у 2010—2015 рр. вийшли лише 5 вітчизняних аграрних компаній, тоді як у 2005—2010 роках їх було 16. Відповідно, обсяг залучених коштів зменшився уп’ятеро.

Після перших дефолтів у середовищі «важковаговиків» довіра іноземних інвесторів до українського АПК значно знизилася, а минулого року ситуація тільки погіршилася. На тлі загального економічного спаду суттєво ускладнився доступ до фінансування та фактично закрилися зовнішні ринки запозичень. Стало зрозуміло, що на найближчі роки шлях вітчизняним агрокомпаніям на міжнародні біржі ускладнено.

Така кон’юнктура змусила власників агробізнесу переосмислити стратегію розвитку своїх компаній. Агрохолдинги почали позиціонуватися не як актив, який можна відносно швидко продати, акумулювавши привабливі ресурси, а як довгостроковий проект, який потрібно розвивати.

Перспективи розвитку агрохолдингів в Україні детально розглянуть на VI Міжнародній конференції «Ефективне управління агрокомпаніями», що відбудеться 16—18 вересня 2015 року в Києві.