Зима запитає: «Чому?..»

Попри спеку за вікном, зиму, як би сумно це зараз не звучало, ніхто не скасовував. Торік через дефіцит газу і вугілля Україна опинилася у дуже скрутній ситуації, аж до віялових відключень електроенергії включно. Москва сподівалася, що буде гірше, але нам пощастило проскочити.

Газосховища: напівпусті чи наполовину повні?..

Проблема номер один минулої зими, над якою довго і різноманітно зловтішався очільник як «Газпрому» Олексій Міллер, — нестача газу в українських ПСГ. Сьогодні ми знову наступаємо на ці ж самі граблі. Ми накопичили трохи більше 13 млрд. кубометрів — це менше половини від їх загальної місткості.

Газ у наших сховищах — «європейський». Тобто де-факто російський, але куплений за реверсною схемою на Заході. Але проблема зовсім не в цьому. Нашій країні не вистачає коштів для закупівлі блакитного палива. Всього — близько 1,5 мільярда доларів, за які можна було б купити 7 мільярдів газу і таким чином убезпечити себе від більшої частини ризиків.

Цих коштів у держбюджеті немає. Нацбанк виділив «Нафтогазу України» 23 мільйони доларів із другого траншу кредиту Міжнародного валютного фонду: решта пішла у резерви для стабілізації валютно-банківської системи. Перемовини на тему «дайте грошей на газ» ведуться нині з Європейським інвестиційним банком, ЄБРР та Міжнародною фінансовою корпорацією. Видимих результатів, щоправда, немає.

Коштів від ЄС, які ми отримали раніше, вистачило на закупівлю 4 млрд. кубометрів газу, які ми купили у європейських же продавців за ціною 247 доларів за тисячу кубометрів. Тож від графіка закачування ми відстаємо. Хоча, щоправда, останніми днями Україна намагається компенсувати це відставання, навіть встановлюючи певні рекорди: 54,5 мільйона кубометрів за добу.

Але чи дотягнемо ми до необхідних 18-20 мільярдів кубометрів — наразі невідомо. Якщо не буде знайдено нових джерел надходжень коштів, то малоймовірно, що ми зуміємо. Не дивно, що в останній день липня Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив про кризовий стан в енергетичному секторі держави. Маючи на увазі не лише ПСГ.

«Не погодитеся на ціну — відключимо транзит!»

Проблема номер два — джерела надходження газу. Починаючи з 1 липня, Україна, як відомо, взагалі не купує російського газу, зосередившись лише на європейських постачальниках. При цьому, за словами як міністра енергетики Володимира Демчишина, так і незалежних експертів, без російського газу ми ще обійтися не зможемо. Принаймні цьогоріч.

У перспективі — безсумнівно, так. Для цього треба збільшити власний видобуток, зменшити витрати, запровадивши енергоощадливі технології, та диверсифікувати продавців. Але проблеми вирішуються не за один день (і добре, якщо у цьому напрямi хтось узагалі щось робить), тож наприкінці серпня Київ планує розпочати новий раунд газових перемовин із Москвою. Відбудеться така зустріч, попередньо, у Відні. «Я сподіваюся, що ми дійдемо до порозуміння», — сказав Володимир Демчишин. Остаточний документ — тристороння угода на постачання російського газу на опалювальний сезон 2015—2016 років — має бути підписана у вересні-жовтні.

На четвертий квартал ціна пального, яке ми купуємо у Європі, становитиме 250 доларів. А можливо, навіть трохи менше — враховуючи падіння світових цін на нафту, до яких прив’язана і вартість газу. Росія пропонує приблизно такі ж цінові умови — 247 доларів, але при цьому, на відміну від європейського ринку, ми не будемо застраховані від різноманітних політичних форс-мажорів, які виникають унаслідок поганого настрою Володимира Путіна чи є складовою його геополітичних ігор.

Наприклад, заяви російського прем’єр-міністра Дмитра Медведєва, що «Газпрому» слід узагалі відмовитися від транзиту свого газу українською територією — причому не йти назустріч жодним умовам Києва. Позицію рішуче розкритикував ЄС. «Це мало би глибоко негативні наслідки для енергетичної безпеки у Європі, адже український транзит дуже важливий: він найбільший, це 140 мільярдів кубометрів щороку», — пояснив Москві віце-президент Єврокомісії з енергосоюзу Марош Шефчович.

Поставки — між мінами й артобстрілами

Не вирішено проблему номер три, яка з’явилася «завдяки» напруженій роботі Росії з дестабілізації ситуації на сході нашої держави: де взяти вугілля для наших ТЕС? Сьогодні, коли на вулиці спекотно, Україна витрачає вугілля у «зимовому режимі»! «Упродовж минулого тижня ми спалювали 80-85 тис. тонн вугілля за добу, що є аналогічним витрачанням палива при температурі мінус десять градусів! — заявив Володимир Демчишин. — У літній період, як правило, спалюють 60-65 тис. тонн». Через таку дивну диспропорцію не відбувається накопичування запасів.

Отже дефіцит електроенергії, який у нас нині є, ми компенсуємо завдяки імпорту з Росії. Причому за цінами, які є вищими, ніж на внутрішньому ринку — 1,7 гривнi за кіловат/годину. За словами Прем’єра Яценюка, дефіцит енергетичного вугілля в Україні становить від 7 до 11 мільйонів тонн.

На відміну від ситуації у газовій сфері, де компанія «Нафтогаз України» належить державі, більшість вітчизняних ТЕС перебувають у приватних руках — холдингу ДТЕК. Відтак, приватний власник скаржиться на нібито занижені ціни на струм, які не дозволяють йому поповнювати запаси вугілля на складах та оновлювати виробництво, а держава заперечує ці закиди та, у свою чергу, звинувачує енергетиків у саботуванні підготовки до опалювального сезону. Експерти у цій ситуації стають на бік держави. «Вони (енергетики — Ред.) працюють по цінових заявках. А цінові заявки не містять у собі ризиків від збитковості тарифу», — пояснює ЗМІ голова Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко.

Та як би там не було, наслідки саботажу — реального чи уявного — власників ТЕС «розгрібатиме» держава. Особливо якщо їй знову не вдасться запобігти злополучним віяловим відключенням струму. Тож для врегулювання проблеми при Кабміні створено спеціальну міжвідомчу групу з питань підготовки до осінньо-зимового сезону, яку очолив віце-прем’єр Валерій Вощевський. За його словами, є три шляхи отримання вугілля: нові «республіки» Донбасу, Росія та Південна Африка. Останній варіант, треба розуміти, є пріоритетним — навіть попри всі минулорічні скандали на цю тему. «Зараз вивантажується перше судно в Іллічівському порту: 80 тисяч тонн за ціною 65 доларів за тонну.

Росіяни, за словами чиновника, пропонують свій товар на 5 доларів дорожче — і при цьому ми знову стаємо потенційними заручниками політичних ігор iз їхнього боку. Вивозити ж вугілля з Донбасу заважають обстріли залізничних магістралей на північ від Донецька. Безпечний шлях є тільки один, але він не здатен пропустити необхідну кількість вантажу.