Навіть зважаючи на певну громадсько-політичну діяльність депутата, самим маріупольцям, особливо підприємцям, Уткі-Откі запам'ятався як один із найжорстокіших тіньових лідерів приморського міста. Тим більше що його «почерк», схоже, був запозичений із примітивних кінобойовиків. Приміром, у одного з маріупольських шоу-бізнесменів, убитого у під'їзді будинку молотком, нападники відрізали вухо. Та й з іншими конкурентами нерідко практикувалися розмови «по душах» під дзижчання циркулярної пилки, що закінчувалися для потерпілих втратою пальців. А ось сам Віктор Уткі-Откі загинув за дещо прозаїчніших обставин — січневого вечора до автомобіля, у який він саме вмощувався, підійшов невідомий і відкрив стрілянину з автомата. 41-річний депутат загинув на місці, а 28-річний водій та 26-річний охоронець відбулися кульовими пораненнями та важким переляком. Розслідування жорстокої розправи тоді відразу взяли під свій контроль МВС та Генпрокуратура України, і нещодавно начальник міськвідділу Маріуполя Михайло Клюєв на брифінгу повідомив про затримання підозрюваного у скоєнні вбивства.
Двічі засуджений (судимості були погашені) Віктор Уткі-Откі був добре відомий у тутешніх ділових колах як підприємець у рибному та горілчаному бізнесі. Також у сферу його діяльності входили операції з продажу-купівлі металу. Певні інтереси були і в розважальному бізнесі, що не врахували двоє місцевих підприємців, які необачно перейшли дорогу й поплатилися за це життям. А одним із кримінальних лідерів він став у середині 90-х років, коли після планомірного «відстрілу» загинули тодішні авторитети приморського міста Антип, Бімбат, Ваня Хан.
Маріупольські правоохоронці вже довгий час «пасли» тіньового лідера. Зокрема, у вересні 2001 року в Одесі iз солідним арсеналом зброї було затримано підозрюваного Б., який зізнався у скоєнні в Маріуполі у 1997—1998 роках убивств двох шоу-бізнесменів, «замовлених» Уткі-Откі. Втім на той час довести його причетність до вбивств не вдалося, і засудили тільки кількох осіб, серед яких і старшого брата замовника Геннадія.
З кінця 90-х років Уткі-Откі двічі обирали депутатом міської ради, однак його вбивство, на переконання правоохоронців, не мало жодного відношення до його діяльності на цій ниві. Реальнішою видавалася версія чергових «розборок» конкурентів чи зведення особистих рахунків. Зрештою, нещодавно саме такий підхід підтвердився після затримання 38-річного мешканця Маріуполя, який свого часу входив у вузьке коло бізнес-команди Уткі-Откі.
Підозрюваний у вбивстві вже дав відповідні свідчення і показав місце-схованку автомата Калашникова, з якого стріляв того вечора. Попередній висновок експертів теж підтвердив, що йдеться саме про розшукувану слідчими зброю. А головним мотивом убивства затриманий назвав банальну помсту «босу», з яким зіпсувалися стосунки і якого дуже боявся.
За інформацією правоохоронців, ядро кримінального угруповання Уткі-Откі складали півтора десятка осіб. Сам лідер та двоє його спільників нині вже на кладовищі, вісім колег — за гратами, а ще четверо перебувають у розшуку. Серед злочинів, скоєних протягом 1997—2003 років і до яких уже доведено причетність членів угруповання, фігурують чотири вбивства, завдавання важких тілесних ушкоджень, підпалювання та викрадання автомобілів, здирництво, пограбування. І немає сумніву, що в ході подальшого розслідування цей список буде подовжено.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
