Погані «Вєсті»

На ринку українських медіа давно не було інтригуючих новин. Останні дні дещо розбавили одноманітність журналістського існування: стало відомо, що Ігор Гужва — колишній редактор газети «Сєгодня» і нинішній власник медіа-холдингу «Вєсті» — продав свою частку бізнесу такій собі Ользі Семченко. Семченко відома тим, що є цивільною дружиною екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка, котрий утік за кордон після перемоги Революції гідності. Крім цього, Ольга була негласним куратором «Вєстєй» від моменту їх створення, адже видання друкували на гроші Клименка. Так, принаймні, стверджує «Українська правда», посилаючись на власні джерела.

Про продаж своєї частки Гужва оголосив менеджерам на зборах у середу. А вже наступного дня «Вєсті» вийшли з «програмовою» статтею Ольги Семченко, котра роз’яснила нову редакційну політику. «Ми аналізуємо, що сьогодні цікаво аудиторії, і розуміємо, що люди дуже втомилися від війни і фронтових зведень, люди багато цікавляться економічними темами, а «Вєсті» вміють прекрасно і доступно писати про економіку. Люди люблять споживчу проблематику — ми кращі в цьому питанні. Наші читачі найобізнаніші і найбільш досвідчені в цих питаннях», — зазначила вона.

І додала: «Ми з колегами розмірковуємо над неформальним слоганом для роботи — нам дуже підходить девіз: «Вєсті» допомагають!» Що зміниться — ми станемо для читачів iще більш доступними, ми націлені проводити експертні гарячі лінії з актуальної проблематики». Водночас нова редакторка не вважає, що зі зміною власника ідеологічна складова видання зазнає трансформації: «Зі старту і по сьогоднішній день «Вєсті» не змінювали риторики, газета працювала як до Майдану, так і після нього. Критично, актуально, на злобу дня. «Вєсті» намагалися порушувати актуальні теми, які хвилюють громадян. Ми хочемо і будемо продовжувати це робити», — зазначає вона.

Та найцікавіше, як завжди, сховано за лаштунками. За даними «Української правди», віднедавна перевіркою текстів на предмет політкоректності займаються одночасно менеджери Клименка, а також люди з адміністрації Президента. Така співпраця існує недарма: її мета — збити антиукраїнський градус «Вєстєй», зробивши газету більш лояльною до чинної української влади. Саме з цих міркувань буцімто і був відкликаний iз друку один iз недавніх випусків видання — він містив критику влади. Наступним етапом «очищення» «Вєстєй» буде звільнення з холдингу кількох російських журналістів — зокрема, працевлаштованих на «Радіо «Вєсті».

Кінцева ж мета усіх подібних пертурбацій полягає у необхідності підготувати ґрунт для можливого повернення Олександра Клименка в Україну. Його, нагадаємо, правоохоронні органи шукають (або роблять вигляд, що шукають) iз 21 лютого 2014 року. Екс-міністру інкримінується злочин, передбачений ст. 364 Кримінального кодексу — «зловживання владою, що спричинило тяжкі наслідки». Здавалось би, єдиний варіант репатріації Клименка, на який мала б погодитися українська влада, — це доправлення його відразу до СІЗО. Однак, за інформацією «УП», йдеться про дещо інший формат, адже між ним та українськими можновладцями нібито існують певні домовленості.

У цьому контексті є цікавою сторінка Клименка на «Фейсбуці». Екс-міністр чи то натякає, що таємно буває в Києві, чи то дає знати, що уважно слідкує за усіма подіями в Україні. Недавно він розмістив у соцмережі фото з урочистостей, присвячених хрещенню Русі, і супроводив знімок підписом, що нагадує коментар очевидця. «Вчорашні урочистості в Києві були дуже важливі для нас, православних. Ми показали свою єдність і міць. Ми підтримали один одного і зміцнилися. Всі храми були відкриті вночі, читалися акафести. Близько 10 тисяч паломників прийняв Київ. Незвичайна радість. І хочеться цим щедро ділитися», — пише Клименко.

А тим часом його радість викликає велику гіркоту в тих, хто щиро сподівався на справедливий суд над клікою Януковича. Але жодного колишнього чиновника не було покарано, жодна порушена справа не дійшла до суду. Натомість «свіжі» фігуранти кримінальних проваджень так само успішно прослизають за кордон чи просто зникають у невідомому напрямку, як це робили їхні «попередники» півтора року тому. Відтак недовго дочекатися й повернення Віктора Януковича — шкода, що той не представлений у соцмережах, з яких ми могли б дізнатися більше.