СЕКТОРальні зміни

За останніми соцопитуваннями (авторства Київського міжнародного інституту соціології), рейтинг «Правого сектору» становить 3%. Заміри, щоправда, відбувалися до мукачівських подій. Додали вони ПС бонусів чи відмінусували, дізнаємося вже наступним разом. А поки що спостерігаємо певну нервозність у виконанні очільників «Правого сектору». І передусім — Дмитра Яроша. Під орудою останнього «правосєки» зібрали у вівторок з’їзд, на якому проголосили відмову від участі у місцевих виборах. Це поки що єдиний чітко проартикульований меседж. Інші послання варіюються в залежності від джерел.

Референдум і легалізація: хто більше?

Делегати закритого з’їзду ПС ухвалили вимогу щодо проведення референдуму про недовіру парламенту, уряду та Президенту, а також скасування Мінських домовленостей та легалізації добровольчих батальйонів. На офіційному сайті партії цей перелік виглядає дещо інакшим. По-перше, з пункту про недовіру випав парламент (чи не тому, бува, що «Правий сектор» не дотягує до існуючого прохідного бар’єру, а відтак і не наполягає на проведенні позачергових виборів?).

По-друге, про легалізацію батальйонів там не йдеться зовсім. По-третє, список бажань «Правого сектору» доповнено вимогами щодо блокади окупованих територій сходу, скасування нещодавно проголосованих змін до Конституції (тих, які стосуються «особливого статусу» частини Донецької та Луганської областей). Йдеться також про потребу «утворення самоорганізації населення» — що саме означає ця неоковирна фраза, лишається незрозумілим.

Пізніше, коли на майдані Незалежності «Правий сектор» проводив віче, з вуст Дмитра Яроша прозвучала третя версія того, на чому наполягатиме «Правий сектор»: «Сьогодні на з’їзді «Правого сектору» були прийняті стратегічні рішення. «Правий сектор» ініціює всеукраїнський референдум, на який буде винесено декілька питань. Перше: недовіра до влади. Друге: ми вимагаємо, щоб нарешті війна, яка ведеться проти України, була визнана війною, а не АТО. Тут слово має сказати наш український народ. Третє: ми виступаємо за повну блокаду окупованих територій. Четверте: ми просимо підтримку народу в тому, щоб легалізувати добровольчий український корпус та інші добровольчі підрозділи, згідно з чинним законодавством», — заявив Ярош.

«Новому початку боротьби» — нове ім’я

Водночас Ярош анонсував зміну статусу ПС: тепер це вже не політична партія, а національно-визвольний рух. Зрозуміло, що такого штибу рухи не ходять на вибори, бо стоять над дріб’язковою боротьбою за владу. На «новому етапі революційної боротьби» «Правий сектор» обіцяє не боротися з чинними можновладцями збройними методами, але домагатися їх усунення мирним шляхом.

«Ми передбачали, що на крові наших патріотів, які захищають Україну, прийдуть знову «шаромижники», які будуть рвати Україну. Не прізвища зараз мають бути змінені в Україні , а має бути викинута на смітник уся перетасована колода. Має бути знищена система внутрішньої окупації. Іншого шляху в нас немає», — не без пафосу проголосив «провідник» ПС.

Як зазначають соратники Яроша, він прагнув скласти депутатський мандат, але партійний з’їзд йому це зробити не дозволив. Але пікантність ситуації навіть не в цьому. Від квітня поточного року Ярош — офіційний радник начальника Генштабу Збройних сил України Віктора Муженка, а отже, також є частиною тієї самої влади, з якою він закликає боротися (причому влади не лише законодавчої).

Що стосується легалізації добровольчих батальйонів, та ще й винесеної на референдум, то і така постановка питання виглядає дещо дивно. Легалізація «Правого сектору» залежить від щирих намірів самого «Правого сектору», а не від позитивної чи негативної відповіді, отриманої під час плебісциту. Ярош як законодавець демонструє відверте невігластво, адже у статті 18-й закону «Про оборону України» говориться, що «територіальна оборона» (читай: добровольчі загони) утворюються на «особливий період», а відтак розпускаються або ж інтегруються у лави Збройних сил.

Так що для легалізації Ярош і його бійці не потребують жодного додаткового поштовху «від народу», до якого вони апелюють. Було б лише бажання, а правова база вже створена без жодних референдумів. До речі, й алгоритм проведення плебісциту також чітко визначений законодавством. Цікаво буде спостерігати за тим, наскільки пильно дотримуватиметься його процедури «Правий сектор».

P.S. Непродумані і, можливо, спонтанні кроки та заяви Яроша та «Правого сектору» прирікають ПС лишатись на маргінесі політичного життя. Принаймні протягом найближчого часу. А відмова від боротьби на виборах та акцент на військовій діяльності та силовій складовій ще більше відтіняє ту нішу, в яку сам себе заганяє «Правий сектор». Можливо, Дмитрові Ярошу здається, що такий спосіб дій є найбільш оптимальним на сьогодні — педалювання популярної теми неспроможності влади (а така характеристика цілком нею заслужена) найкращим чином відвертає увагу від власних проблем ПС.

Особливо коли на тлі з’їздів та інших публічних заходів Генеральна прокуратура оголошує про підозру 6 бійцям «Правого сектору» у зв’язку з подіями в Мукачевому. Ці самі шестеро осіб, говорить старший слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури Андрій Попов, підозрюються у створенні злочинної організації (стаття 255-та ККУ) та скоєнні терористичного акту (стаття 258-ма). Далі події вочевидь розвиватимуться з іще більшим прискоренням, особливо якщо обидві сторони: «Правий сектор», з одного боку, та ГПУ — з іншого — не втратять свого теперішнього запалу.