І без Навального — навала

Відразу уточнення: про намір Михаіла Саакашвілі покликати в свою одеську команду ще й Олексія Навального поки що повідомляють тільки російські ЗМІ. Але з посиланням на українські джерела — зокрема в Одеській обласній адміністрації. Вони (джерела) буцімто розвідали таке: московському опозиціонеру довірять боротися з корупцією під егідою прокурора Одеської області Зураба Адеїшвілі. Преса близького закордоння втаємничена навіть у те, що Саакашвілі має намір створити на Одещині «кадровий резерв із представників російської опозиції». От вам і «пам’ятай, чужинець, тут господар — українець», — іронізують московські писаки.

Як не прикро це визнавати, але, можливо, це той єдиний випадок, коли вони справді мають рацію. Принаймні, якщо виходити з того, що призначення Марії Гайдар заступником Саакашвілі є доведеним фактом, то чому б грузинському реформатору не запросити ще й Олексія Навального? Останнього, як подейкують, із правнучкою Аркадія Гайдара та донькою Єгора Гайдара пов’язують доволі романтичні стосунки. А ще — спільно завершена стипендіальна програма Йельського університету (Yale World Fellows Program), покликана виховувати лідерів нового покоління.

Нарешті, і Марія Гайдар, і Олексій Навальний вважаються представниками антипутінської опозиції, дарма що опозиційність їхня доволі специфічна. Гайдар уславилась нерозумінням причин грузинсько-російської війни 2008 року — журналісти знайшли її запис у соцмережі, де вона іменує свого теперішнього шефа «огидним Саакашвілі». Як зазначає сама Гайдар, запитання про її тодішні погляди їй «ставлять усі», але «єдина людина, котру це питання не хвилює, — це сам Саакашвілі».

«Тоді я зробила репост Навального. Чесно кажучи, сама вже не пам’ятаю, як це знайшли. Я ніколи не знищувала те, що раніше писала. Тоді я була під впливом пропаганди. Так я тоді думала», — зазначила Гайдар, додавши, що у 2008 році не могла повірити в те, що Росія напала на Грузію. «Але зараз, тобто з плином часу, бачачи все, що відбувалося там, і те, що відбувається в Україні, мені зрозуміло, що ця агресія була спровокована Росією. Тоді я дійсно не знала, що відбувалося в Грузії, але поступово у мене склалася з цього приводу позиція», — пояснює новоспечена чиновниця.

Проте не дуже схоже на те, аби «з плином часу» у Машиній голові додалося багато олії. У 2015-му вона не зуміла чітко відповісти на запитання, з ким воює Україна. У перший же день перебування в Одесі Гайдар-молодша пробелькотіла щось невиразне, реагуючи на репліку журналіста. «Україна та Росія — не чужі країни», — тільки й спромоглася зазначити Марія, яка тут-таки потрапила під шквал критики і навіть стала причиною акції протесту під стінами ОДА.

Через деякий час вона, щоправда, заявила, що завжди виступала за територіальну цілісність України, проти анексії Криму і категорично проти війни, яка ведеться на сході України. «Росія воює з Україною. Йде війна, є загиблі, є біженці, є переговори, в яких бере участь Росія і говорить про те, що потрібно відводити озброєння. Те, що є війна між Росією і Україною, — це факт», — дійшло до Марії із запізненням на пару днів.

Тим часом на захист нової помічниці став і сам одеський «губернатор». За словами Саакашвілі, поруч з ним не зможе працювати людина навіть із натяком на двозначну позицію щодо територіальної цілісності України. За словами Саакашвілі, Гайдар погодилася отримати українське громадянство і навіть відмовитися від підданства Російської Федерації, хоча сама вона стверджує, що хотіла б поки що притримати у себе російський паспорт, але зрештою готова вчинити так, як того вимагає українське законодавство.

Що стосується Олексія Навального, то в його бекграунді — заклик до США не надавати Україні зброю (це, мовляв, менш ефективно, ніж боротися з Путіним «мирним» шляхом). Ще більш яскрава та промовиста заява політика стосується того, що Крим — «це частина Росії». «Українцям я раджу не обманювати себе: Крим залишиться територією Росії і ніколи більше в осяжному майбутньому не належатиме Україні», — саме так видатний російський опозиціонер відреагував на анексію півострова.

Якщо на додачу до вже запрошеної команди грузинсько-балтійських діячів, що осіли у владних кабінетах України, нам потрібні ще й доволі непевні персони з Москви, то тоді Саакашвілі — на правильному шляху. Але оскільки латентне прокремлівське лобі щедро представлене і в лавах вітчизняного істеблішменту, не варто позичати цей «дефіцит» з-за кордону. Як-то кажуть, бережи нас, Боже, від таких «друзів», а з ворогами ми й самі впораємося.