«Не треба ламати через коліно наш український театр!»

Спопеляюча пожежа, котра спалахнула 1 липня у приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка («УМ» про це повідомляла), висвітлила ще одну проблему, замовчувати яку, як кажуть самі актори, більше не можна — непорозуміння між колективом та в.о. художнього керівника театру Сергієм Проскурнею досягло свого апогею. Справа дійшла до загальних зборів колективу і таємного голосування, на якому 59 осіб із 78 присутніх проголосували за те, аби режисер пішов із театру.

«Робота режисера у телефонному режимі не влаштовує акторів»

У театрі кажуть, що таке протистояння розпочалося не сьогодні, а ще у 2012 році, коли Сергій Проскурня прийшов у театр. Але «розрив» цього питання, припускають, спровокувала ще й пожежа. Тож актори зібрали збори і написали колективний лист на ім’я директора театру Володимира Осипова, у якому виказали занепокоєння подальшою творчою долею рідного театру.

«В. о. художнього керівника, який покликаний організувати весь комплекс творчої та виробничої діяльності театру, більшою мірою відсутній на робочому місці. Свої посадові обов’язки він не виконує або виконує частково і на власний розсуд. Як результат цього ми бачимо нераціональне планування творчого робочого процесу, що, в свою чергу, порушує норми охорони праці та вносить безлад і розбрат у колектив», — йдеться у листі, підписаному третиною колективу.

Актори театру закидають пану Проскурні, зокрема, неефективне використання державних та театральних коштів, відсутність контролю за дисципліною, нерівномірні навантаження творчого складу театру, запрошення до участі у своїх проектах акторів з інших театрів, чим, наголошують, він ставить під сумнів професійність акторів Черкаського театру.

Актори стверджують, що художній керівник ставить вистави у надто короткі терміни, не турбуючись про їхню якість та не сприймаючи критичні зауваження щодо постановок, які він ініціює. Тому такі вистави й припиняють своє існування ще до того, як вдається відшкодувати чималі витрати на їх виробництво.

Людей обурює й те, що під час відсутності режисера в його кабінеті за його відома постійно перебувають сторонні особи, які не є працівниками театру і які використовують театральне приміщення на свій розсуд і без дозволу дирекції театру. Актори також переконані, що Сергій Проскурня свідомо вводить в оману творчий колектив стосовно майбутніх проектів, які завідомо неможливо реалізувати, а нав’язування власної концепції розвитку театру призводить до зниження його професійного та мистецького рівня. Тож вони заявляють, що відмовляються бути знаряддям для сумнівних піар-акцій.

«Я не прихильник збирання підписів, але тут є одна проблема — це те, що Проскурня дійсно відсутній на роботі в театрі, бо перебуває у Києві. Це основна претензія, вона була, є і залишається. Він «підставляє» і мене як адміністратора, бо я продовжую ставити йому робочі дні, а він практично відсутній», — говорить «Україні молодій» директор Черкаського драмтеатру Володимир Осипов.

За його словами, режисер працює з театром у телефонному режимі, і творчому колективу не подобається такий стиль його роботи. Він телефонує й попереджає, що займається питанням, що в перспективі буде корисним для театру, а нині, буцімто, взагалі «призначений режисером заходів, пов’язаних із Президентом України». Але ж, розмірковує пан директор, режисер — це обличчя театру, він повинен бути тут постійно, щоб актори могли звернутися до нього з будь-яким питанням. А не так, що дав завдання і поїхав. Тим часом частина акторів працює, а інша — не задіяна і не бачить перспективи.

«А якщо згоріла хата, а батька немає вдома? »

Володимир Олексійович наголошує: «Трупа Черкаського театру «заряджена» на працю і вона вимагає режисера, а театр без головного режисера чи художнього керівника, як хочете називайте цю посаду, неможливий, і це треба вирішувати».

Оскільки на перших зборах у театрі Сергія Проскурні не було, то колектив вирішив зібратися у вівторок 21 липня, сподіваючись, що художній керівник таки приїде до Черкас зі столиці. Але й цього разу, коли на зібрання прийшла більша частина колективу, Сергій Владиславович у театрі не з’явився.

«На жаль, пана Проскурні немає і сьогодні. Якщо він не вважає за потрібне спілкуватися з колективом, то, на мій погляд, це образа для всього колективу. В тому числі й для вас, шановні прихильники пана Проскурні», — каже на зборах актор театру Олександр Гуменний.

«Художній керівник прийшов у наш український театр, де сформовані свої традиції, і почав ставити експериментальні вистави. Сколотив «могучу кучку». Ставить за два дні, а потім говорить про творчий злет театру. Займає у масових сценах весь колектив театру, на гонорар же запрошує всіх своїх друзів. А ми тоді хто тут? На побігеньках?» — обурюється у своєму виступі на зборах і заслужена артистка України Світлана Москаленко. Потім, наголошує актриса, пішли розмови, що театру не потрібна «Кайдашева сім’я», «Сватання на Гончарівці» та «За двома зайцями», це ті вистави, які збирають глядача і дають найбільший дохід. На її думку, якщо режисер не довіряє театральному складу, то він не може бути його художнім керівником.

«Без нього вже не можна складати репертуар на місяць. І ставить експериментальні вистави. Глядач мені дзвонить і запитує, що відбувається в театрі, мовляв, я пішла, заплатила 50 гривень і більше туди ходити не буду. То це що — білий і пухнастий? Пам’ятник йому треба ставити? Нехай створює свій експериментальний театр, свою трупу, а не ламає через коліно наш український театр», — завершує вона свій виступ під оплески колег.

«Ми занадто толерантні, а в нашому театрі з’явився аферист. У 2012 році на «круглому столі» в Каневі його запропонувала Анна Герман. Він з’явився по дзвінку, бо минула влада подзвонила — мовляв, візьміть його», — не стримує емоцій і актор Юрій Прокопчук. І додає, що режисер сам заніс себе у список кількох десятків геніальних режисерів України, а ще, підкреслює, він давно замислив розвал цього театру, і на це у багатьох відкрилися очі тільки зараз.

«Не помиляється той, хто нічого не робить. А Проскурня підтримував молодь і хотів її залучити до театру. Маса претензій якраз від людей, з якими він працював. Мене це дивує», — на захист режисера говорить диригент оркестру Олена Бєлкіна. Вона наголошує: порушення дисципліни — запізнення на роботу, невихід у масові сцени — трапляється і в самому колективі театру. Тож, підкреслює диригент, «я б не стала зводити стрілки на одну людину, треба й на себе дивитися».

Її підтримує і актор Павло Гончаров. На його думку, дуже легко все «валити» на одного і казати, що ми такі професіонали. Але, розмірковує він, ми ж усі бачимо і знаємо, які ми за лаштунками. Давайте не казати, що ми таке «золото», яке спаплюжили. Уявіть, звертається він до залу, що у вас згоріла квартира, і замість того, щоб згуртуватися, ви починаєте шукати винного в своїй родині. Хіба ваші сусіди вам допоможуть, дивлячись на це? Так і в нашій ситуації, зазначає, будуть думати. На що із зали його голосно запитують: «Паша, а якщо згоріла хата, а батька немає вдома?! ». Але актор уже не чує, бо сердито йде геть.

«Створюючи якісь недоречні вистави, ми губимо щось більш серйозне»

Заслужена артистка України Наталя Мамалига вважає, що винні у тому, що сталося, і колектив, своєю інерцією, і двоє його очільників — художній керівник та директор театру. Її думку підтримує і режисер Лесь Павлютін. А ще він підозрює, що конфліктна ситуація театру спровокована ззовні, оскільки Сергій Проскурня був серед тих, хто подавав позов щодо будівництва за театром багатоповерхівки. Режисер Павлютін упевнений, що Проскурня найбільш здатний керувати театром, бо має кругозір і талант.

«Я погоджуюся, що між режисером і директором є протиріччя, але хочу сказати, що колектив нашого театру існує давно, тут є своя атмосфера і свій дух. І директор Володимир Осипов працює з нами давно, і не з одним художнім керівником він працював, але чомусь саме при Сергієві Проскурні виник такий конфлікт, коли бачення майбутнього театру в них не збігається», — говорить на зборах актриса та голова профкому Наталя Вігран.

Можливо, веде вона далі, треба було якийсь час цим двом людям, що покликані нас об’єднувати, припинити між собою з’ясовувати, яким має бути театр, а спитати в колективу. Ми намагалися знайти альтернативу, зізнається актриса, і рухатися далі, але коли зрозуміли, що цього не відбувається, а прихильники театру, які були з нами десятиліттями, починають відвертатися, зрозуміли, що, створюючи якісь недоречні вистави, губимо щось більш серйозне.

І насамкінець, каже пані Наталя, в тому, що наші вистави, які ставили багато режисерів, котрі працювали у театрі в минулі роки, користуються у глядача попитом, це не заслуга Сергія Проскурні, а заслуга творчого колективу Черкаського драмтеатру, який виконує свою роботу чесно.

«І це не залежить від того, з яким режисером ми працюємо, в яких умовах і в яких секондхендівських чорних костюмах. Ми перед глядачем щирі. Але іноді нам буває соромно», — з болем у голосі наголошує Наталя Вігран.

Кілька годин колектив Черкаського драмтеатру емоційно говорив про наболіле. Люди сиділи у декораційному залі, котрий хоч і вцілів під час пожежі, але виглядає гнітюче — тут трухлява підлога, що не мінялася більше 50 років, білі стіни місцями обдерті, а щілини на старих рамах заліплені пінкою. На завершення зборів, які демонстрували колективний відчай на тлі згорілого театру, оголошують таємне голосування. За його результатами, «за» звільнення з театру режисера Сергія Проскурні проголосували 59 осіб, «проти» — 11, «утрималися» — 8. Оголошення результатів голосування зал зустрічає аплодисментами.

«Ситуація загострилася, колектив оцінив роботу Сергія Проскурні негативно. Аби я почув таку оцінку своєї праці, то подав би у відставку», — підсумовує директор Черкаського драмтеатру Володимир Осипов. І додає: можливо таким режисерам потрібен новий майданчик і трупа, яку він бачить. А тасувати складений театр складно.

Але, пояснює директор, питання про звільнення Сергія Проскурні вирішуватиметься на рівні Черкаської обласної ради, де мають оцінити ситуацію, що склалася у театрі, і зробити висновки. Тож остаточне рішення прийматиметься у серпні, коли колектив театру повернеться з відпустки.

Тим часом сам Сергій Проскурня відмовився коментувати будь-що з приводу зібрання колективу театру та проведеного не на його користь голосування. Повідомив лишень, що незабаром проведе прес-конференцію, яка буде сенсаційною.