Ялинка для олігарха

До початку першого етапу масштабної, мабуть, наймасштабнішої приватизації в Україні залишилися лічені дні. Наприкінці минулого тижня Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк звернувся до Верховної Ради з проханням на наступній сесії ухвалити рішення про роздержавлення цілої низки об’єктів. У власності держави передбачається залишити об’єкти, які мають стосунок до національної безпеки, оборони та інфраструктури. Все решту має піти з молотка!

«Купуй, налітай — усі, але не росіяни!»

Перші аукціони влада планує провести наприкінці нинішнього року. Втім підготовчий період вимагає чималих зусиль, аби Кабмін принаймні не повторив помилки своїх «попередників». Або й не наробив більших, адже на кону — значно більша кількість активів, ніж було у попередні роки, коли їх по-сімейному, тихо і кулуарно передавали у руки власних олігархів чи російським покупцям після телефонного дзвінка з Кремля. Чим це закінчилося, ми всі мали змогу побачити: підприємства ставали банкрутами, закривалися — нерідко при цьому розчищаючи ринок для іноземних конкурентів. Насамперед із Росії.

«Ми розпочинаємо прозору і чесну приватизацію, тому хочемо, щоби у ній брали участь лише якісні іноземні інвестори, а не колишні українські олігархи», — Яценюк дав зрозуміти, що проблематика йому добре відома. Загрозу, проте, становлять не лише вітчизняні уламки «сім’ї». На думку експертів, до найпривабливіших українських об’єктів уже прицінюється Росія. Спеціально для тих у парламенті нещодавно було зареєстровано урядовий законопроект про внесення деяких змін до закону про приватизацію. Документ передбачає, що до торгів не допустять фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, які визнані Україною державами-агресорами. Також покупець, якщо він купує пакети акцій в інтересах іншої особи, має поінформувати про це конкурсну комісію.

Продажем державної власності Арсеній Яценюк планує не лише наповнити бюджет, а й вирішити цілу низку концептуальних проблем. Наприклад, подолання корупції. «Не є таємницею, що державний сектор корумпований, і для подолання проблеми сюди треба завести нових якісних іноземних спеціалістів з їх знаннями, досвідом і грошима. Щоб створити додаткові робочі місця, підсилити економіку, торгувати як всередині країни, так і за її межами», — сказав Прем’єр.

«Вигідно тільки для вас!»

Іноземні інвестори, за словами керівника уряду, готові вкладати насамперед в аграрний сектор. «Україна — провідний гравець на ринку продовольства, і разом з Канадою і США ми зможемо визначати світову продовольчу політику, — пафосно і високопарно заявив Прем’єр після закінчення свого заокеанського візиту. — Щоб українське село було конкурентним, нам потрібна нова техніка і нові технології.

Для цього з нашими американськими партнерами проводимо перемовини, щоби через «довгі» і дешеві кредити аграрний сектор отримав нову якісну американську техніку». В активі Яценюка — нібито стовідсотково досягнута домовленість принаймні з одним інвестором — компанією «Каргіл», яка, за словами Прем’єра, пообіцяла збудувати новий LNG термінал. «Інвестиції становитимуть близько 100 мільйонів доларів, — порахував Яценюк і додав, — потім ми перейдемо до спільного виробництва сільськогосподарської техніки зi США». Окрім цього, як заявили наші урядовці, щонайменше сім компаній готові працювати з офіційним Києвом. Сфери інтересу — від агро до нафти і газу, від ІТ — до фармацевтики та авіабудування.

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський наполягає на приватизації стивідорних компаній, які займаються розвантаженням, завантаженням суден у портах, а також є операторами складських операцій. «Стивідорні компанії мають бути роздержавлені, — сказав міністр. — У випадку створення нових портів найкращий інструмент — концесія. Втім сьогодні у цьому напрямку немає достатньо прогресивного законодавства, і Фонд державного майна, наскільки я знаю, працює над тим, аби привести наші закони до рівня кращих світових практик». Як вважають наші урядовці, частка в українських інфраструктурних проектах у перспективі допоможе іноземним інвесторам буквально озолотитися!

Загроза для грошей

У Європі та за океаном, утім, не надто поспішають масово вкладати кошти у ризиковий український ринок. Навіть транснаціональні компанії, які, за словами міністра економіки Айвараса Абромавічуса, звикли ризикувати і мали би сміливо заходити в Україну. Головна причина — Захід так і не побачив хвалених антикорупційних реформ, про які не втомлюється розповідати Прем’єр Яценюк. «Ситуація в Україні залишається напруженою: як через внутрішні і зовнішні фактори, так i у сфері економічної стабільності, законодавства», — каже радник Президента України Олександр Пасхавер. Економісти наголошують: поки Арсеній Яценюк не доведе іноземцям, що він справді бореться з корупцією, а не лише у телевізорі та соціальних мережах, напливу грошей до нашої країни не буде.

Негативний досвід нинішніх інвесторів, а також тих, які були змушені піти з країни, полягає у тому, що українські конкуренти, особливо з числа олігархів, мають значно кращі підходи до суддів, бюрократів, парламенту. Тож складається враження, що іноземець у нашій країні практично не захищений. Навіть якщо Президент і Прем’єр надають йому моральну підтримку.

«Упевненості в тому, що іноземний власник зуміє захистити своє майно, відстояти його у судах, ні в кого немає, — каже економічний експерт Олександр Жолудь. — Нікуди не зникли скарги на роботу правоохоронних і фіскальних органів. Не щезла бюрократія, корупція, зарегульованість та хиби у трудовому і податковому законодавствах». Американці також скаржаться на недоліки фіскальної політики. Причому не лише на відсутність законів, а на банальне невиконання існуючих. Насамперед iз боку державних структур. Відтак реальна реформа суддівської і правоохоронної системи, на яку ніяк не може наважитися нинішня влада, тепер уже реально гальмує розвиток економіки.

Відтак радикальна і безкомпромісна приватизація може перетворитися, як застерігають деякі експерти, на «різдвяний розпродаж». Тобто, що державне майно задешево віддадуть у руки наперед визначеного покупця. Аналітики вже називають кілька об’єктів, з яких старанно виводять кошти, аби купити якнайдешевше. Наприклад, «Запоріжжяобленерго» і «Харківобленерго». Звичайно, занижена ціна вигідна й іноземному інвестору, але аж ніяк не державі — причому ні в короткотерміновій перспективі, щоби наповнити казну, ні у довготерміновій.