Вступити до аграрного вишу

Модно бути міським аграрієм

— В аграрні ВНЗ, технікуми, коледжі вчитися йде переважно сільська молодь. І важливе питання інфраструктури сільської місцевості, яку треба розвивати, щоб сьогоднішній випускник хотів повернутися в село після отримання диплома. Прикметно, що частка тих студентів, хто обирає аграрний ВНЗ, бажаючи потім працювати в сільському господарстві, поступово збільшується. Агенція Agrisurvey Українського клубу аграрного бізнесу в рамках дослідження «Ринок праці в аграрному секторі України» провела опитування у 2012 та 2014 роках серед випускників аграрних ВНЗ: частка тих, хто назвав основною причиною при обранні аграрного ВНЗ «бажання працювати в сільському господарстві», зросла з 11% до 41%. Цікаво, що вплив батьків на вибір абітурієнтом майбутнього фаху знизився з 70% до 40%, але залишився суттєвим. Тим часом переважна більшість опитаних (понад 70%) після закінчення вишу, хотіли б залишитись працювати в сільському господарстві та жити у місті. Водночас згадаймо статистику 2014 року — основними експортними товарами (понад 50% експортної продукції) Києва у 2014 році були зерно та соняшникова олія. Чому це так? Ми всі знаємо відповідь, тому не треба дивуватись факту, що випускники аграрних ВНЗ після закінчення університету хочуть працювати в місті. Згідно з вищезгаданим опитуванням, майже половина студентів готові працювати певний період у селі, за умови, що потім будуть переведені до головного офісу в місті.

Навчання цінують постфактум

— Зустрічаючись iз випускниками, які закінчили університет 5-10 років тому і працюють за фахом, дізнаємося, що вони дуже жалкують, що на деяких заняттях були не досить активними і ставилися до науки не зовсім відповідально, коментуючи «навіщо воно нам треба...». Нині такі випускники досягли певних топових позицій в аграрному бізнесі, бачать у ньому багато перспектив і розуміють користь тих знань. Коли ж випускників інших ВНЗ «занесло» в аграрну галузь, їм часто не вистачає певних фундаментальних та інноваційних знань в аграрному секторі. Втім вони можуть іти на програми другої вищої освіти, а також програми, що пропонує, наприклад, Український клуб аграрного бізнесу в рамках проекту «АгроШкола УКАБ», де 90 відсотків запрошених лекторів — виробничники, практикуючі викладачі, представники провідних аграрних, ресурсних компаній, успішні фермери, тощо.

Нагальною необхідністю зараз є організація зустрічі нинішніх студентів та представників сучасного аграрного бізнесу. Робити це варто не «на виході», тобто не на 4-му курсі чи в магістратурі, а починаючи з 1-2 курсів, у профільних коледжах-технікумах. І навіть у школах під час організації днів професійної орієнтації перед школярами-випускниками 10-11 класів, щоб вони заздалегідь визначались iз тестами ЗНО, які їм треба здавати, щоб вступити на ту чи іншу спеціальність аграрного ВНЗ. Саме ці зустрічі з успішними та енергійними представниками аграрного бізнесу дозволяють побачити сучасному абітурієнту або студенту той вектор, за яким можна рухатись і до якого рівня можна зростати, працюючи в агросекторі.

«Ми хочемо» і «є потреба»

— Популярність напрямів можна розглядати з точки зору роботодавців та з точки зору абітурієнтів. Якщо порiвняти результати, то ми б знайшли ту точку рівноваги, яка б збалансувала і задовольнила всі сторони ринку. Роботодавцям потрібні спеціалісти-виробничники (63% від загальної потреби), але потреба у фахівцях економічного профілю (аналітики, менеджери, економісти, бухгалтери тощо) також на досить високому рівні (31%). Попит на працівників економічних спеціальностей вищий на великих підприємствах, що пов’язано з більшим обсягом аналітичної роботи.

Попит абітурієнтів відслідкувати важче. До 2015 року зарахування у всіх ВНЗ відбувалося трьома «хвилями». Тому не можна визначити, якому ж аграрному чи не аграрному ВНЗ надавав перевагу той чи інший абітурієнт. Чи він прийшов в аграрний ВНЗ свідомо, чи за залишковим принципом. Із цього року при вступі введено новацію — показник пріоритетності. І вже буде зрозуміло не тільки для аграрних, а й для всіх ВНЗ України, яка інституція має більший попит і пріоритет серед абітурієнтів. Прикро тільки, що ця новація з’явилася безпосередньо перед вступною кампанією, а не в листопаді попереднього, 2014 року, коли всі ВНЗ визначаються з правилами прийому.

Рівень підготовки фахівців досі не вiдповiдає вимогам сучасного аграрного бізнесу. Насамперед, варто налагодити систему підготовки і підвищення кваліфікації викладачів, котрі навчають студентів. Маємо певний досвід співпраці аграрних підприємств з аграрними ВНЗ, коли правильно організоване практичне навчання дозволяє студентам отримати за період стажування набагато більше практичних знань та навичок, ніж за чотири роки навчання в аудиторії. Все залежить від активної позиції викладача, відповідального за практику, а також координатора з боку підприємства. Якщо це не формальність, тоді студенти, зарекомендувавши себе достойно під час практики, можуть розраховувати навіть на майбутнє працевлаштування на підприємстві, де вони проходили практику.