Берися, ягідко, велика і велика...

Минулими вихідними в поліських лісах було справжнє нашестя збирачів чорниці. Люди подалися до лісу, аби назбирати відеречко цілющих ягід, хто для своїх потреб, але більшість — на продаж. Бо в чорничний сезон поліські родини заробляють на ягодах свої тисячі, за які можна і дітей до школи підготувати, і до хати щось прикупити.

Ягідний сезон нині в розпалі, хоча цьогоріч він значно коротший — взнаки даються сухі травень і червень. Чорниця вродила не так щедро і вже практично закінчується. Ціна на королеву волинських лісів нині розчарувала поліщуків. Заготівельники скуповують її у людей по 28-29 гривень за кілограм. Та люди все одно продають заготівельникам зібраний у лісі важкою працею ягідний урожай, бо сезон скороминучий і заробити на Поліссі більше немає де. Коли до лісу вирушає сім’я з чотирьох дорослих осіб, то за день навіть за не дуже високої ціни вона може заробити до 1500 гривень. У Луцьку на ринках за літрову банку (а це 600 грамів) просять по 30 гривень.

Попри заборону заготовляти чорницю гребінками, чимало людей не відмовилися від цього варварського видирання ягід. Сама була в лісі й бачила кількох ягідників, які вправно орудували гребінками. І нікого вони не боялися. Після них уже нічого на гіллячках не залишається. Цілі лісові плантації чорниці ретельно вибрані у такий спосіб, бо так можна за день назбирати ягід удвічі більше, ніж руками. Екологи закликають відмовитися від гребінок, штрафами лякають, але поки що люди нехтують заборонами, коли є нагода заробити. На ринку у Камені-Каширському бачила, як спокійнісінько продавалися ці знаряддя, і продавці виставили їх на прилавки без тіні сумління. Напевне, мало закликати, треба ще й діяти. Сезон заготівлі чорниці вже перейшов свій екватор і податківці першого липня провели нараду із заготівельниками ягід. Мобільні групи на дорогах контролюватимуть, щоб чорницю не вивозили за межі області без сплати податків. Волинське управління ДФС пообіцяло швидко реагувати на дії підприємців, які намагатимуться працювати без реєстрації, отримання лісового квитка та сплати податків, а також попросило громадян та органи місцевої влади повідомляти про факти недобросовісної конкуренції чи появу на їхній території заготівельників без належно оформлених документів. Останніми роками до державної казни від заготівлі ягід надходило в середньому до 10 мільйонів гривень. Коли чорничний бізнес був напівпрозорий, бюджет заледве поповнювався кількома мільйонами. Цього тижня доводилося зустрічати буси заготівельників, які переймають ягідників просто на дорозі й скуповують чорницю, так би мовити, не виходячи з лісу. Ці дрібні перекупники продають ягоди потужнішим бізнес-структурам, які мають відповідне холодильне обладнання. Куди далі поїде волинська чорниця — це вже має знати й відстежувати фіскальна служба.

До речі, найвища ціна — на чорницю сушену. Її скуповують по 350 гривень за кілограм. Отож, хто не має холодильника, а має піч (і не одну), може сушити цілющі ягоди й продавати не менш вигідно. Сушена чорниця завжди була в запасах поліщуків на зиму. А в роки війни дівчата спеціально заготовляли й сушили її для вояків УПА, бо сушені ягоди були першими ліками при розладах шлунка. За сезон на Волині заготовляється в середньому до трьох тисяч тонн чорниці.