Версавія і Габріель. (з сайта kino-teatr.ua.)
В екранізації від народженого в Копенгагені 46-річного режисера Томаса Вінтерберга, безперечно, багато від першоджерела. Формат прокатної мелодрами не дає змоги милуватися зоряним небом, але провінційних прекрасних пейзажів удосталь. Поза кадром лишається навіть доленосна в книзі сцена порятунку головною героїнею від чадного газу у прихистку пастуха свого першого кавалера. Зміна загубленого капелюшка у книзі на нашийну хустку у кінопостановці — взагалі дрібниця.
Як і в романі, у фільмі студії Fox Searchlight Pictures молода і вродлива дівчина довго не може зробити вибір між трьома абсолютно різними чоловіками, які пропонують їй руку і серце. У цій, четвертій, екранізації роману Томаса Гарді творці дозволяють собі навіть змінити ім’я героїні. Тепер вона не Батшеба (погодьтеся, не надто милозвучно), а Версавія Евердін. Незмінним лишається її незалежний характер і ставлення до взаємин із протилежною статтю: «Я не проти побути нареченою на весіллі, тільки щоб потім не було чоловіка». Не тому, що міс Евердін легковажна, а тому, що її уяви про сім’ю інші, ніж у тих, хто хоче бачити її своєю дружиною. А в когось із претендентів не вистачає наполегливості та рішучості. Втім інший може задурити розум пристрасними словами та діями.
Для частини глядачів варіації на любовні взаємини майже 150-річної давнини у декораціях фермерських господарств із вівцями можуть здатися навіть нудними. Насправді вони значною мірою наївні і навіть схематичні. Коли два з трьох кавалерів як ознаку благополучного життя у сім’ї пропонують Версавії піаніно — це для сучасного глядача просто смішно. Як і те, що красуня Версавія (її роль виконує британка Кері Малліган) часто поводиться, як собака на сіні: скажімо, спочатку надішле «валентинку» багатому сусідові-фермеру Уїльяму Болвуду (Майкл Шин), а потім розповіcть йому, що нічого не мала на увазі.
Упродовж усього фільму поряд спочатку з бідною, але освіченою Версавією, а потім власницею успадкованої від дядька ферми, — Габріель Оук (Матіас Шонартс). Роботящого і відданого молодого чоловіка доля не балує: то випадково гине дві сотні його овець, яких заганяє в безодню нерозумний пес, то кохана виходить заміж за сержанта Френсіса Троя (Том Старрідж). Добряку навіть доведеться побути порадником в амурних справах своєму конкурентові — Уїльяму Болвуду. Але щастя приходить до тих, хто уміє чекати...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
